АПЕЛЯЦІЙНИЙ      СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ      ОБЛАСТІ

Справа  №  22ц – 103 -2010 року.                               Головуючий  у  першій  інстанції

Зємцов В.В.                                                                                   Суддя – доповідач    Шабовська  В.А.

                        Р І Ш Е Н Н Я            

          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

2010  року      лютого           місяця    17     дня.                     м.   Полтава

Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах  Апеляційного  суду   Полтавської  області  в  складі:                                

головуючого                           Гальонкіна  С.А.

            суддів                                      Абрамова  П.С.

                                                             Шабовської В.А.

          при  секретарі                           Амеліній  М.В.

    прокурора                                

    адвоката

    позивача                                

              представника   позивача          

    відповідача    

            представника відповідача    

розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Полтаві  цивільну справу  за   апеляційною  скаргою    ОСОБА_3

      на рішення   Автозаводського    районного  суду  м.  Кременчука     від   26  жовтня  2009    року

по  справі   за  позовом  ОСОБА_3  до ОСОБА_4  про  визнання  договору  купівлі-продажу  недійсним, -

колегія  суддів,  заслухавши  доповідь  судді – доповідача  апеляційного  суду, -

                           В С Т А Н О В И Л А:

    Рішенням    Автозаводського районного  суду  м. Кременчука  від  26  жовтня  2009  року  у  задоволенні  позову  ОСОБА_3 до  ОСОБА_4  про  визнання  договору  купівлі-продажу  недійсним  відмовлено.

    ОСОБА_3  в апеляційній скарзі  ставить  питання  про  скасування  рішення  місцевого  суду  та  просить постановити нове,  яким задовольнити  його позовні  вимоги.

    Вважає,  що  оспорюваний  правочин  не  відповідає  моральним  засадам  суспільства,  кошти  за  проданий  будинок  йому  не передавалися,  а  також  він  з дружиною,  при наявності  у  них  фізичних  та  психічних  хвороб  залишилися  без житла та  права  на  сторонню  допомогу.

    Апеляційна  скарга  підлягає  до  часткового  задоволення  із  наступних  підстав.

    Відповідно  до  вимог  ч.1 п.3,4  ст. 309  ЦПК  України  підставами  для  скасування  рішення  суду  першої  інстанції  і  ухвалення нового  рішення  є  невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи  та порушення  або неправильне  застосування  норм  матеріального  або процесуального  права.

Місцевий  суд,  постановляючи  рішення суду  про  відмову  у  задоволенні  позову  ОСОБА_3 ,  виходив  з  того,  що  позивач  не  довів  факту, що  під  час  укладення  договору  у позивача  та  його  дружини  був  такий  фізичний  й  психологічний  стан  при  якому  вони  не  розуміли  значення  своїх  дій  та  не  довів  інших  підстав  недійсності  договору.

Однак  з таким висновком  суду  погодитися   не  можна.

Місцевим  судом правильно  встановлено,  що  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  та ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_2.  проживають  за  адресою  АДРЕСА_1.  З  1953 року  перебувають  у  шлюбі.  Вказаний  будинок,  вартістю  199 980  грн., належав  їм на  праві  спільної  сумісної  власності  (а.с 62).

ОСОБА_3  в  зв’язку  з  незрілою  катарактою  правого  ока  та  зрілою  катарактою  лівого   ока  знаходився на  стаціонарному  лікуванні  з  29  серпня  по  6  вересня  2007  року Кременчуцької  першої  міської  лікарні  в  офтальмологічному  відділенні.  31  серпня  2007  року  був  прооперований  з  приводу  катаракти.

Відповідно  до  договору  купівлі-продажу,  укладеного  4  вересня  2007  року  ОСОБА_3  за  згодою  дружини,  ОСОБА_5  продав  житловий  будинок,  розташований  в  АДРЕСА_1,   ОСОБА_4  за  36 232  грн.  Вказаний  договір  був  підписаний  в  лікарні,  на  четвертий  день  після  операції  на  очах  ОСОБА_3  Гроші  за  будинок  покупець  не  передавав  продавцю.  Сім»я  ОСОБА_3  залишилися  проживати  у спірному  будинку,  сплачують  всі  належні  податки.  ОСОБА_3 дізнався,  що  будинок проданий,  коли  пішов  сплачувати  податки  за  житловий  будинок.

Відповідно  до акту  амбулаторної  судово-психіатричної  експертизи    №  598  від  18  серпня  2009  року  ОСОБА_3  на  даний  час  страждає  на  психічний  розлад  у  вигляді  судинної  деменції,  ступінь вираженості  якої  на  даний  час  істотно  впливає  на  здатність  усвідомлювати  значення  своїх  дій  та  керувати  ними  (а.с 36  ЦК  України).

З  акту  №  599  від  18  серпня  2009  року  амбулаторної  судово-психіатричної  експертизи  ОСОБА_5  на  даний  час  страждає  на  хронічний  стійкий  психічний  розлад  у  вигляді  судинної  деменції,  ступінь  вираженості  якої  така,  що  позбавляє  її  можливості  усвідомлювати  значення  своїх  дій  та керувати  ними  в даний час  (а.с. 120-124).  

Відповідно  до  ч.1 ст. 203  ЦК  України  зміст правочину  не може  суперечити  цьому  Кодексу,  іншим   актам    цивільного  законодавства,  а  також  моральним  засадам  суспільства.

Згідно  ч.1 ст. 215  ЦК  України  недодержання  сторонами  або  стороною  в  момент  вчинення  правочину  вимог,  встановлених  частинами    1-3, 5-6  статті  203  ЦК  України,  тягне  за  собою  визнання  правочину  недійсним.

Відповідно  до  статті  41  Конституції  України  ніхто  не  може  бути  протиправно  позбавлений  права  власності.  Право  власності  є  непорушним.

Стаття  48   Конституції  України  стверджує,  що кожен  має  право  на  достатній  життєвий  рівень  для себе  і  своєї  сім»ї, що  включає  достатнє  харчування, одяг,  житло.

З  тексту  апеляційної  скарги   вбачається,  що  апелянт  ставить  питання  про  визнання  договору  купівлі-продажу  недійсним  з  підстав  його  фіктивності  та що  правочин  суперечить  моральним  засадам  суспільства.

Статтею  234  ЦК  України передбачено , що  фіктивним  є  правочин,  який  вчинено  без  наміру    створення  правових  наслідків,  які   обумовлювались  цим  правочином.  Укладення    фіктивного  правочину  завжди  відбувається  з  певною  метою  і  умислом.  Місцевим  судом  встановлено,  що   одна  сторона  діяла  лише  «для  вигляду»,  а  інша  ( ОСОБА_4.) -  намагалася  досягти  правового  результату.  Ознака  фіктивності  повинна  бути  властива  діям  обох  сторін  правочину.  Оскільки  вказана  обставина  позивачем  в  суді  першої  інстанції  не знайшла  свого  підтвердження,  то  апеляційна  скарга  в  цій  частині  не підлягає  до задоволення.

Разом  з  тим,  місцевим  судом  встановлено,  що  ОСОБА_3 є  людиною  похилого  віку,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   на момент  укладення   спірного  договору  проживав  з  дружиною, ІНФОРМАЦІЯ_2.  Оскільки  дітей  та інших  родичів  не  мають,  обоє  є  самотніми  людьми,  які  часто  хворіють,  а  значить потребують  сторонньої  допомоги.  Пенсію  обоє отримували  вдома,  хліб  та  продукти  купували  сусіди,  квартирантка.

Враховуючи  вік  позивача, стан його  здоров»я,  наявність  очевидної потреби  в догляді  і  сторонній  допомозі    для  забезпечення  необхідних  умов  соціального,  медичного  та побутового  рівня, який  позбавлений  власного  житла  та  відсутність  іншого  житла,  що  кошти  за будинок  ОСОБА_4  позивачу  не  передавав,  колегія суддів  приходить до  висновку,  що  оспорювана  угода,  договір  купівлі-продажу  житлового  будинку  ОСОБА_4,  укладений  4  вересня  2007  року    між  ОСОБА_3  і  ОСОБА_4   суперечить  моральним засадам  суспільства  і  з  цих  підстав    вказаний  правочин  підлягає  визнанню  недійсним.

Суд  першої  інстанції,  вирішуючи  справу не  дав  оцінки усім встановленим  обставинам  справи,  зосередивши  свої  мотиви  щодо законності порядку  укладення договору  та  дієздатності  ОСОБА_3 та його  дружини,  що  призвело  до  неправильного  вирішення  спору,  тому  судове  рішення підлягає  скасуванню  з  ухваленням  нового рішення.  

Оскільки  обставини    справи  місцевим  судом  встановлені  повно  та  правильно,  колегія суддів вирішила  апеляційну  скаргу  задовольнити  частково,  рішення  місцевого  суду  в  частині  відмови  у  задоволенні позову ОСОБА_3Д  про  визнання    договору    купівлі-продажу домоволодіння  недійсним, скасувати  та  частково  задовольнити  його  позовні  вимоги  -  визнати  оспорюваний  правочин  недійсним з  моменту  укладення.

Оскільки  позовні  вимоги  ОСОБА_3,  в частині стягнення  моральної  шкоди не ґрунтуються  на  законі,  то  апеляційна  скарга  в цій  частині  підлягає  відхиленню,  а рішення  місцевого  суду  залишенню  без змін.

Згідно  ч.1 ст. 88  ЦПК  України  стороні,  на  користь  якої  ухвалено  рішення,  суд  присуджує  з  другої  сторони  понесені  нею  і документально  підтверджені  судові  витрати.

Керуючись  ст. ст. 303, 304, ч.1 п.п. 3,4  ст. 309, 316, 317  ЦПК  України,  колегія  суддів, -

                      В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну  скаргу  ОСОБА_3  задовольнити  частково,  а  рішення  Автозаводського районного  суду  м.  Кременчука  від  26  жовтня  2009  року  в частині  відмови  у  задоволенні позову  про  визнання договору  купівлі-продажу  домоволодіння  недійсним  скасувати.

    ОСОБА_6 Дмитровича  до  ОСОБА_4  про  визнання  договору  купівлі-продажу  недійсним  задовольнити.

    Визнати  договір  купівлі – продажу  домоволодіння  ОСОБА_4,  укладений  4  вересня  2007  року    між  ОСОБА_3  і  ОСОБА_4  недійсним.

    Рішення  в  частині  відмови  у задоволенні  позову ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про  стягнення моральної  шкоди  залишити  без змін.

    Стягнути  з  ОСОБА_4  на  користь ОСОБА_3  сплачене  державне  мито  в  сумі 1700  грн.,  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  в  сумі  30  грн.  та за  надання  правової  допомоги  в сумі  1000грн.

    Рішення  набирає  законної  сили  з моменту  проголошення  і  може  бути  оскаржене  протягом  двох  місяців  шляхом  подачі  касаційної  скарги  до  Верховного  Суду  України.

        Головуючий

                        Судді                       підписи.

            З  оригіналом згідно: