У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-363/2010р. Головуюча в суді І–ї інстанції Кузнєцова А.В.
Категорія: ч. 1 ст. 249 КК України – Н.Т. Доповідач: Мілаш С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Мілаша С.П.,
суддів Слєпухи О.Є., Денисенко Л.М.,
за участю: прокурора Гриня Н.Г.,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 14 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями Кременчуцького транспортного прокурора та засудженого ОСОБА_4 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Павлівка Світловодського району, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого
засуджено на 2 роки обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком на два роки з покладенням на нього у відповідності з ст. 76 КК України таких обов’язків як:
• періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально – виконавчої системи;
• повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Керуючись вимогами ст. 81 КПК України по справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він у період часу з 19 години 18 серпня по 11-ту годину 19 серпня 2009 року, з використанням забороненого знаряддя лову - риболовної сітки, на річці Дніпро, в районі с. Самусіївка Кременчуцького району, незаконно займався рибним промислом, здобувши рибу цінних видів у кількості 38 штук плітки, 46 штук плоскірки, 211 штук окуня, 18 штук карася та 4 штуки судака загальною вагою 14,8 кг, чим завдав істотну шкоду рибним ресурсам на загальну суму 1025 грн. 10 коп., яку визначено відповідно до Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 19 січня 1998 року.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 вважає призначене йому покарання надмірно суворим, тому, посилаючись на щире каяття, відшкодування завданої шкоди, відсутність судимостей, позитивну характеристику за місцем проживання, просить визначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті. Крім того, звертає увагу на незадовільний стан здоров’я, який викликаний захворюванням серця, з приводу чого потребує хірургічного втручання, що, на його думку, перешкоджатиме своєчасній явці в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації.
Також апелянт вказує на відсутність в постанові про проведення обшуку підписів понятих та працівників міліції, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора Гриня Н.Г. про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції та безпідставність апеляції засудженого, пояснення останнього, який просив призначити йому покарання у виді штрафу, перевіривши матеріали справи та доводи кожної апеляції, вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 - частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В апеляції засудженого ОСОБА_4 не оспорюються висновки суду про його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації дій.
За змістом частини першої ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301 № КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються. Тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.
Винуватість ОСОБА_4 у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, визнав її і сам засуджений, дії якого за ч. 1 ст. 249 КК України кваліфіковано правильно.
При обранні покарання винному суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який в силу ст. 89 КПК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття і добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини першої ст. 249 КК України.
За відсутності обставин, що обтяжують покарання та взявши до уваги вище наведені обставини в їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, яке, на думку судової колегії, є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати обране ОСОБА_4 покарання занадто м’яким, на що посилається в своїй апеляції транспортний прокурор, а також надмірно суворим, про що вказано в апеляції засудженого, а від так приходить до висновку про безпідставність доводів поданих апеляцій. Більше того, штраф як вид покарання, яке просив застосувати до нього засуджений, відносно обраної йому місцевим судом міри покарання є реальним та тягне за собою погіршення становища, а не пом’якшення покарання як про це зазначає останній в поданій апеляції, що відповідно до ст. 378 КПК України може мати місце лише за апеляцією прокурора, потерпілого чи його представника.
Разом з тим, судова колегія, зважаючи на незадовільний стан здоров’я засудженого, що зумовлений хворобою серця та підтверджується доданою до апеляції довідкою лікарської амбулаторії за місцем його проживання( а. с. 83 ), вважає за можливе заміни покладений судом на ОСОБА_4 у відповідності з пунктом четвертим частини першої ст. 76 КК України обов’язок періодичної явки для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції на заборону виїзду за межі України на постійне місце проживання без дозволу цього органу, який визначений пунктом другим названої норми закону.
Не знайшло свого підтвердження і послання засудженого на порушення органами досудового слідства вимог ст. 184 КПК України, оскільки як убачається з матеріалів справи 19 серпня 2009 року оперативним працівником КР ЛВМ в річковому порту м. Кременчука було проведено огляд та вилучення у апелянта засобів лову та всього добутого, який засвідчений як особистим підписом останнього, так і підписами двох понятих та працівника міліції. Заяв та зауважень осіб, які приймали участь у складанні протоколу затримання, виявлення, огляду і вилучення не надходило ( а. с. 4 ).
З огляду на наведене та керуючись статтями 365 і 366 КПК України, колегія суддів, апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок суду змінити та виключити з його резолютивної частини вказівки суду на необхідність періодичної явки ОСОБА_4 в органи кримінально – виконавчої інспекції для реєстрації.
У відповідності з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції;
- повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
В іншій частині вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
с у д д і:
Мілаш С.П. Слєпуха О.Є. Денисенко Л.М.