Справа 22ц-21109/10 Головуючий у першій
Категорія – 26 ( І ) інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П.,Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю : представника відповідача – Лутоніної Надії Володимирівни,
представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Фонду) та просила стягнути з відповідача на її користь 125 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до Фонду. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. та судові витрати на користь держави.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові, оскільки суд не врахував, що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту “е” пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності”, ( надалі –Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту “е” п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинені; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; не встановлено факту спричинення моральної шкоди; розмір моральної шкоди значно завищений ; не застосовано тримісячний строк позовної давності та порушено норми процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, на протязі 16 років працювала грохотовщицею у шкідливих умовах праці на ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
При обстеженні в Українському НДІ промислової медицини їй було встановлено діагноз : радикулопатія пояснічно – крестцова й шийна з вираженими порушеннями біомеханіки позвонку та стійким больовим синдромом, нейродистровією у вигляді плече лопаткового пери артрозу зліва НФС- другого ст., про що було складено Акт № 18\2004 від 11 травня 2004 року про розслідування хронічного професійного захворювання , за висновками якого захворювання було отримане в результаті неналежних умов праці.
Висновком МСЕК від 02.06.2004 році позивачці було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності, при повторному огляді МСЕК 30.06.2005 році було підтверджено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності, безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону, яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач обмежена в роботі по дому, переносить постійний біль, що призводить до моральних страждань, позбавляє її нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення їй моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 – рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту “е” пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності”, ( надалі –Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту “е” п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинено, є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновками МСЕК від 02.06.2004 року, на підставі чого вона і звернулась до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: