Справа № 2-а-324/10    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

          05 травня 2010 року Дрогобицький міськрайонний  суд Львівської області в складі:        

головуючого -              Крамара О.В.

при секретарі -             Малик О.Я.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Львівській області, третя особа державтоінспектор ВДАІ з ОАТ м.Дрогобича – Зубрицький Віталій Гелярович про оскарження постанови про адміністративне правопорушення , -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в порядку адміністративного судочинства про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 06.02.2010 року відносно нього винесено постанову за нібито ненадання переваги у русі пішоходові на врегульованому пішохідному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.

Дана постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав: п. 18.1  ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. Боковий інтервал до пішохода також був безпечний.

За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п. 18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту. Окрім того, через обледеніння стан дорожнього покриття не дозволяв зупинитися з ризику виникнення аварійної ситуації.

Також звертає увагу на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.ст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі  та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймі, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо суперечить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. Тому говорити і про доведеність правопорушення не можна. За таких умов вважає, що в його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.    

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилається на обставини, викладені у позовній заяві, просить скасувати постанову серії ВС № 101226 від 06.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.  

Представник відповідача УДАІ ГУМВСУ у Львівській області Стецура Уляна Богданівна заперечила щодо задоволення позову з тих підстав, що відповідно до п. 18.1  ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека – чого останній не зробив. Крім цього відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а тому наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_1 повинен був обрати безпечну швидкість руху, щоб мати можливість зупинити керований ним автомобіль, але як сам зазначив ОСОБА_1 була ожеледиця і він не зміг зупинити автомобіль. На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Третя особа державтоінспектор ВДАІ з ОАТ м.Дрогобича – Зубрицький Віталій Гелярович, в судове засідання не з’явився однак сторони вважали його явку не обов’язковою і просили справу розглядати у його відсутності.

З оглянутого протоколу про адміністративне правопорушення серії ВС № 091421 від 06 лютого 2010 року вбачається, що він складений державтоінспектором ВДАІ з ОАТ м. Дрогобича Зубрицьким В.Г., відносно водія ОСОБА_1, який керуючи автомашиною"Фольксваген LT 35" д.н.з. НОМЕР_1 06 лютого 2010 року о 15 год. 45 хв. в м.Дрогобичі по вулиці Самбірській не пропустив пішохода, який знаходився на нерегульованому пішохідному переході.

Водію ОСОБА_1 роз’яснено його права, у своєму поясненні, викладеному у протоколі, він зазначив, що: "Керував автомобілем і не пропустив пішохода через те, що дорога була слизька"

Копію протоколу отримав є підпис порушника.

З оглянутої постанови в справі про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2010 року вбачається, що її державтоінспектором ВДАІ з ОАТ м. Дрогобича Зубрицьким В.Г., позивач ОСОБА_1  визнаний винним в тому, що він 06.02.2010 р.  керуючи автомашиною " Фольксваген LT 35" д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Самбірській м.Дрогобич не пропустив пішохода, який знаходився на нерегульованому пішохідному переході, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення штраф  255 грн., порушник підписав постанову та отримав її копію.

Даючи оцінку зібраним та дослідженим у судовому засіданні доказам суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не підлягають до задоволення, як у своєму письмовому поясненні, викладеному в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в судовому засіданні, позивач не заперечував факт проїзду пішохідного переходу не пропустивши пішохода через те, що дорога була слизькою.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення він складений уповноваженою на це особою, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, в якому зазначено час, місце і суть вчиненого адміністративного правопорушення, дані обставини також вказані і в постанові про накладення адміністративного стягнення яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, сам позивач у своєму письмовому поясненні визнав, що не пропустив пішохода через те, що дорога була слизькою і погодився з протоколом про адміністративне правопорушення, а тому його посилання на порушення вимог ст.ст. 251, 256, 280 КУпАП є необґрунтованими. Оскільки факт порушення ним вимог Правил дорожнього руху України зафіксований на місці протоколом про адміністративне правопорушення, і він визнав вину то свідків не потрібно.

Посилання позивача на те, що він не міг своєчасно зупинити керовану автомашину через ожеледицю, не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки, відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а тому наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_1 повинен був обрати безпечну швидкість руху, щоб мати можливість зупинити керований ним автомобіль в разі необхідності.

Тому в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУПАП, інспектор ДАІ відповідно до вимог ст.254 КУпАП  склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, який відповідає  вимогам ст. 256 КУпАП, в якому зазначено час, місце і суть вчиненого адміністративного правопорушення, дані обставини також вказані і в постанові про накладення адміністративного стягнення яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП з врахуванням особи порушника, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158, 159, 161, 162 КАСУ, ст.ст. 254, 256, 283 КУпАП суд, -

П О С Т А Н О В И В :

  Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Львівській області, третя особа державтоінспектор ВДАІ з ОАТ м.Дрогобича – Зубрицький Віталій Гелярович про скасування постанови про адміністративне правопорушення  від 06 лютого 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат по справі, то дані витрати слід віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі заяви про її апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  її оголошення, з наступною подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Дрогобицький міськрайонний суд, а відповідачем у ці ж строки з дня отримання копії постанови .

      Суддя                                   О.В.  Крамар