Справа № 2-200/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 травня 2010 року                                                        Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

у складі:  головуючого судді       Федоріщева С.С.,

                  при секретарі               Драгунцевій С.М.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду і просить суд встановити факт батьківства відповідача  відносно її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також стягнути на її користь на утримання неповнолітньої дитини, аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною віку повноліття. Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі вони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року. Вони мешкали разом з її матір’ю за адресою: АДРЕСА_1. На початку червня 2008року, коли вона була на третьому місяці вагітності від відповідача, він, довідавшись про вагітність, пішов з сім ’ ї. Цей крок він пояснив тим, що не здатен піклуватись про маленьку дитину та про неї. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 Відповідач на момент народження їх сина не заперечував свого батьківства. Він був щасливий, що в нього є син, забрав її та сина з пологового будинку, потім приходив до них додому, провідував, спілкувався з ними, спільно з дитиною ходили на прогулянку. Відповідач купував сину дитячі речі, іграшки. Відповідач проживав окремо від них, у своїх батьків. Його батьки також провідували онука і вважали його своїм. Вони разом дали ім’я дитині на честь прадіда, батька дідуся, назвали ОСОБА_4. З лютого 2009 року відповідач припинив навідувати сина та цікавитись його життям. Він став зустрічатися з іншою жінкою. На даний час вона від відповідача ніякої допомоги не отримує, хоча він працює та працездатний, має постійне місце роботи, регулярний дохід. Утримань по іншим виконавчим листам з нього не проводиться. Відповідач не цікавиться питаннями фізичного та духовного розвитку сина, зовсім не надає матеріальної допомоги на його утримання, бо вважає що не він є батьком дитини. Позивач в попереднє судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, наполягає на стягненні аліментів з відповідача по справі та просить визнати відповідача батьком її дитини.

Відповідач в попереднє судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини на користь позивачки, визнав себе батьком неповнолітньої дитини.

Враховуючи, що відповідач визнав позов, а позивач підтримала позовні вимоги, суд зі згоди сторін приходить до висновку про можливість ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення по справі за відсутності сторін, на підставі ч.2 ст.158 та ч.4 ст.130 ЦПК України.

Судом досліджені докази по справі:

- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх  у судовому засіданні;

Суд з'ясувавши позиції сторін, з увагою на надані до суду письмові доказі,  враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі на підставі ч.4 ст.174 ЦПК України, згідно якої, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом не було встановлено призначення інших стягнень аліментів з відповідача по справі за виконавчим листом, а також факту добровільного надання матеріальної допомоги своїй неповнолітній дитині. Стаття 121 СК України визначає, що права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Ст. 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини; або за заявою матері та батька дитини; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду. Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Згідно вимог ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 і 127 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження. Відповідно до ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в силу ст.181 СК України той із них, хто проживає окремо від дитини може добровільно брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі за домовленістю між батьками дитини, а коли домовленості немає – за рішенням суду. Відповідно ст.182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд зважає на стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів, інші обставини, які мають суттєве значення. Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

У судовому засіданні дійсно встановлено, що з відповідачем по справі позивачка проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року. Вони мешкали разом з її матір’ю за адресою: АДРЕСА_1. На початку червня 2008року, коли позивачка була на третьому місяці вагітності від відповідача, він, довідавшись про вагітність, пішов з сім’ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 Відповідач на момент народження їх сина не заперечував свого батьківства. Відповідач піклувався про свого сина та допомагав позивачці. Його батьки також провідували онука і вважали його своїм. Вони разом дали ім’я дитині на честь прадіда, батька дідуся, назвали ОСОБА_4. З лютого 2009 року відповідач припинив навідувати сина та цікавитись його життям. На даний час вона від відповідача ніякої допомоги не отримує, хоча він працює та працездатний, має постійне місце роботи, регулярний дохід. Утримань по іншим виконавчим листам з нього не проводиться.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача.

Інших доказів, які б спростовували вищевикладене, в судовому засіданні не здобуто.

Факт народження дитини і факт батьківства підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини і висновком експерта №59 по встановленню батьківства. З увагою на вищевикладене, а саме на те, що у платника аліментів, тобто у відповідача по справі який працює є можливість надавати матеріальну допомогу своїй неповнолітній дитині, матеріальне становище позивача, суд вважає також встановленим факт батьківства ОСОБА_2 відносно сина заявниці ОСОБА_1 і є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачки щодо стягнення аліментів з відповідача по справі та визнання відповідача батьком дитини.

На підставі викладеного, ст.ст. 128, 180, 182, 183 СК України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 27, 30, 57, 59, 60, 130, 158, 174, 209, 213-215, 218, 256-259 ЩІК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та включити відомості про ОСОБА_2, як батька, до актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого Дніпровським відділом РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за №41 від 16.01.2009року.

Зобов'язати Дніпровський відділ РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести відповідні зміни до актового запису №41 від 16.01.2009 року Дніпровського відділу РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, включивши відомості про ОСОБА_2, як про батька дитини.

Дитині, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, присвоїти прізвище батька, - ОСОБА_4, та по - батькові, - ОСОБА_4 та внести відповідні зміни до актового запису №41 від 16.01.2009р. Дніпровського відділу РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого ВАТ «ДМК», конверторний цех, машиніст крану, - аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно,  починаючи з 07.07.2009року до досягнення дитиною віку повноліття на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень на користь держави.

На підставі п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                       Федоріщев С.С.