Справа № 2-1703/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 травня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова  у  складі:

головуючого - судді                                            Шульги Н.В.,

при секретарі                                                       Спиридоновій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за   позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (далі ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»), та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за серпень та жовтень 2008 року у розмірі 1718,07 грн. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він 07.10.2008 року звільнився з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко» за власним бажанням, однак, всупереч ст.115 КЗпП України відповідач не виплатив йому заробітну плату в повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим склалася  вищезазначена заборгованість.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та викладені в позові  обставини.

Представник відповідача ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»  в  судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення проти позовної заяви, та просив розглядати справу за його відсутності.

    Суд, вислухавши позивача, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.  Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

    ОСОБА_1 працював на ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»  з 01.08.1968 року по 07.10.2008 року. Остання посада - інженер-констурктор, що вбачається з копії трудової книжки ( а.с.5-9).

             Однак, позивач не отримав заробітну плату за серпень 2008 року - в сумі 450 грн., за жовтень 2008 року - в сумі 1268,07грн., а  всього  1718,07 грн., що підтверджується відповідною довідкою ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка» №06/603-20 від 29.01.2010р.  (а.с. 4)

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно у робочій день, в строк, встановлений колективним договором, але не менш ніж два рази на місяць через   час, який  не  перевищує шістнадцяти календарних днів.

              У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому  від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені йому не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.

             Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі засновані на законі і підлягають задоволенню, що не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

                          При цьому заперечення представника відповідача проти  позовних  вимог з посиланнями на порушення процедури банкрутства щодо підприємства відповідача суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство»  дія мораторію на задоволення  вимог кредиторів не поширюється на  виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

             Оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору, а на підставі ч.3 ст. 81 ЦПК України   витрати   на   інформаційно-технічне   забезпечення    у   справах    про  стягнення              заробітної плати покладаються на сторони після розгляду справи, суд, задовольняючи позов, відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача в  дохід держави судовий збір в розмірі  51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у виплаті  заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вданому випадку  суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення за серпень 2008 року в розмірі 450,00 грн.    

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 115 КЗпПУ, ч.1,5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву  ОСОБА_1  задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі в сумі  1718 ( одна тисяча сімсот вісімнадцять ) гривень 07 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць – серпень 2008 року в розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                Н.В.Шульга

                                                                                        Справа № 2-1703/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 травня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова  у  складі:

головуючого - судді                                            Шульги Н.В.,

при секретарі                                                       Спиридоновій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за   позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

                        ВСТАНОВИВ:

             Зважаючи на складність у викладенні повного рішення, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

   Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, суд  -

       В И Р І Ш И В :

Позовну заяву  ОСОБА_1  задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі в сумі  1718 ( одна тисяча сімсот вісімнадцять ) гривень 07 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць – серпень 2008 року в розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                Н.В.Шульга