Копія

                                         Справа № 1-1/10 р.

  ВИРОК

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 травня 2010 року  Кам”янка-Бузький районний суд Львівської області                                         в складі:     головуючого-судді  Горошко Л.Б.                                 при секретарі     Карпа Г.М., Крикавська У.В.,Корбецький А.І.             з участю прокурора Мазяр Т.М., Пайтра А.Г.                         захисника         ОСОБА_1                                     представника цивільного позивача ОСОБА_2                 законного представника ОСОБА_3                                     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам”янка-Бузька кримінальну справу про обвинувачення                                                     ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бенева, Теребовлянського району, Тернопільської області,                     українця, гр. України, з вищою освітою,                         одруженого, дітей на утриманні не має, не                         працюючого,     раніше не судимого, проживаючого в                     АДРЕСА_1,  -                    в злочині передбаченому  ч. 2  ст.  364 КК України,  

  в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, працюючи на посаді директора ТзОВ “Атек”, з 1995 року по 1998 рік, у відповідності до кредитного договору № 35, 14 серпня 1996 року  отримав у Кам-Бузькому ВОБ № 6327 кредит в сумі 100.000 грн. на виробничі потреби із сплатою 50 % річних і в забезпечення виконаної даної кредитної угоди уклав нотаріально посвідчений договір застави майна від 15.08.1996 р., згідно якого передав у заставу майно на суму 110.000 грн.    

Незважаючи на умови кредитного договору застави, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, з корисливих мотивів не повернув суму наданого йому кредиту та відсотків за користування кредитом, без дозволу Кам-Бузького ВОБ № 6327 реалізував заставлене майно у власних інтересах, що привело до неповернення кредиту та відсотків за користування кредитом за рахунок заставленого майна, чим було спричинено збитків державі в особі Кам-Бузького ВОБ на суму 148.356 грн. 30 коп.                             Окрім цього, ОСОБА_4, у відповідності до кредитного договору № 34 від 29 серпня 1997 р. отримав у Кам-Бузькому ВОБ № 6327 кредит на виробничі потреби в сумі 50.809 грн. із сплатою 30 % річних і в забезпечення даної кредитної угоди уклав нотаріально посвідчений договір застави майна від 29.08.1997 р., згідно якого передав у заставу майно на суму 195.000 грн.         Однак, ОСОБА_4, незважаючи на умови кредитного договору, договору застави, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, з корисливих мотивів не повернув суму наданого йому кредиту та відсотків за користування кредитом, без дозволу Кам-Бузького ВОБ № 6327 реалізував заставлене майно, що привело до неповернення кредиту та відсотків за користування кредитом за рахунок заставленого майна, чим було спричинено збитків державі в особі Кам-Бузького ВОБ № 6327 на суму 72.292 грн. 46 коп.    

Підсудний ОСОБА_4 на досудовому слідстві винним себе визнав частково, а в судовому засіданні відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився давати покази.

Не дивлячись на часткове визнання вини ОСОБА_4 на досудовому слідстві та відмову давати покази в судовому засіданні, його вина доведена показами представника цивільного позивача, свідків та зібраними матеріалами справи.                                                 Так, представник цивільного позивача ВОБ № 6327 м.Кам-Бузька ОСОБА_2 суду пояснив, що на час, коли підсудний ОСОБА_4 отримував кредит в Кам-Бузькому ВОБ він не працював. Але, як видно з матеріалів кредитних договорів, касових ордерів, стає зрозуміло, що кредит ОСОБА_4 отримував, оскільки останній кредит не сплачував на підставі цього і була порушена кримінальна справа. В даний час просить стягнути з ОСОБА_4 в користь Кам-Бузького ВОБ № 6327 заборгованість по кредиту в сумі 221648 грн. 66 коп.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що на час коли ОСОБА_4 отримував кредит в ВОБ № 6327 вона працювала керуючою цього відділення ощадбанку. До неї підійшов підсудний, справив враження хорошого клієнта ощадбанку, взявся за хорошу справу – влаштувати у нашому місті ринок. Перший кредит, який брав ОСОБА_4 був погашений ним, а тому питання надати йому 2-й та 3-й кредит не давало сумніву. В яких саме роках та в якій сумі отримував кредит ОСОБА_4 в даний час вже не пригадує, але добре пам»ятає, що останній завжди був присутній при оформленні кредитів. Кредитні кошти отримував сам ОСОБА_4, тобто отримані останнім кошти надходили на його рахунок. В якості заставленого майна були заправки, бензин, бочки, здається оранжерея в комунальному майні. Договори застави підписувала вона та на кожен кредит була одна застава і пам»ятає, що було два договори застави. Проблеми у ОСОБА_4 почалися після отримання ним другого кредиту, а саме: несплата суми кредиту та відсотків.

Не заперечує того факту, що проти неї, як керуючої ВОБ була порушена кримінальна справа та вона понесла відповідне покарання по статті зловживання службовим становищем і вважає, що надто багато довіряла ОСОБА_4 Зазначила, що жодних дозволів на реалізацію заставленого майна ОСОБА_4 не давала.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що на час отримання кредиту ОСОБА_4 вона працювала кредитним інспектором Кам-Бузького ВОБ № 6327 та добре пам»ятає, що ОСОБА_4 брав кредити, які вона особисто оформляла, але під час підписання цих кредитів присутньою не була. В яких роках та які суми отримував ОСОБА_4 в даний час не пригадує, але добре пам»ятає, що сам особисто ОСОБА_4 приходив у банк та оформляв кредит, сам особисто підписував кредити. В заставі до кредитного договору були: дошки, бензин і ще якесь майно. Стверджує, що банк перевіряв заставлене майно, вона не була в складі комісії, яка виїздила і виявила, чи був ОСОБА_4 банкрутом та чи було відсутнє заставлене ним майно, але пам»ятає, що бензину в тій кількості, яка повинна була бути не було. Куди і кому реалізовував заставлене майно ОСОБА_4 пояснити не може. Зазначила, що участі в перевірці заставленого майна не приймала, а це проводила ОСОБА_5 і юрист банку.

Свідок ОСОБА_7, суду пояснив, що в 1995-1998 р.р. працював головою ТзОВ «Дружба» та відносини між його товариством та ТзОВ «Атек» були дружніми, вони складали між собою договір на поставку дизпалива, за що їм пропонували кошти. Чим саме займалося ТзОВ «Атек» не може пригадати. Зазначає, що в його товаристві були ємкості, в яких ТзОВ «Атек» зберігав дизпаливо, але в якій кількості зараз не пригадує, як і не пригадує чи була в них усна домовленість чи оформляли договір на користування ємкостями.

Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста, лікуючий лікар-психіатр Хмельницької обласної психіатричної лікарні ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_4 поступив на лікування у Хмельницьку психіатричну лікарню з діагнозом органічне ураження головного мозку з помірно вираженими змінами особистості по органічному типу, де пройшов відповідний курс лікування в період з 17 жовтня 2006 р. по 01 грудня 2006 року. Підсудний був під постійним наглядом лікаряпсихіатра та лікування останнього було припинено згідно постанови Ярмолинецького суду Тернопільської області від 01.12.2006 р. ОСОБА_4 було виписано з лікарні додому під нагляд психіатра. Зазначив, що після лікування стан хворого покращився, але надалі залишився із втраченою пам»яттю.

Допитана в судовому засіданні спеціаліст Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру, участковий психіатр ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 на примусовому лікуванні в психіатричній лікарні не перебував, оскільки таке лікування може призначити лише суд, а окрім того ОСОБА_4 такого примусового лікування не потребував, так як отримував постійне лікування. Підсудний сам у супроводі дружини з»являвся на періодичні огляди до неї, як участкового психіатра, приймав той курс лікування, яке призначалося нею останньому.

                      -  2  -

Свідок ОСОБА_10, начальник відділу проблемних кредитів Львівського обласного управління ощадбанку, суду пояснив, що здається у вересні 1998 року проводив перевірку заставленого майна ТзОВ «Атек». У заставу ТзОВ «Атек» було передано мастила, 2 автозаправочні станції, комплекти обладнання для АЗС, бензин, 2 автомобілі, пиломатеріали, але точно в якій кількості цього майна було на даний час не пригадує. При перевірці виявлено, що більшість заставленого майна відсутня і як пояснив ОСОБА_4, відсутнє заставлене майно частково реалізовувалося   сільськогосподарським підприємством з метою погасити кредити. Зі слів ОСОБА_4 автомашини передав у оренду в Тернопільську область, але жодних договорів оренди цих автомашин та документів на реалізацію ПММ ОСОБА_4 не представляв. Відносно відсутності іншого майна підсудний не міг нічого пояснити.

Пригадує також, що з працівниками ВОБ № 6327 здійснювали виїзд в м.Тернопіль, де виявили розкомплектовані авто, які були в заставі. Стверджує, що договори позики були підставні, підписані сторонами, а також підписані та нотаріально засвідчені договори застави. Сам ОСОБА_4 не заперечував щодо договорів позики, так і щодо договорів заставленого майна, а отже погодився з цими договорами.

Вина підсудного ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині доведена матеріалами справи.

Так, з кредитного договору № 35 від 14 серпня 1996 року вбачається, що Кам-Бузьким ВОБ № 6327 надано кредит ТзОВ «Атек» в сумі 100.000 грн. В забезпечення виконання даного кредитного договору ТзОВ «Атек» уклало договір застави з ВОБ № 6327, який підписаний ОСОБА_4 та передано в заставу майно на суму 110.000 грн. (Т. 1 а.с.6-8).

У відповідності до опису майна в заставу від 15.08.1996 р. в забезпечення виконання кредитного договору заставлено майно: 88 тонн мастила на суму 110.000 грн. Даний опис майна в заставу підписаний ОСОБА_4 та нотаріально засвідчений (Т.1 а.с. 8). У відповідності до укладеного договору застави майна на виконання кредитного договору № 35 від 14 серпня 1996 р. вбачається, що даний договір нотаріально посвідчений і підписаний ОСОБА_4 (Т.1 а.с.9-10).

З кредитного договору № 34 від 29 серпня 1997 року вбачається, що Кам-Бузьким ВОБ № 6327 надано ТзОВ «Атек» кредит на суму 50.000 грн. В забезпечення виконання даного кредитного договору укладено договір застави майна. Даний кредитний договір і договір застави майна, а також опис майна, що передається в заставу посвідчені ОСОБА_4 (Т.1 а.с.12-14). У відповідності до укладеного договору застави майна на виконання кредитного договору № 34 від 29 серпня 1997 року вбачається, що даний договір нотаріально посвідчений і підписаний ОСОБА_4 (Т.1 а.с.15).

 Як вбачається з акту перевірки заставленого майна ТзОВ «Атек» від 14.09.1998 року встановлено відсутність на ТзОВ «Атек» мастила в кількості 88 тонн, автомашин ГАЗ-53 Б держномер НОМЕР_1, ГАЗ-5312 держномер НОМЕР_2, бензину в кількості 185 тонн, 6 ємкостей для нафтобази, 290 м куб. необрізаної дошки. З даного акту вбачається, що присутній при даній перевірці ОСОБА_4 пояснив, що автомашини ГАЗ-53 і ГАЗ-5312 знаходяться в с.Яструбовичі Тернопільської області, комплект обладнання для АЗС знаходиться в смт.Добротвір, заправ очні станції АБП-8 в кількості 2 штуки передані в оренду ТОВ «ЮСС», бензин А-76 зі слів ОСОБА_4 розданий колгоспам без підтверджуючих документів, а мастило в кількості 88 тонн зі слів ОСОБА_4 знаходиться в м.Львові. Даний акт перевірки підписаний самим ОСОБА_4 та представниками Львівського обласного управління ощадбанку ОСОБА_10, ОСОБА_11, представниками ВОБ ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (Т.1 а.с.16). Даний факт відсутності заставленого майна згідно згаданого акту перевірки вказує на факт його реалізації ОСОБА_4 без дозволу банку.

У відповідності до Статуту ТзОВ «Атек» ОСОБА_4 володів 31 % майна статутного фонду, знаходився на посаді директора ТзОВ «Атек» , був службовою особою (Т.1 а.с.68-83).

Як вбачається з товаро-транспортних накладних ТзОВ «Атек» на протязі 1996-1998 р.р. реалізував на території  Кам-Бузького р-ну організаціям і установам бензин, який знаходився у заставі (Т.1 а.с.101-132).

У відповідності до Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти,  відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а у випадках передбачених законом чи договором – неустойку (необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави) (Т.1 а.с.135,136).

 Дані положення Закону України «Про заставу» вказують на те, що реалізувавши без дозволу ВОБ № 6327 заставлене майно, ОСОБА_4 привів до неможливості виконання умов кредитного договору, чим було завдано тяжких наслідків охоронюваним державним інтересам.

У відповідності до акту перевірки заставленого майна ТзОВ «Атек» від 28.08.1996 р. встановлено фактичну наявність заставленого майна згідно кредитної угоди № 35 від 14.08.1996 р. (а.с.190 Т.1).

У відповідності до акту перевірки заставленого майна від 30.08.1997 р. у ТзОВ «Атек» встановлено фактичну наявність заставленого майна згідно кредитного договору № 34 від 29.08.1997 р. (Т.1 а.с.191).

Як вбачається з протоколу огляду від 07.06.2001 р. в м.Тернополі в СП «Транс АМН» виявлено грузові автомашини ГАЗ-53 Б і ГАЗ-53 (самосвал), які належать ТзОВ «Атек» і знаходились у заставі (Т.1 а.с.243-244).

Із рапорту о/у ВДСБЕЗ Кам-Бузького РВ УМВСУ від 26.06.2001 р. вбачається, що прийнятими оперативно-розшуковими заходами встановити місце реалізації ОСОБА_4 заставного майна, а саме: мастила, дошки необрізаної, ємкостей для нафтобази не виявилося можливим (Т.1 а.с.276).

Протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 09.06.2001 р., де ОСОБА_5 підтвердила свої покази (Т.1 а.с.238-240).

Згідно акту документальної ревізії, проведеної відділом ревізій та контролю ВАТ «Львівського обласного управління Державного ощадного банку України» на підставі документів про здійснення кредитних операцій філією Кам-Бузького відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» по видачах кредитів ТзОВ «Атек» згідно кредитних угод № 35 від 14.08.1996 р. та № 34 від 29.08.1997 р. встановлено, що з суми 100.000 грн. наданих кредитних коштів відділенням частинами ТзОВ «Атек» згідно кредитного договору № 35 від 14.08.1996 року та термінових зобов»язань 72513 грн. 27 коп. було списано позичальником по власних платіжних дорученях на виробничі потреби з власного поточного рахунку, 3853 грн. 41 коп. було списано банком з поточного рахунку позичальника меморіальними ордерами на сплату процентів за користування кредитом, отриманого самим же позичальником, тобто ТзОВ «Атек», 23633 грн. 32 коп. було списано банком меморіальними ордерами на погашення відсотків за користування інших кредитів без заяви позичальника.

З суми 50800 грн. наданих кредитних коштів відділенням частинами ТзОВ «Атек» згідно кредитного договору № 34 від 29.08.1997 року та термінових зобов»язань 14900 грн. було списано позичальником по власних платіжних дорученнях на виробничі потреби з власного поточного рахунку позичальника по його власних платіжних дорученнях на сплату процентів за користування кредитом, отриманого самим же позичальником, тобто ТзОВ «Атек» відповідно до кредитного договору № 35 від 14.08.1996 р., підписаних позичальником. 12515 грн. було списано банком з поточного рахунку позичальника по його власних платіжних дорученнях на сплату процентів за користування кредитом.  1267 грн. 93 коп. було списано банком з поточного рахунку позичальника по його власних платіжних дорученнях на сплату процентів за користування кредитом. 2103 грн. 95 коп. було списано банком з поточного рахунку позичальника по його власних платіжних дорученнях на сплату процентів за користування кредитом, отриманого самим же позичальником. 5690 грн. 78 коп. було списано банком з поточного рахунку позичальника по його власних платіжних дорученнях на погашення відсотків за користування інших кредитів.    

Окрім цього,як встановлено вході документальної ревізії службовими особами ВОБ № 6327 при укладенні кредитних договорів та видачі кредитних сум ТзОВ «Атек» порушень не виявлено. Всі видані кредитні суми були зараховані на поточний рахунок позичальника № 467905, який був відкритий в Кам-Бузькому відділенні

                    -  3  -

ощадбанку, останнє не допускало порушень при описі заставленого майна і укладення договорів застави на виконання кредитних договорів № 35 від 14.08.1996 р. та № 34 від 29.08.1997 р. (Т.2 а.с.2-8).

У відповідності до платіжних доручень, меморіальних ордерів, термінових зобов»язань підтверджуються висновки ревізорів щодо використання кредитних коштів ТзОВ «Атек» згідно кредитних угод № 35 від 14.08.1996 р. та № 34 від 29.08.1997 р. (Т.2 а.с.9-90).

У відповідності до додаткових угод, які укладались між ТзОВ «Атек» і Кам-Бузьким ВОБ № 6327, ОСОБА_4 визнавав суми коштів, наданих згідно кредитних угод № 35 від 14.08.1996 р., № 35 від 29.08.1997 р., продовжуючи при цьому терміни погашення кредитів і процентів за користування кредитами (Т.2 а.с.36-40, 77-80, 83).

У відповідності до згаданого акту документальної ревізії, проведеної ВАТ «Львівським обласним управлінням Державного ощадного банку України» вбачається, що в результаті реалізації заставленого майна на рахунок відділення ощадбанку поступили тільки кошти в сумі 694 грн. 60 коп. Інших коштів від реалізації заставного майна ОСОБА_4 на рахунок ВОБ № 6327 не поступало, що підтверджує факт використання коштів від реалізації заставного майна ОСОБА_4 у власних інтересах (Т.2 а.с.8).

Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 49 від 01 березня 2006 року, проведеної Хмельницькою обласною психіатричною лікарнею № 1 вбачається, що ОСОБА_4 на час інкримінованих йому дій, тобто з 1995 по 1998 р.р. душевним (психічним) захворюванням не страждав, про що свідчить його соціальний статус на той період, бізнесова діяльність, соціальна, трудова та сімейна адаптація, відсутність значних психічних розладів, звернень до психіатра і лікування в психлікарнях, що може розцінюватись як можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В теперішній час ОСОБА_4 хворіє на органічне ураження головного мозку нейроінфекціонного (нейросифілітичного) стаціонарна форма ґенезу з помірно вираженими змінами особистості по органічному типу.

Виявлені при теперішньому обстеженні порушення в сферах психічної діяльності підекспертного по глибині та сукупності, з врахуванням хронічного протікання вказаного захворювання та його перебігу, настільки вагомі, що ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_4 потребує примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним режимом утримання (Т.3 а.с.2-5).

Згідно акту № 178 від 15 липня 2009 року стаціонарної судової психіатричної експертизи, проведеної Львівською обласною психіатричною лікарнею вбачається, що ОСОБА_4 в період інкримінованих дій психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період слідства ОСОБА_4 захворів на психічний розлад внаслідок органічного ураження головного мозку (нейросифілітичного, стаціонарна форма) з психотичними симптомами та інтелектуально-мнестичними порушеннями. Внаслідок проведеного лікування його психічний стан значно покращився. В даний час ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждає, виявляє органічний розлад особи і поведінки внаслідок нейросифілісу з легко вираженим психоорганічним синдромом. Наявні у нього психічні порушення не досягають рівня психічної хвороби чи недоумства і він за своїм психічним станом може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.3 а.с.100-102).

Суд надає віри цьому акту судової психіатричної експертизи, хоча вона не відповідає акту судової-психіатричної експертизи Хмельницької обласної психіатричної експертизи в частині того, що ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та потребує примусового лікування в психлікарні із звичайним режимом утримання. Але суд враховує ту обставину, що з часу проведення експертизи у Хмельницькій психлікарні 01 березня 2006 р. по час проведення такої експертизи у Львівській психлікарні 15 липня 2009 року, пройшло більше трьох років, а точніше 3 роки 4 місяці та за цей період часу ОСОБА_4 пройшов відповідний курс лікування з 17 жовтня 2006 р. по 01 грудня 2006 року в Хмельницькій психлікарні та припинено таке лікування згідно постанови Ярмолинецького суду Тернопільської області. Дана обставина стверджується повідомленням адміністрації Хмельницької психлікарні № 1 від 06.07.2007 р. (Т.3 а.с.17). Окрім цього, ОСОБА_4 в подальшому проходив курс лікування амбулаторно під наглядом участкового психіатра ОСОБА_9, яка не заперечила цього факту в судовому засіданні, так і лікуючий лікар-психіатр цієї ж Хмельницької психлікарні ОСОБА_8 А відтак, на момент психіатричної експертизи у Львівській психлікарні, стан ОСОБА_4 покращився, в сторону одужання, а тому піддавати сумніву останню психіатричну експертизу в суду немає підстав.

Оцінюючи зібрані та перевірені в судовому засіданні  докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, всупереч інтересів служби, чим було завдано тяжких наслідків охоронюваним державним інтересам.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_4 відмовився давати покази згідно ст. 63 Конституції України, суд не залишає поза увагою і те, що у своїх перших поясненнях, даних ОСОБА_4 24.05.2000 р. в.о.начальника ВДСБЕЗ Кам-Бузького РВ УМВСУ ОСОБА_15 зазначив, що оформленням кредитів на суму 150.000 грн. для придбання ПММ займався особисто сам, як і оформляв даний кредит, з яких 70000 грн. отримав грошима. Не заперечив у згаданих поясненнях і того факту, що договори застави підписував сам особисто, як директор ТзОВ „Атек” так і керуюча ВОБ 6327 ОСОБА_5 від 15.08.1996 р., де було заставлено майна загальною сумою 195 100 грн., в т.ч. 185 тис. літрів бензину а-76 та 290 м3 дошки необрізаної та саме це майно було в наявності. Зазначив також, що був присутній саме при перевірці заставленого майна 185 тонн бензину та 290 м3 дошки необрізаної, та в липні 1997 р. почав здійснювати реалізацію заставленого майна, тому що в цей період часу фірма „Атек” була повністю паралізована по причині поділу майна між заставниками фірми та судовими справами.

      Як зазначив дальше ОСОБА_4 розумів, що своїми діями наніс збитки ВОБ з об’єктивних причин, заявивши, що після позитивного вирішення судових спорів, пов’язаних з розподілом майна ТзОВ „Атек”  кредит буде погашено. (т.1 а.с. 33-36). Дане пояснення підписав власноруч, зазначивши, що пояснення ним прочитано, з його слів записано вірно.

В подальшому при допиті як свідка ОСОБА_4 дав аналогічні покази (т.1 а.с. 233-235) та вже при допиті слідчим прокуратури 12 червня 2001 р., як обвинуваченого по ч.2 ст.165 КК України ОСОБА_4 визнав себе частково винним  (т.1 а.с. 267, 268), так і при кваліфікації його дій вже по ч.2 ст.364 КК України і при допиті ОСОБА_4 як обвинуваченого саме по згаданій статті слідчим прокуратури 07 травня 2003 року, останній винним себе визнав також частково і допит його проводився в обох останніх випадках у присутності захисника ОСОБА_1 (т.2 а.с. 115-118). У згаданих вище протоколах допиту як обвинуваченого від 12.06.2001 р. та 07.05.2003 р. підсудний власноруч записав, що протокол написано з його слів правильно і ним прочитано та скріпив своїм підписом, а також підпис проставив і захисник ОСОБА_1 одночасно, як сам підсудний, так і його захисник добровільно проставили свої власноручні підписи і в постанові слідчого прокуратури від 07.05.2003 р. про притягнення як обвинуваченого, де йому, ОСОБА_4 було роз’яснено в присутності цього ж захисника, право подавати скарги на дії та рішення слідчого та прокурора. Але в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили, що ОСОБА_4 чи його захисник заявляли будь-які клопотання на згадані рішення слідчого (т.2 а.с. 111-113). А відтак, ОСОБА_4 погодився з тим, що його притягнуто саме по ч.2 ст.364 КК України до кримінальної відповідальності.

      Аналогічно і при пред”явленні слідчим 19 травня 2003 року звинуваченому і його захисникові матеріалів справи, де також ні сам ОСОБА_4, ні його захисник ОСОБА_1 не мали жодних заяв та клопотань, що стверджується їхніми підписами ( т.2 а.с. 125).

      В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які підтверджуючі документальні дані про оспорювання чи визнання недійсними в судових органах ОСОБА_4 ряд документів, а саме : кредитних договорів від 14 серпня 1996 року №35 та від 29 серпня 1997 року № 34 на отримання кредитів, а також договорів застави майна, які були нотаріально засвідчені.

      Не оспорював ОСОБА_4 і актів перевірки заставленого майна від 28.08.1996 р. та 14.09.1998 року, а також акту «про результати ревізії по кредитних угодах № 35 та № 34, проведеної Львівським ощадбанком”, а відтак        

                        -  4  -

погодився з усіма визначеними документами.

      Обираючи підсудному ОСОБА_4 вид і міру покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину та особу винного, який відмовився давати покази в суді, хоча на досудовому слідстві винним себе визнав частково, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність пом”якшуючих та обтяжуючих обставин. Суд також не залишає поза увагою те, що матеріальна шкода завдана ВОБ 6327 ОСОБА_4 взагалі невідшкодована.

       Щодо можливості застосування до ОСОБА_4 ст.49 КК України, тобто звільнення останнього у зв’язку із закінченням строків давності, то такий застосувати неможливо, оскільки ОСОБА_4 ухилявся від суду, що є обставиною, яка зупиняє перебіг строку давності, де розуміється будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Підтвердженням ухилення, від суду є той факт, що 07 грудня 2007 року Кам.-Бузьким райсудом ОСОБА_4 було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу у Львівській психіатричній лікарні(т.3 а.с.51-55). Дана постанова суду  від 07.12.2007 року була предметом апеляційного оскарження до Львівського апеляційного суду захисником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4, але відповідно до постанови попереднього розгляду Львівського апеляційного суду від 17 січня 208 р. було відмовлено у прийняті апеляції захисника підсудного ОСОБА_4, а справу повернуто в Кам.-Бузький райсуд (т.3 а.с.59).

       Не дивлячись на це ОСОБА_4 не з’являвся на згадану вище експертизу, про що свідчить лист ЛОКПЛ від 30.04.2008 р. №132 ( т.3 а.с. 80). Внаслідок чого 01 липня 2008 року Кам-Бузький райсуд своєю постановою оголосив ОСОБА_4 в розшук (Т.3 а.с. 88) і тільки 15 липня 2009 р. останній пройшов дану судово-психіатричну експертизу.

       12 серпня 2005 року Теребовлянським райсудом Тернопільської області ОСОБА_4 був також оголошений в розшук за поданням Теребовлянського РВ ДВС, в якому знаходився виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 в користь Кам”янка-Бузького ВОБ 10567 грн. 09 коп. (т.3 а.с.20).

        Всі ці факти свідчать про те, що ОСОБА_4 умисно ухилявся від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, чим свідомо затягував розгляд даної справи.

     З врахуванням зазначеного суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин, із застосування ст.ст.75 та 76 КК України, враховуючи стан здоров»я підсудного.

       Цивільний позов задоволити повністю.

       Речові докази : документи залишити в матеріалах справи.

       Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, районний суд

    з а с у д и в :

       ОСОБА_4 визнати винним по ч.2 ст.364 КК України і засудити до 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади строком на 3 (три) роки.

      На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробувальним терміном на 3 (три) роки.

       У відповідності до ст.76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_4М, періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації, не міняти без згоди цих органів місця проживання.

       Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

       Стягнути із засудженого ОСОБА_4 в користь Кам”янка-Бузького відділення ощадного банку №6327 ВАТ „Ощадбанк” 221648 грн. 66 коп. (двісті двадцять одну тисячу шістсот сорок вісім гривень 66 коп.) матеріальних збитків.

       Речові докази : документи залишити в матеріалах справи.

       Вирок може бути оскаржений  у Львівській апеляційний суд протягом 15 діб з дня проголошення через Кам”янка-Бузький районний суд Львівської області.  

    Суддя :  / підпис /

    З оригіналом згідно.

Суддя Кам”янка-Бузького районного суду

    Львівської області:                         Горошко Л.Б.