Копія

Справа № 1-135/10 р.

                                                                                        ВИРОК

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       07 травня 2010 року  Кам”янка-Бузький районний суд Львівської області

 в складі:     головуючого судді     Горошко Л.Б.

          при секретарі         Карпа Г.М.

          з участю прокурора     Мазяра Т.М.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кам”янка-Бузька кримінальну справу про обвинувачення         ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Деревляни Кам»Янка-Бузького

району Львівської області, українця,  гр.України, військовозобов»язаного, з професійно-технічною освітою, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого робочим в «Галсільліс», в порядку ст.89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

  в злочині передбаченому ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця,  гр.України, військовозобов»язаного, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України не судимого,

  в злочині передбаченому ч.2 ст.185 КК України,

   в с т а н о в и в :

08.03.2009 р. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в будинку останнього, що знаходиться в АДРЕСА_1, з корисливих мотивів таємно викрали мобільний телефон «Нокія 6300», вартісю 1300 грн., з карткою оператора «Київстар» вартістю 25 грн., який належить ОСОБА_4 Викрадений мобільний телефон в подальшому продали  ОСОБА_5 за 350 грн.  

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю і після роз»яснення йому ст.299 КПК України пояснив, що 08.03.2009 р. близько 10 год. 00 хв. він велосипедом поїхав в магазин, що в АДРЕСА_1. По дорозі він вирішив зайти до знайомого ОСОБА_3 Останній розповів йому, що 07.03.2009 р. в нього вдома був ОСОБА_4, котрий будучи в стані алкогольного сп»яніння, забув мобільний телефон. ОСОБА_3 запропонував йому викрасти даний телефон, продати його, а виручені гроші поділити між собою. Він погодився на дану пропозицію. Купити викрадений телефон вони спочатку запропонували ОСОБА_6, однак той відмовився, а потім ОСОБА_5 Останній сказав, що купить в них телефон за 400 грн. на що вони погодились. Спочатку він дав їм 200 грн., а решту пообіцяв віддати наступного дня. Картку «Київстар» з телефона ОСОБА_5 їм віддав. За отримані гроші вони купили пляшку горілки та продукти харчування, а рештою поділились. Цього ж дня, до нього підходив ОСОБА_4, котрий запитував, де його мобільний телефон. Вони сказали, що не знають. Наступного дня ОСОБА_5 віддав їм ще 150 грн., сказавши, що більше не заплатить, оскільки в телефоні погана батарея. Даними грошима вони поділились. Через декілька до нього знову підійшов ОСОБА_4, котрому він зізнався у вчиненій крадіжці і сказав, що телефон продали ОСОБА_5  

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати.    

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе визнав повністю і після роз»яснення йому ст.299 КПК України пояснив, що 07.03.2009 р. до нього в господарство, що в АДРЕСА_1,  прийшов знайомий ОСОБА_4 В приміщенні літньої кухні вони, а також ОСОБА_7, тривалий час розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_4 пішов додому, він побачив, що останній на столі забув мобільний телефон «Нокія». Даний телефон він поклав у шухляду столу. 08.03.2009 р. близько 10 год. 00 хв. до нього зайшов ОСОБА_1 Вдвох вони вирішили випити спиртного, однак в них не було на це коштів. Тоді він згадав про мобільний телефон, який напередодні забув ОСОБА_4 і запропонував ОСОБА_1 продати цей телефон, а за отримані гроші купити спиртне. ОСОБА_1 погодився. Купити викрадений телефон вони спочатку запропонували ОСОБА_6, однак той відмовився, а потім ОСОБА_5 Останній сказав, що купить в них телефон за 350 грн. на що вони погодились. Спочатку він дав їм 200 грн., а решту пообіцяв віддати наступного дня. За отримані гроші вони купили пляшку горілки та продукти харчування, а решту розділили між собою та ОСОБА_7 Цього ж дня, до нього підходив ОСОБА_4, котрий запитував, де його мобільний телефон на що він відповів, що не знає. Наступного дня ОСОБА_5 віддав їм ще 150 грн. Дані гроші вони знову розділили на трьох. ОСОБА_4 картку «Київстар» з викраденого телефона він повернув, сказавши при цьому звернутись до ОСОБА_1 і той скаже де знаходиться його телефон. ОСОБА_1 зізнався ОСОБА_4 у вчиненій крадіжці. Після цього до нього прийшли працівники міліції, яким він розповів про вчинений злочин.  

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати.    

Суд вважає доказаним пред”явлене підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При обранні міри покарання до підсудного ОСОБА_1 суд приймає до уваги суспільну небезпечність скоєного та особу винного, котрий свою вину визнав, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, щире каяття як пом»якшуючу покарання обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.  

При обранні міри покарання до підсудного ОСОБА_3 суд приймає до уваги суспільну небезпечність скоєного та особу винного, котрий свою вину визнав, посередньо характеризується за місцем проживання, щире каяття як пом»якшуючу покарання обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.  

Суд враховує також думку потерпілого ОСОБА_4, котрий не має до підсудних жодних матеріальних чи моральних претензій, відносно міри покарання покладається на розсуд суду.

З врахуванням зазначеного суд вважає, що покарання до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід обрати в межах санкції статті  за якою кваліфіковано  злочин із застосуванням ст. ст.75 та 76 КК України.

Цивільного позову та судових витрат по справі не має.

Речові докази – коробку з-під мобільного телефону «Нокія 6300» та картку абонента «Київстар», які знаходяться в камері зберігання речових доказів Кам»Янка-Бузького РВ ГУМВСУ у Львівській області – повернути потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,

                        з а с у д и в :

     ОСОБА_1 визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі .

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, зобов”язавши останнього у відповідності ст.76 КК Ураїни періодично з”являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, не міняти без згоди цих органів місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попердню- підписку про невиїзд.

ОСОБА_3 визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі .

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, зобов”язавши останнього у відповідності ст.76 КК Ураїни періодично з”являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, не міняти без згоди цих органів місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попердню - підписку про невиїзд.

Речові докази – коробку з-під мобільного телефону «Нокія 6300» та картку абонента «Київстар», які знаходяться в камері зберігання речових доказів Кам»Янка-Бузького РВ ГУМВСУ у Львівській області – повернути потерпілому ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Львівської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Кам»янка-Бузький районний суд Львівської області.

Суддя : (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Кам”янка-Бузького районного суду                             Львівської області:                         Горошко Л.Б.