Справа № 2-1453 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Бєрдєннікову І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” про стягнення компенсації добових у відрядженні, компенсацію (індексацію) втрати частини доходу, компенсацію моральної шкоди та юридичних послуг, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1, 22 лютого 2010 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом в якому просить суд стягнути з ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” донарахування добових за період перебування у двох відрядженнях (з 18 серпня по 16 жовтня 2006 року та з 17 жовтня по 18 листопада 2006 року) у розмірі 296,94 доларів США, згідно з курсом НБУ на день винесення рішення судом; компенсацію (індексацію) втрати частини доходу (добових, що входять в структуру заробітної плати) на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року та донарахувань добових в розмірі 914,32 доларів США згідно курсом НБУ на день винесення рішення судом.
31 березня 2010 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” донарахування добових за період перебування у двох відрядженнях (з 18 серпня по 16 жовтня 2006 року та з 17 жовтня по 18 листопада 2006 року) у розмірі 296,94 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 11 лютого 2010 року становить 2378 гривень 49 копійок; компенсацію (індексацію) втрати частини доходу (добових, що входять в структуру заробітної плати) на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року та донарахувань добових в розмірі 914,32 доларів США, що згідно курсом НБУ станом на 11 лютого 2010 року становить 7323 гривень 70 копійок; компенсацію моральної шкоди у розмірі 100000 гривень та юридичні послуги у розмірі 8542 гривні 50 копійок.
09 квітня 2010 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог №2, відповідно до яких просить суд стягнути з ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” донарахування добових за період перебування у двох відрядженнях (з 18 серпня по 16 жовтня 2006 року та з 17 жовтня по 18 листопада 2006 року) у розмірі 296,94 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 09 квітня 2010 року становить 2353 гривні 64 копійки; компенсацію (індексацію) втрати частини доходу (добових, що входять в структуру заробітної плати) на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року та донарахувань добових в розмірі 1026,30 доларів США, що згідно курсом НБУ станом на 09 квітня 2010 року становить 8134 гривні 76 копійок; компенсацію моральної шкоди у розмірі 100000 гривень та юридичні послуги у розмірі 8542 гривні 50 копійок.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з урахування поданих уточнень та збільшень до позовних вимог та пояснила, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року на користь ОСОБА_1 з ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” стягнуто 9670 гривень 29 копійок компенсаційних виплат при перебуванні у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року в якості добових як заборгованість яка входить в структуру заробітної плати та компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 гривень. Згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року зазначене рішення залишено без змін.
Згідно наказу №37 по особовому складу від 01 червня 2005 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера по ВіД (вертольотам та двигунам) відділу технічного контролю інженерно-аварійної служби ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа”.
На підставі наказу №34 АК про відрядження від 19 червня 2006 року, позивача було направлено у відрядження строком на 60 діб з 19 червня 2006 року по 17 серпня 2006 року. Але фактично позивач перебував у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року – 161 добу, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті позивача.
Грошові кошти, що були стягнуті згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року в якості добових, що входять в структуру заробітної плати були розраховані на підставі Постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23 квітня 1999 року. В ході розгляду справи Дніпровським районним судом м. Києва було встановлено, що позивач залишився у нові відрядження згідно із розпорядженнями та вказівками президента компанії ЗАТ „Авіаційна компанія „Сінком Авіа”, тобто розрахунок коштів на відрядження не може рахуватись як продовження відрядження з 19 червня по 17 серпня 2006 року. Це були три окремі відрядження позивача: 1) 19 червня по 17 серпня 2006 року – 60 діб; 2) 18 серпня по 16 жовтня 2006 року – 60 діб; 3) 17 жовтня по 18 листопада 2006 року – 41 доба. В судовому засіданні були подані підтверджуючі документи оплати першого відрядження з 19 червня по 18 серпня 2006 року. Згідно Постанови КМУ №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, нормою добових витрат для відряджень до Республіки Судан – є норма 42 долари США, а враховуючи триразове харчування та оплату проживання, позивач має право на відшкодування 35% від 42 доларів США за 101 добу перебування у двох наступних відрядженнях у розмірі 1484,70 доларів США (42 долари США х 0,35 х 101 добу). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва було стягнуто 1187,76 доларів США. Тобто необхідно додатково стягнути 296,94 долари США (1484,70-1187,76).
Відповідно до ст.1 ЗУ „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року, ст. 34 ЗУ „Про оплату праці”, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати правадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам та провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку (ч.6 ст. 95 КЗпП України). Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року на користь позивача була стягнута сума у розмірі 9670 гривень 29 копійок компенсаційних виплат при перебуванні у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року в якості добових як заборгованість, яка входить в структуру заробітної плати. Відповідно до проведеного розрахунку, загальна заборгованість становить 1484,70 доларів США. Відповідно до оприлюдненої інформації Міністерством статистики України, індексів інфляції з грудня 2006 року по березень 2010 року (1,009; 1,166; 1,223; 1,123; 1,018; 1,019; 1,009) позивачу має бути виплачена компенсація (індексація) добових витрат у розмірі 1026,30 доларів США (загальна сума заборгованості помножена на індекс інфляції з грудня 2006 року).
Внаслідок порушення з боку відповідача в односторонньому порядку мінімальних державних гарантій в частині відмови у виплаті позивачу добових, які входять в структуру заробітної плати, затягування розрахунку з позивачем, внаслідок подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року, позивачу повторно була завдана моральна шкода. Дії відповідача позбавили позивача можливості нормального лікування його сина, який є інвалідом 3 групи та лікування самого позивача, позивач відсуває депресію, у зв’язку з тим, що не може отримати кошти, на які розраховував під час перебування у відрядженні, вимушений був позичати кошти у колег по роботі, але у зв’язку з невиплатою добових не міг повернути ці кошти, він сварився з друзями та колегами через борги, почав погано спати та харчуватись, було принижено честь і гідність позивача, загострились стосунку в сім’ї, оскільки працюючи по 12 годин, без відпусток, позивач не міг утримувати навіть одного члена сім’ї, він не міг приділяти достатньої уваги своїй дружині та сину, оплачувати навчання доньки, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за маленькою дитиною. Оскільки добові мали бути виплачені ще в 2006 року, то позивачу наноситься моральна шкода вже більше трьох років. У відповідності до ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, п.13 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 100000 гривень.
У відповідності до ст. 51 Конституції кожен має право на правову допомогу. Згідно з укладеного договору та додатку №1, винагорода представника за надання послуг юридичного характеру складає 8542 гривні 50 копійок, що включає в себе надання юридичних послуг у суді при розгляді справи №2-704/1 за 2009 рік Дніпровським районним судом м. Києва, по справі №22-10765/09 в Апеляційному суді м. Києва, в даній цивільній справі, юридичний супровід виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року, а також сплачена позивачем комісія банку. Відповідно до Додатку до Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, з урахуванням затрачених годин представника на проведення дій по трьом справам, відповідно до 40% від мінімальної заробітної плати, граничний розмір компенсації юридичних послуг становив би 10784 гривні 80 копійок, при цьому позивач просить стягнути лише 8542 гривні 50 копійок (а.с.114-115).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 27 квітня 2010 року підтримав позовну заяву з урахування поданих представником уточнень до позову, з підстав викладених представником позивача, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” – Бондар С.І., позов не визнав в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях (а.с.79-81) та пояснив, що 25 вересня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва було постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 9670 гривень 29 копійок компенсаційних виплат у вигляді добових за період перебування у відрядженні відповідно до наказу №34 АК від 19 червня 2006 року за період часу з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року та 5000 гривень моральної шкоди. Дане рішення ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року було залишено без змін. Вказаними рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 перебував в одному відрядженні в Республіці Судан строком 161 добу. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23 квітня 1999 року, рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто добові виходячи з розрахунку 80 відсотків норми добових витрат починаючи з 61 доби відрядження. Таким чином, рішенням було встановлено, що позивач перебував в одному відрядженні, а не в трьох як зазначає позивач та представник, а за таких обставин, донарахування добових проведено не може бути. Відповідно до ЗУ „Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”, компенсації підлягають доходи, що не мають разового характеру, отримані на території України в національній валюті України - гривні. Добові витрати у відрядженні за своєю природою мають разових характер, з цих виплат не сплачуються податки та інші платежі до бюджету. Нарахування витрат добових у відрядженні здійснюється в іноземній валюті, в даному випадку в доларах США та стягнуто рішення суду відповідно до курсу валют на день розгляду справи. Відповідно до ЗУ «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року, витрати на відрядження – добові, не входять у фонд заробітної плати та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Отже добові витрати не підлягають компенсації (індексації) за затримку їх виплат. Компенсація моральної шкоди була проведена позивачу відповідно до рішення суду від 25 вересня 2009 року, вдруге компенсація моральної шкоди проводитись не може. Витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню оскільки, з наданого розрахунку надання юридичних послуг, вони стосуються фактично розглянутої справи №2-704/1 за 2009 рік. Представник позивача не змогла розмежувати витрати понесені неї у даній справі з іншими витратами.
Крім того додав, що протягом лютого та перших чисел березня 2010 року підприємством відповідача повністю був здійснений розрахунок з позивачем відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали цивільної справи №2-704/1 зав 2009 рік, приходить до наступного.
Згідно наказу №37 ВК від 01 червня 2005 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія Сінком-Авіа”, на посаду інженера по Від відділу технічного контролю інженерно-авіаційної служби (а.с.15).
Наказом №34 АК від 19 червня 2006 року Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія Сінком-Авіа”, з метою виконання технічного обслуговування на повітряних суднах авіакомпанії та з метою виконання договірних обов’язків, роботи в Республіці Судан, за контрактом № В-11 від 24 грудня 2004 року, був відряджений до м. Хартум, Республіка Судан на 60 діб з 19 червня 2006 року по 17 серпня 2006 року начальник зовнішньої станції технічного обслуговування м. Хартум, м. Тілло, м. Ель-Фашер, м. Кабкабія – ОСОБА_1 (а.с.16).
На підставі звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №37 від 21 серпня 2006 року, видатковим касовим ордером від 12 вересня 2006 року, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 46090 гривень, з яких 16800 гривень добових витрат з 19 червня 2006 року по 17 серпня 2006 року – 60 діб по 280 гривень; 29290 гривень – оплату за проживання 58 діб по 100 доларів США = 5800 доларів США (курс 5.05) (а.с.97).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-704/1 за 2009 рік, 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія Сінком-Авіа” про стягнення компенсації добових у відрядженні згідно Наказу № 34 АК від 19 червня 2006 року. Згідно позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути компенсацію добових під час відрядження з 18 серпня 2006 року по 18 листопада 20006 року, у розмірі 1207,76 доларів США та моральну шкоду за затримку виплати коштів в розмірі 10000 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно наказу №34 від 19 червня 2006 року його було направлено у відрядження до Республіки Судан строком на 60 діб, однак фактично, за розпорядженням президента ЗАТ „Авіаційна компанія Сінком-Авіа” Бондаря І.І., він перебував у відрядженні 161 добу. Добові за перебування у відряджені йому були виплачені лише за 60 діб. В порушення Постанови КМУ №663 від 23 квітня 1999 року, йому не були нараховані, починаючи з 61 доби, добові витрати у розмірі 80 відсотків норм добових. Розмір компенсації добових при фактичному перебуванні у відрядженні з 61 по 161 добу відрядження – 80 процентів від 42 доларів США – 33,6 долара США; з урахуванням триразового харчування 35 відсотків від 33,6 доларів США – 11,76 долара США. Тобто за 101 добу фактичного перебування у відрядженні відповідач повинен був сплатити 1187,76 доларів США.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року, присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія Сінком-Авіа” на користь ОСОБА_1 9670 гривень 29 копійок компенсаційних виплат при перебуванні у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року, в якості добових як заборгованість, яка входить в структуру заробітної плати, компенсацію за моральну шкоду в розмірі 500 гривень, державне мито в розмірі 168 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень (а.с.5-6, 7-8).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 22 січня 2010 року було відкрито провадження згідно виконавчого листа №2-704, виданого 30 жовтня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва, що був поданий до примусового виконання 22 січня 2010 року (а.с.106).
Заявами на переказ готівки від 17 лютого 2010 року, 26 лютого 2010 року, 01 березня 2010 року та квитанцією від 01 березня 2010 року, відповідач ЗАТ „Авіаційна компанія Сінком-Авіа” сплатило позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року компенсаційні виплати при перебуванні у відрядженні, моральну шкоду та судові витрати у розмірах: 368 гривень 29 копійок, 1200 гривень, 1260 гривень, 1260 гривень, 1300 гривень, 1980 гривень, 7500 гривень відповідно, на загальну суму 14868 гривень 29 копійок (а.с.107-113). В судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт отримання зазначених коштів як сплата відповідачем заборгованості добових за перебування у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року, моральної шкоди та судових витрат.
Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.
Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.
Підприємство, що відряджає працівника, зобов’язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.
Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови КМУ від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.
Відповідно до розділу ІІ вказаної інструкції, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства, після затвердження завдання, і кошторису витрат. Термін відрядження не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком працівників які направляються у відрядження за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, будівельних та інших робіт, термін відрядження яких не повинен перевищувати 1 року; працівників авіаційних організацій - для виконання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях ООН – 6 місяців, та інше.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23 квітня 1999 року „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, пункту 4 визначено, що працівникам, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, добові виплачуються в іноземній валюті у сумі яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.
Відповідно до п.11-1 вказаної постанови, працівникам, які направляються у відрядження за кордон для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому та шостому пункту 5 цієї постанови, у разі їх перебування у відрядженні понад 60 календарних днів добові витрати починаючи з 61 дня виплачуються у розмірі 80 відсотків норм добових витрат, визначених пунктами 1 і 2 цієї постанови для працівників відповідних підприємств, установ та організацій. Пунктом 2 постанови визначено, що у разі коли працівники, відрядженні за кордон, за умовами запрошення забезпечуються стороною, яка приймає безкоштовним харчуванням у країні відрядження, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках норм добових витрат для даної країни згідно із додатком , зокрема 35 відсотків – при триразовому харчуванні.
Аналізуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині донарахування добових за період перебування у двох відрядженнях, з 18 серпня по 16 жовтня 2006 року та з 17 жовтня по 18 листопада 2006 року, у розмірі 296,94 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 09 квітня 2010 року становить 2353 гривні 64 копійки, які на думку позивача мають компенсуватись підприємством відповідача не за весь період перебування у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року, в якості заборгованості за 101 день перебування у відрядженні, а нараховані як окремі відрядження тривалістю 60 діб з 18 серпня по 16 жовтня 2006 року та 41 доба з 17 жовтня по 18 листопада 2006 року, що передбачає 100 відсоткову виплату добових витрат у відрядженні, суд вважає не обґрунтованими та такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Частиною 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В той же час, позивачем не надано доказів про перебування ОСОБА_1 у трьох окремих відрядженнях, що відповідно до вимог чинного законодавства повинно було оформлюватись відповідними наказами. Оцінку даним фактам надано в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року, що набрало законної сили.
Відповідно до ЗУ «Про Індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року, під індексацією грошових доходів населення розуміється встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону).
Відповідно до ст. 2 вказаного закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Статтею 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом.
Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Постановою Кабінету міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» пунктом 3 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Згідно Наказу Державного комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції із статистики заробітної плати» фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.1.3 Інструкції).
Відповідно до п.3.15 Інструкції із статистики заробітної плати, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться виплати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення. При цьому до фонду основної заробітної плати, відповідно до п.2.1.6 Інструкції відноситься оплата праці за час перебування у відрядженні (не включаючи відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року стягнуто на користь позивача з відповідача 9670 гривень 29 копійок компенсаційних виплат при перебуванні у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року, в якості добових як заборгованість, яка входить в структуру заробітної плати.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення компенсації (індексації) втрати частини доходу (добових, що входять в структуру заробітної плати) на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року, задоволенню не підлягають, оскільки нормами чинного законодавства, що регулюють порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, не передбачена компенсація (індексація) грошових коштів, а саме: компенсаційних виплат, в якості добових, як заборгованість, що стягнута на підставі рішення суду.
Крім того, згідно частини 3 статті 121 Кодексу законів про працю України, за відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Оскільки суми виплат працівникові за час службового відрядження нараховуються виходячи із середньої заробітної плати, де враховуються суми індексації, окремо індексації вони не підлягають (лист Мінпраці від 22 червня 2007 року №47/10/136-07).
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, знищенням чи пошкодженням її майна.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.
Виходячи з наведеної правової норми під моральною шкодою слід розуміти моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв’язків, потреби у додаткових зусиллях для організації свого життя.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Обґрунтовуючи повторно завдану моральну шкоду, позивач посилається на порушення з боку відповідача державних гарантій щодо виплати добових за перебування у відрядженні, затягування розрахунків з позивачем, внаслідок подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року.
Разом з тим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року при стягненні з відповідача компенсаційних виплат при перебуванні у відрядженні з 19 червня 2006 року по 18 листопада 2006 року, в якості добових як заборгованість, на користь позивача з відповідача була стягнута компенсація заподіяної позивачу моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.
Посилання позивача на повторне заподіяння моральної шкоди у зв’язку з неправомірним оскарженням рішення Дніпровського районного суду м. Києва відповідачем не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути підставою відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим кодексом.
Крім того, на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, що був виданий 26 жовтня 2009 року та 22 січня 2010 року пред’явлений до примусового виконання, відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем 01 березня 2010 року.
В ході розгляду судової справи, позивачем не доведено факт наявності вини відповідача, як наслідок таких дій могло привести до фізичних та душевних страждань, або позбавлення можливості позивачу у їх реалізації, настання негативних явищ та існування причинно-наслідкового зв’язку між діяннями відповідача та шкодою, також позивач не надав жодного доказу на користь підтвердження душевного страждання та не зміг обґрунтувати принцип визначення грошового еквівалента моральних страждань.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування повторно завданої моральної шкоди є безпідставними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, та відповідно не підлягають задоволенню.
Відповідно до договору про надання послуг від 02 березня 2009 року, останній укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на надання за плату юридичних послуг: представлення інтересів замовника в судах, правоохоронних, державних органах та організаціях; надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідки з правових питань (п.2.1 договору). За послуги представника щодо вирішення конкретного доручення через подання позовної заяви до суду та подальшого розгляду справи в суді, замовник сплачує представнику 7500 гривень (п.4.2 договору) (а.с.58-59).
Додатковою угодою №1 до договору про надання послуг від 02 березня 2009 року, за послуги, надані представником щодо вирішення конкретного доручення через подання виконавчого листа до Виконавчої служби та оформлення всіх необхідних для цього документів, замовник сплачує 1000 гривень (а.с.60).
Як вбачається з заяв на переказ готівки від 02 березня 2010 року, позивачем було сплачено на рахунок представника ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 8500 гривень (а.с.62-64).
До складу витрат на надання юридичних послуг, позивач, представник позивача, відносить: надання юридичних послуг у суді представником ОСОБА_2 по справі №2-704/1 (Дніпровський районний суд м. Києва, суддя Федосєєв С.В.), по справі №22-10765/09 (Апеляційний суд м. Києва, головуючий суддя Гончар В.П.), по справі № 2-1453/10 (Дніпровський районний суд м. Києва, суддя Катющенко В.П.) – у розмірі 7500 гривень; юридичний супровід ОСОБА_2 виконання рішення суду по справі №2-704/1 відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві – у розмірі 1000 гривень (а.с.114-115).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу, відносяться до витрат пов’язаних з розглядом судової справи, тобто підлягають відшкодуванню в межах розгляду судової справи.
Таким чином, компенсація витрат на надання юридичних послуг, як самостійні вимоги не може бути предметом спору, оскільки підлягають відшкодуванню в межах розгляду відповідної справи як один з виду судових витрат.
Разом з тим, в довідці – розрахунку надання юридичних послуг, окремо не визначені витрати, які були понесені представником в межах розгляду даної справи. Даний факт не підтверджено актом виконаних робіт, який визначає обсяг, межі та години, які представник затратив під час виконання договору про надання послуг в межах розгляду даної справи.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації добових у відрядженні, компенсації (індексації) втрати частини доходу, компенсації моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, до складу яких входять витрати на правову допомогу, у разі відмови у позові не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 95, 121, 232, 237-1 Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року, ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року, Постановою Кабінету міністрів України №663 від 23 квітня 1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 року, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” про стягнення компенсації добових у відрядженні, компенсацію (індексацію) втрати частини доходу, компенсацію моральної шкоди та юридичних послуг – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя:
Справа № 2-1453 2006р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)
13 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Бєрдєннікову І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” про стягнення компенсації добових у відрядженні, компенсацію (індексацію) втрати частини доходу, компенсацію моральної шкоди та юридичних послуг, -
В С Т А Н О В И В:
Враховуючи, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за необхідне оголосити вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.94, 95, 121, 232, 237-1 Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року, ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року, Постановою Кабінету міністрів України №663 від 23 квітня 1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 року, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком Авіа” про стягнення компенсації добових у відрядженні, компенсацію (індексацію) втрати частини доходу, компенсацію моральної шкоди та юридичних послуг – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: