Цивільна справа № 2-1366-1/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді Соколовій В.В..
при секретарі Іконніковій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автохелп» про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності та зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автохелп» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про визнання договору недійсним, -
в с т а н о в и в :
У травні 2004 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом в якому просить зобов’язати відповідача звільнити приміщення під літерами «К» та «Б» за адресою: АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у здійсненні права власності на нежилі приміщення, а також стягнути на її користь сплачені судові витрати.
При новому розгляді справи позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 17 березня 2010 року було змінено предмет позову, а саме вона просить суд виселити ТОВ «Автохелп» з приміщень, придбаних нею за договором купівлі-продажу від 03.02.2004 року (приміщення «Б» термообробки (будівля ТВЧ і двосторонній санвузол) та складське приміщення «К») розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу чинити будь-які перешкоди в розпорядженні, користуванні, володінні зазначеними приміщеннями, посилаючись на те, що 03 лютого 2004 року згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень вона придбала у ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП", належні продавцю на праві колективної власності, нежилі будівлі: приміщення термообробки (будівля ТВЧ і дворовий санвузол) та склад.
В судовому засіданні при новому розгляді справи представник позивача за первісним позовом підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, викладенні в заяві від 17.03.2010 р. та просила про їх задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Автохелп» до ОСОБА_1 про визнання недійсним (нікчемним) договору купівлі-продажу від 03.02.2004 р., який об’єднано в одне провадження з первісним позовом, мотивуються тим, що дії ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна були направлені на незаконне заволодіння чужим майном, а саме, право власності на земельну ділянку на якій розташовані неіснуючі будівлі, та на новостворене нерухоме майно, що є підставою для визнання правочину нікчемним, а договору недійсним.
Представник ТОВ «Автохелп» при новому розгляді справи заперечувала проти первісного позову та просила задовольнити зустрічні позовні вимоги ТОВ «Автохелп» до ОСОБА_1.
Третя особа за зустрічним позовом: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. (залучена до участі у справі ухвалою суду від 17.03.2010 року) в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.
Представники сторін в судовому засіданні не заперечували проти проведення розгляду справи у відсутності Шевельової В.М.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Автохелп» про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності підлягає задоволенню, а зустрічний позов ТОВ «Автохелп» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 03 лютого 2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, а саме: приміщення термообробки (будівля ТВЧ і дворовий санвузол) та складського приміщення, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1.
Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1-160 (а.с.5, Т.1).
06.02.2004 року вказаний договір був зареєстрований в Київському міському БТІ в реєстрову книгу за № Юз-144 за реєстровим №727 з та видано технічні паспорти на приміщення (а.с.5,7-12, Т.1)
Також 01.06.2004 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 було видано Витяг з технічної документації № Н-00285/2004 з якої вбачається, що були встановлені зовнішні межі землекористування в розмірі 831,84 кв.м та визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянку. Також у довідці зазначається про відсутність орендарів будівель та споруд (а.с.28, Т.1).
Виходячи з положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 року (набрав чинності з 01.01.2004 року), згідно з якими до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, отже застосуванню підлягають саме положення діючого ЦК України.
В порядку ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 334 ч. 3,4 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. А якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст.ст. 182, 331 ЦК України право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 3 ч. 2 вказаного Закону держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. А в порядку ч. 7 цієї статті зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 набула право власності на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочину, і з моменту його державної реєстрації, а тому в порядку ст.ст. 319,325 ЦК України має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним.
Непорушність права власності також визначена ст. 321 ЦК України, згідно положень якої, зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Автохелп» про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності підлягає задоволенню.
Право ж власності ТОВ «Автохелп» на вказані нежитлові приміщення та право користування земельною ділянкою не підтверджено наявними в матеріалах справи документами. Крім того, як вбачається з плану земельної ділянки, що є невід’ємною частиною Договору резервування земельної ділянки укладеного між ТОВ «Автохелп» та Київською міською радою 01.07.2003 р. ділянка під літерами від А до Б належить ТОВ «Експерементальна виробничо-будівельна фірма «ПСП» (а.с.9, Т.2), яке виступало продавцем по договору купівлі-продажу від 03 лютого 2004 нежилих приміщень, укладеного з ОСОБА_1
Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ «Автохелп» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 182,319,325,328,331,334 ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року, ст.ст. 3,8,10,11,60,61,88,209,212-215,218,293 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Автохелп» про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.
Виселити ТОВ «Автохелп» з приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол) (літ. Б) та склад (літ. К) , що розташовані за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2004 року.
Заборонити ТОВ «Автохелп» приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол) (літ. Б) та склад (літ. К) , що розташовані за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2004 року.
В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Автохелп» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про визнання договору недійсним - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: