Справа №2-а-391

2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    05 березня   2010   року  Дніпровський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді Катющенко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року та виплачувати її в подальшому, -

                                  В С Т А Н О В И В:

    Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, визнати дії Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва перерахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в загальній сумі 5117, 10 гривень та стягнути з відповідача витрати, понесені нею судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01 січня 2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога їй не виплачується, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки.

    До судового розгляду позивач подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.

           Представник відповідача до суду не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які долучено до матеріалів  справи, просила справу розглядати без участі представника відповідача в порядку письмового провадження, додатково в письмових запереченнях зазначила, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Також, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що у відповідності до положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

    За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 122 КАС України.

    Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні (а.с.6).

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01 січня 2006 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності з 01 січня 2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.

    Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09 липня 2007 року.

    Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

    Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22 травня 2008 року

 за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

    Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (ст. 6) в редакції 01 січня 2006 року є чинним і підлягає застосуванню .

    Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

           Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01 січня 2006 року - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу і повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до місцевого адміністративного суду лише 15 лютого 2010 року.

    Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01 січня 2006 року по 15 лютого 2009 року та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.

    Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.

    Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня, відповідно до положень ст. 152 Конституції України, зазначений закон втратив чинність.

    Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

    Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року.

    Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з  15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.

    Крім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

          Положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни є чинними та такими, що підлягають застосуванню та виконанню. Проте, суд вважає неможливим задовольнити вимогу позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну державну соціальну 30% надбавку з моменту звернення до суду та в подальшому, оскільки вирішення спору на майбутнє не передбачено КАС України.

             Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити  недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни та стягнення з відповідача судових підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва  нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну  надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей  війни»  за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, в межах строків визначених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням проведених відповідачем виплат.

    Судові витрати по справі, а саме – судовий збір, підлягає розподілу у відповідності до ч.1, 3 ст. 94 КАС України.

    Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,  ст. 8, 9, ч. 1, 3 ст. 94, ч.2 ст.99, ч.1 ст.100, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -

                         П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року та виплачувати її в подальшому - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва  нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну  надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни»  за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 – одну гривню сімдесят копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів після винесення рішення суду.

            Суддя: