ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2007 р.

Справа  № 5/189-07-4973

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

До відповідача: Військової частини А-2171, м. Одеса.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси, м. Одеса.       

       

про стягнення 10 088, 21 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Копіца С. М., на підставі довіреності.  

від відповідача: Дідух С. П., на підставі довіреності.

від третьої особи: не з’явився.    

                                

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з військової частини А-2171 заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 10 088, 21 грн.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву від 03.07.2007 року №631 відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити на підставі того, що він не є платником за договором про постачання електроенергії, оскільки відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електроенергії платником є КЕВ м. Одеси.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2007 року до участі у справі було залучено Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третьою особою до суду були подані заперечення щодо позовних вимог, відповідно до яких третя особа позовні вимоги позивача не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, оскільки КЕВ м. Одеси не є платником санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії, а сплачує лише за фактично спожиту електроенергію.

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі та третьою особою до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом було розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ та Військовою частиною А-2171 13.06.2006 року разом з додатками був укладений договір № 5 про постачання електричної енергії. За умовами укладеного договору, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача, сплачувати за фактично використану електричну енергію та здійснювати інші платежі передбачені договором у строки які передбачено договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, як видно з матеріалів справи між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.

Як зазначає позивач, відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у жовтні, листопаді 2006 року та січні 2007 року на суму 10 088, 21 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем до суду були подані лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, виписки з банківського рахунку позивача про надходження грошових коштів за спожиту активну електроенергію, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, обґрунтовані розрахунки заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах, умовах укладеного договору та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 088, 21 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі посилаючись на те, що він не є платником за договором про постачання електроенергії. За твердженням відповідача, відповідно до договору та додаткової угоди від 13.06.2006 року до договору від 01.01.2006 року №5 про постачання електроенергії платником є КЕВ м. Одеси.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Третьою особою також були подані заперечення на позов, відповідно до яких КЕВ м. Одеси повідомив суд про те, що відповідно до додаткової угоди від 13.06.2006 року до договору №5 про постачання електроенергії та договору №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, який укладено між позивачем та третьою особою, КЕВ м. Одеси є лише платником за фактично спожиту активну електроенергію відповідачем. При цьому третя особа звертає увагу суду на той факт, що відповідальність за договором про постачання електроенергії несе саме відповідач, а не КЕВ м. Одеси.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ та відповідачем разом з додатками був укладений договір №5  від 13.06.2006 року про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем. Слід зазначити, що кількість та об’єми постачання електроенергії між сторонами за договором були визначені додатком №1 до договору.

Також, між сторонами по справі та третьою особою була укладена додаткова угода від 13.06.2006 року до договору про постачання електроенергії №5, відповідно до якої платником за договором про постання електроенергії, за спожиту електроенергію відповідачем було визначено КЕВ м. Одеси.

Крім того, як видно з матеріалів справи, між позивачем та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси, де платником за спожиту відповідачем електроенергію також було визначено КЕВ м. Одеси.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у жовтні, листопаді 2006 року та січні 2007 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунок за спожиту електроенергію провів неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію.

Згідно з пунктом 1 додатку №5 до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника. Пунктом 2 зазначеного додатку встановлено, що оплата рахунків та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Розділом 5 укладеного договору та додатками до нього встановлена можливість проведення коригування договірної величини споживання електроенергії за підсумками розрахункового періоду, за умови дотримання узгодженого між сторонами за договором порядку. В пункті 4.2.2 укладеного договору та додаткової угоди сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності визначених відповідно до розділу 5 договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Відповідно до Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо можливості проведення коригування договірної величини за умови дотримання порядку визначеного п. 5.2, 5.3, 5.5, 5.6 укладеного договору. Також договором передбачені умови щодо стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 року та 2007 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2006 та 2007 роках відповідачем споживалась електрична енергія. Як свідчать матеріали справи відповідачем було спожито електроенергію для власних потреб, а саме:

-          жовтень 2006 року – 46407 кВт/г при встановленої договірної величині споживання на рівні 40000 кВт/г;

-          листопад 2006 року –78455 кВт/г при встановленої договірної величині споживання на рівні 65000 кВт/г;

-          січень 2007 року –76378 кВт/г при встановленої договірної величині споживання на рівні 65000 кВт/г.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків було встановлено термін їх оплати та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача. За умовами укладеного договору (додаток №5) сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом десяти операційних днів від дати отримання рахунку. Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлені договором терміни були сплачені частково.

З зазначеного випливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді та відповідач не скористався своїм правом встановленим договором на звернення до позивача з проханням провести коригування договірної величини споживання електроенергії в сторону збільшення. Вказані обставини підтверджуються копіями повідомлень про перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Частиною п’ятою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживачі (крім  населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та  пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед  енергопостачальниками.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад договірну (граничну) величину, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита відповідачем електроенергія у спірному періоді була сплачена, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом установа відповідача є військовою частиною, яка фінансується з державного бюджету. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення боргу за ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Військовій частині А2171 штрафних санкцій до 2 000, 00 грн.

Вказані санкції підлягають стягненню саме з відповідача оскільки за договором від 20.01.2006 року №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, який укладено між позивачем та КЕВ м. Одеси та додаткової угоди до договору укладеної між позивачем відповідачем та третьою особою відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків енергопостачальної компанії несе саме відповідач.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором та угодами. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової часини А2171, р/р 210106054220 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08309566 (66046, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2603530103775 в ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 328845, код 26302268 (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3) 2 000 (дві тисячі) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у жовтні, листопаді 2006 року та січні 2007 року.

3.          Стягнути з Військової часини А2171, р/р 210106054220 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08309566 (66046, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26000237551 в ОФ „МТБ” в м. Іллічівськ, МФО 328168, код 26302268 (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3) 102 (сто дві) грн. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 03.08.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя