ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 рокуСправа № 2а-1171/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Чміль І.В.,
з участю представника позивача Шептицькій Н.В.,
представників відповідача Наумчик Р.П., Віщик С.В.,
прокурора Рибака А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Підприємства "Волиньавтомотосервіс" до Волинської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення,
ВСТАНОВИВ:
Підприємство «Волиньавтомотосервіс» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення №2 від 13.01.2010 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року було проведено перевірку з питань дотримання вимог митного законодавства, за результатами якої складено акт №11/9/201000000/0021742251 від 23.12.2009 року, яким встановлено, що Підприємством «Волиньавтомотосервіс» при митному оформленні товарів, ввезених на територію України згідно контрактів від 13.02.2006 року № ДР 70/0007/994/06 та № ДР 71/0007994/06, невірно задекларована митна вартість товарів, а саме: реальні витрати на перевезення товару на договірних умовах FCA не відповідають витратам, заявленим при декларуванні товарів по 2357 вантажним митним деклараціям, що є порушенням вимог статті 267 Митного кодексу України. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення №2 від 13.01.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по платежу «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності» в розмірі 269778,50 грн., в тому числі 179852,33 грн. основного платежу та 89926,17 грн. штрафних санкцій. Вважає, що висновок митного органу про те, що реальні витрати на перевезення товару на договірних умовах FCA не відповідають витратам, заявленим при декларуванні товарів по 2357 ВМД є необґрунтованим та безпідставним. Відповідно до контрактів товар -«автомобілі марки «ГАЗ» як за межами митної території України так і по митній території України переміщувався сомоходом водіями-експедиторами, прийнятими за сумісництвом. При цьому, з метою економії транспортних витрат на перевезення (витрати на пальне, оплата добових (відрядження) водіям, доставка автомобілів), вказаних в акті перевірки здійснювалась попарно, тобто один автомобіль був частково завантажений на інший автомобіль, який безпосередньо здійснював перевезення самоходом, що дозволяється технічними та експлуатаційними умовами, та зменшувало добові витрати і витрати на паливно-мастильні матеріали в два рази. Загальна сума витрат на доставку становить 825892,75 грн., що вказано у відомостях фактичних витрат. Середня вартість доставки на один автомобіль становить 350,40 грн., що не перевищує суму транспортних витрат, задекларованих при оформленні ВМД «ІМ 40» в сумі 353,50 грн. Крім того, при оформленні ВМД «ІМ 40» була врахована та обставина, що при відвантаженні автомобілів від продавця в Російській Федерації ним заправлявся за власний рахунок паливом в межах 10-20 літрів кожен проданий автомобіль, що зменшувало для покупця витрати на паливно-мастильні матеріали і відповідно впливало на визначення митної вартості товару. У калькуляції транспортних витрат позивача витрати на один автомобіль на території Російської Федерації становлять 70 доларів США, що становить 353,50 грн., що також не перевищує суму транспортних витрат, задекларованих при оформленні ВМД «ІМ 40» в сумі 353.50 грн. Таким чином, транспортні витрати та, відповідно митна вартість імпортних товарів по 2357 ВМД позивачем не занижені та відповідають вимогам митного законодавства. Просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення №2 від 13.01.2010 року, яким Підприємству «Волиньавтомотосервіс» митним органом неправомірно нараховано податкок на додану вартість та штрафних санкцій в розмірі 269778,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Суду пояснила, що приймаючи спірне податкове повідомлення та нараховуючи податкове зобов’язання митний орган діяв виключно на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. В обґрунтування своєї позиції посилається на норми Митного кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетними та державними цільовими фондами», Порядок дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов’язань, Порядок оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок систем звітності та обліку товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України. Просила в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення митниці та вважає, що відповідачем не були порушені вимоги чинного законодавства при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що згідно наказу Волинської митниці «Про організацію проведення перевірки підприємства «Волиньавтомотосервіс» №123 від 31.03.2008 року було проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства щодо дотримання вимог митного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.
За результатами перевірки, яка була проведена вибірковим способом (розпочата 31.03.2008 року, призупинялась 16.04.2008 року та 23.05.2008 року, завершена 23.12.2009 року) складено акт перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи №11/9/201000000/0021742251 від 23.12.2009 року, яким встановлено, що Підприємством «Волиньавтомотосервіс» при митному оформленні товарів, ввезених на територію України згідно контрактів від 13.02.2006 року № ДР 70/0007/994/06 та № ДР 71/0007994/06, невірно задекларована митна вартість товарів, а саме: реальні витрати на перевезення товару на договірних умовах FCA не відповідають витратам, заявленим при декларуванні товарів по 2357 вантажним митним деклараціям, що є порушенням вимог статті 267 Митного кодексу України.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення №2 від 13.01.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по платежу «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності» в розмірі 269778,50 грн., в тому числі 179852,33 грн. основного платежу та 89926,17 грн. штрафних санкцій.
Протягом періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до умов укладених контрактів (договорів) від 13.02.2006 року № ДР 70/0007/994/06 та № ДР 71/0007994/06 між ТзОВ «Інтер-Авто», ТзОВ «Торговий дім «Русские машины» здійснювалось постачання імпортованих товарів – автомобілів марки «ГАЗ» з Російської Федерації на договірних умовах FCA (офіційні правила Міжнародної торгової палати – Інкотермс). Згідно договору комісії від 01.06.2005 року №ИА/К009-17 ТзОВ «Інтер-Авто» взяло на себе зобов’язання за обумовлену винагороду заключити від свого імені та за рахунок позивача зовнішньоекономічний договір на постачання автомобілів з РФ.
Перевезення (доставка) товару – автомобілів «ГАЗ» як за межами митної території України, так і по митній території України, відповідно до підпункту 4.2 пункту 2 контрактів від 13.02.2006 року № ДР 70/0007/994/06 та № ДР 71/0007994/06 могла здійснюватись за участю Перевізника автовозами чи самоходом, що підтверджується графами 18, 21 вантажних митних декларацій, що забезпечували водії-експедитори, які прийняті на підприємство по сумісництву.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що з метою економії транспортних витрат на перевезення (витрати на пальне, оплата добових (відрядження) водіям, доставка автомобілів), вказаних в акті перевірки здійснювалась попарно, тобто один автомобіль був частково завантажений на інший автомобіль, який безпосередньо здійснював перевезення самоходом, що дозволяється технічними та експлуатаційними умовами та зменшувало добові витрати і витрати на паливно-мастильні матеріали в два рази, що також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які здійснювали транспортування автомобілів марки «ГАЗ» з Російської Федерації.
Згідно відомостей фактичних витрат на транспортування та сплату податків при розмитненні товару, імпортованих підприємством «Волиньавтомотосервіс» на митну територію України на умовах поставки FCA за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року загальна сума витрат на доставку становить 825892,75 грн., з яких 385300,45 грн. витрати на паливно-мастильні матеріали та 440592.30 грн. – відрядження працівників. Середня вартість доставки на один автомобіль становить 350,40 грн., що не перевищує суму транспортних витрат, задекларованих при оформленні ВМД «ІМ 40» в сумі 353,50 грн. Крім того, при оформленні ВМД «ІМ 40» була врахована та обставина, що при відвантаженні автомобілів від продавця в Російській Федерації ним заправлявся за власний рахунок паливом в межах 10-20 літрів кожен проданий автомобіль, що зменшувало для покупця витрати на паливно-мастильні матеріали і, відповідно впливало на визначення митної вартості товару. У калькуляції транспортних витрат позивача витрати на один автомобіль на території Російської Федерації становлять 70 доларів США, що становить 353,50 грн., що також не перевищує суму транспортних витрат, задекларованих при оформленні ВМД «ІМ 40» в сумі 353.50 грн.
Відповідач вважає, що позивачем були порушені норми статті 267 Митного кодексу України, зазначає, що вартість понесених позивачем транспортних витрат на доставку імпортованих на договірних умовах FCA товарів до митного кордону України, яка декларувалася в деклараціях митної вартості, що подавалися до митного оформлення, значно менша, ніж фактично було сплачено за надані перевізниками (експедиторами) послуги.
Як зазначається в акті перевірки та податковому повідомленні №2 від 13.01.2010 року перевіркою встановлено порушення вимог статті 267 Митного кодексу України, пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме згідно з висновками митного органу, в результаті заниження митної вартості на загальну суму 899172.91 грн., позивач не доплатив ПДВ та ввізне мито при імпорті товарів 181759,92 грн., з яких 108,62 грн. ввізного мита; 179852,33 грн. податку на додану вартість та 1798,35 грн. митних зборів.
Пунктом 4.3 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Статтею 267 Митного кодексу України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо (ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України).
Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.
Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ПДВ саме з митної вартості, зазначених в вантажних митних деклараціях, про що і зазначено в даних деклараціях.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 20.04.05р. № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів.
Вантажна митна декларація (далі - ВМД) – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа –ВМД, який має бути належним підтвердженням (в т.ч. доказом в судовому процесі) належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.
Слід зазначити, що під час митного оформлення товарів декларант зобов’язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.
Згідно пункту 7 Постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:
- зовнішньоекономічний договір (контракт), на підставі якого здійснюється поставка товарів, і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості товару раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
В даному випадку підставами для визначення бази оподаткування є наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно Митного кодексу України митні органи визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.
При митному оформленні товарів, відповідачу були надані необхідні документи перевізників, як осіб, які формують ціну перевезення, в яких перевізники визначали вартість послуг по перевезенню товарів до кордону і вартість послуг по перевезенню після кордону. Проте, додаткові документи митницею не вимагались.
Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., при декларуванні митному органу подаються:
Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов’язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно з пунктом 4 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабміну України № 574 від 09.06.1997 року, митний орган не приймає ВМД для оформлення:
- якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
- якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;
- в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою.
Оскільки під час митного оформлення у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях, митне оформлення товарів було здійснене.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не включив до митної вартості всю вартість транспортних послуг за перевезення до кордону України, оскільки дана обставина спростовується відомостями про фактичні витрати на транспортування та калькуляцією витрат. Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими б спростовувалися доводи позивача про транспортування двох автомобілів однією особою (перевізником, експедитором).
Щодо нарахованих штрафних санкцій слід зазначити наступне.
У відповідності до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 17.1.3 даного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем митного законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми митної вартості товарів) ввізного мита та податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення №2 від 13.01.2010 року не довів правомірності своїх дій, а тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог Підприємства «Волиньавтомотосервіс»
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення Волинської митниці №2 від 13 січня 2010 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Митного кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Волинської митниці №2 від 13 січня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 7 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А.Лозовський