ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 18/246

06.07.07 р.

За позовом:          ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»;

До:                    АТ «Український інноваційний банк»;

Про:                     визнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Туркін О.С., представник, довіреність №08/192 від 15.01.2007 р.;

Від відповідача:           Ненюк Н.П., представник, довіреність №345 від 26.09.2005 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 29.05.2007 р. до 26.06.2007р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 29.05.2007 р.

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 26.06.2007 р. до 06.07.2007 р. була оголошена перерва.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на один місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2007 р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на невизначений термін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. таким, що не підлягає оплаті з боку Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»на користь Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»; стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач не має прав векселедержателя з посиланням на статтю 19 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі; індосамент (передавальний напис на векселі) здійснений на користь Київської філії АТ «Український інноваційний банк», тобто, на користь структурного підрозділу, який не має повноважень здійснювати операції з цінними паперами від свого імені з посиланням на статтю 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; емісія простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. була здійснена неправомірно, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні векселі і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

У вищезазначені позовній заяві позивач також просить з метою забезпечення позову заборонити Державній виконавчій службі в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя провадити стягнення з ВАТ «Запоріжгаз»на користь АТ «Український інноваційний банк»грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн. за простим векселем №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. на підставі протесту №671, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу –Журавльовим Д.В.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні просить відмовити посилаючись на наведене нижче:

—право власності на простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р., виданий позивачем на ім’я ТОВ «Вікор Трейд», 18.07.2003 р. перейшло до АТ «Український інноваційний банк»на підставі заставного індосаменту; будь-яких доказів того, що вексель було придбано відповідачем несумлінно або при його придбанні було допущено грубу необережність позивачем не надано;

—звернення стягнення на простий вексель (пред’явлення його векселедавцю до платежу) було здійснено відповідачем відповідно до вимог Закону та договору;

—юридична особа –АТ «Український інноваційний банк», своїми діями схвалила дії філії по пред’явленню векселя до платежу, подальше опротестування векселя та вчинення виконавчого напису нотаріуса, про що свідчить, зокрема, надання нотаріально посвідченої довіреності завідуючому юридичним сектором Київської філії АТ «Укрінбанк»на вчинення усіх вищезазначених дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

01.07.2003 р. позивачем на користь ТОВ «Вікор Трейд»емітований простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р.

Вищезазначений простий вексель емітований позивачем на виконання умов мирової угоди від 13.05.2003 р., укладеної між ТОВ «Вікор Трейд»та ВАТ «Запоріжгаз», затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2003 р. у справі №2279-6/4/82-4/33/03 за позовом ТОВ «Вікор Трейд»до ВАТ «Запоріжгаз».

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

Відповідач є законним векселедержателем простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р., строком платежу «за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006 р.», емітованого позивачем на користь ТОВ «Вікор Трейд», що підтверджується наведеними нижче обставинами.

Так, 18.07.2003 р. між відповідачем в особі його Київської філії та ТОВ «Вікор Трейд»був укладений кредитний договір №145, відповідно до якого ТОВ «Вікор Трейд»був наданий кредит у сумі 300 000,00 грн. на строк з 18.07.2003 р. до 16.04.2004 р.

18.07.2004 р. між відповідачем в особі його Київської філії та ТОВ «Вікор Трейд», з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, був укладений договір застави простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р.

Відповідно до п. 1.3. договору застави простого векселя в редакції, викладеній у додатковій годі №1 від 13.02.2004 р. до нього, за згодою сторін предмет застави (оригінал векселя) під час дії кредитного договору буде зберігатися у заставодержателя. Передача предмета застави здійснюється шляхом індосаменту (передавального напису) від заставодавця до заставодержателя. Право заставодержателя вчинити індосамент виникає після трьох днів з моменту порушення заставодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором та/або за договором застави.

Статтею 53 Закону України «Про заставу»передбачено, що якщо законом чи договором не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу.

Відповідно д п. 7.1. Положення про порядок здійснення банками операцій векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. №508, надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

Особливістю зазначеного виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Пунктом 7.2. Положення про порядок здійснення банками операцій векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. №508, передбачено, що банк приймає векселі в заставу на підставі укладеного з векселедержателем –позичальником договору про заставу, у якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Відповідно до п. 7.4. Положення про порядок здійснення банками операцій векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. №508, на векселях пред’явник може виконати заставний, повний або бланковий індосамент, індосамент на пред’явника. Вид індосаменту встановлюється договором про заставу.

За заставним індосаментом банку передаються такі права: на пред’явлення до платежу та одержання платежу за векселем; на здійснення протесту в разі неоплати чи часткової оплати векселя; на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб.

На простому векселі №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. вчинений передавальний напис (індосамент) «сплатити наказу КФ АТ «Укрінбанк». Валюта в заставу.», підписаний директором, головним бухгалтером ТОВ «Вікор Трейд»та скріплений печаткою ТОВ «Вікор Трейд».

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Якщо трасант помістив у переказному векселі слова «не за наказом»або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотримання форми і з наслідками звичайної цесії.

Згідно з частиною 1 статті 14 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Статтею 16 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі передбачено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме, положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Враховуючи вищезазначені обставини, право власності на простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. перейшло до відповідача на підставі заставного індосаменту.

Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи,  яка набула право  власності  на  цінний  папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Частинами 1, 2 статті 198 Цивільного кодексу України передбачено, що особа,  що випустила (видала) цінний папір,  та особи,  що індосували   його,  відповідають  перед  її  законним  володільцем солідарно.  У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу  про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з  числа  тих,  хто  зобов'язався  за  цінним папером,  вони  набувають  право  зворотної  вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

Відмова  від  виконання зобов'язання,  посвідченого цінним папером,  з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач є законним векселедержателем простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. Неправомірність набуття відповідачем права власності на простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. в судовому порядку встановлена не була, а тому відповідач правомірно володіє зазначеним простим векселем та відповідно може реалізовувати всі права, що з нього витікають.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»вексель –це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 3.2.6. договору застави передбачено, що відповідач має право задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати, пов’язані зі зверненням стягнення на предмет застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Твердження позивача про те, що з 11.05.2004 р. припинилося право вимоги, яке ТОВ «Вікор Трейд»передало у заставу відповідачеві та те, що з цього моменту зобов’язання позивача за векселем вважаються погашеними, а сам вексель підлягає поверненню ВАТ «Запоріжгаз»є безпідставним та спростовується тим, що, у заставу відповідачеві, крім права вимоги за векселем, був переданий сам простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р., з індосаментом, а отже право власності на вексель на момент винесення судових рішень про витребування векселя з чужого незаконного володіння ТОВ «Вікор Трейд»належало відповідачеві і саме останній був його законним держателем. Судові рішення про витребування векселя з володіння відповідача не виносились.

Судові рішення, на які посилається позивач, не встановлюють того факту, що з 11.05.2005 р. зобов’язання позивача за простим векселем №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. вважаються погашеними.

Зважаючи на викладене вище, звернення стягнення на простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. від 01.07.2003 р. (пред’явлення його векселедавцю до платежу) здійснено відповідачеві відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відносно повноважень Київської філія АБ «Укрінбанк»слід зазначити наступне:

—відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій;

—згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»філія банку –це відокремлений структурний підрослі банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку;

—пунктом 3.2. Положення про Київську філію АТ «Укрінбанк», затвердженого загальними зборами акціонерів 19.05.2000 р., яке було чинним на момент укладення кредитного договору та договору застави векселя, передбачено, що Київська філія, зокрема, може виконувати такі операції, як купівля, продаж цінних паперів та операцій з ними.

Посилання відповідача на те, що простий вексель емітований не для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги з посиланням на статтю 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»спростовується тим, що як вбачається з тексту мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області 01.07.2003 р. у справі №2279-6/4/82-4/33/03, оспорюваний вексель поряд з іншими векселями був емітований замість 86 простих векселів, виданих ВАТ «Запоріжгаз»21.08.1997 р. на ім’я АТЗТ «Узбекгазсинтез».

Вексель, як цінний папір, відповідно до статей 1, 3, 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», статті 190 Цивільного кодексу України, є майном його власника. Відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Факт емітування векселя з метою його обміну на інший вексель розцінюється не інакше, як оплата векселя, що купується не грошовими коштами, а цінним папером, який є грошовим документом, у зв’язку з чим вексель слід приймати як такий, що виданий для оплати придбаного майна.

Слід зазначити про те, що Вищий господарський суд України у своїй постанові від 01.06.2004 р. у справі №2-22/13143-2003 притримується аналогічної позиції, зазначаючи про те, що оскільки факт емітування векселя з метою обміну на інші векселі розцінюється не інакше як оплата векселів, нові векселі слід сприймати як такі, що видані для оплати раніше виданих векселів як цінних паперів, які є майном їх власників відповідно до статей 1, 3, 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

О.В. Мандриченко