Справа №2-1542/11

Категорія  50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2011 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого –судді Коломієць О.С.

секретаря с/з Расеньчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства “Миколай”, голови фермерського господарства “Миколай”Кузьменко Миколи Сергійовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до фермерського господарства “Миколай”, голови фермерського господарства “Миколай”Кузьменко Миколи Сергійовича про поновлення на роботі на посаді менеджера, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі в сумі 16 473,42 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. При цьому посилається на те, що 26 березня 2010 року голова фермерського господарства “Миколай” Кузьменко М.С. ознайомив позивача з наказом № 13 від 26.03.2010 року, в п.1 якого було зазначено про її скорочення з посади менеджера з 26.05.2010 року. Наказом № 22 від 31.05.2010 року відповідач звільнив позивача з роботи у зв`язку із скороченням чисельності з 01.06.2010 року, на підставі наказу про скорочення № 13 від 26.03.2010 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки в дійсності у відповідача не відбулося змін в організації виробництва та праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників і відповідач також не запропонував позивачу іншу вакантну посаду. Крім того, відповідачем було порушено процедуру звільнення із скорочення чисельності за ч.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач наказом № 13 від 26.03.2010 року була попереджена про звільнення через два місяці, але вона продовжувала працювати після спливу двох місяців після попередження і була повідомлена про звільнення тільки 31.05.2010 року. Вважає, що при вищевказаних обставинах підлягає поновленню на роботі із стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі за 2008-2010р.р., а також на відшкодування моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних стражданнях, оскільки після звільнення вона залишилась без засобів існування, порушився звичайний порядок її життя.

Під час розгляду справи позивач збільшувала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі і в остаточній редакції позову від 21.04.2011 року, враховуючи, що ФГ “Миколай”є правонаступником ПП “Миколай”просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з 2000 року по 31.05.2010 року в сумі 24091,04 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3600 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 16588,00 грн., а всього 47769,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав.

Представник відповідача –голова ФГ “Миколай”Кузьменко М.С., під час попереднього судового засідання позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити за безпідставністю. В судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Справа слухалась у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказах, відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 з 02 березня 1999 року була прийнятий на посаду менеджера по збуту ПП “Миколай”(наказ № 1 від 02.03.1999 року).

У зв`язку з реорганізацією ПП “Миколай”у фермерське господарство “Миколай”позивач з 01.08.2005 року переведена на посаду менеджера (наказ № 17 від 01.08.2005 року).

26 березня 2010 року у зв`язку з важким фінансовим станом та зменшенням робіт по продажу, наказом голови ФГ “Миколай”був виданий наказ № 13 про скорочення однієї з двох посад менеджера. Пунктом 1 даного наказу було скорочено позивача з 26 травня 2010 року (а.с.4).

Відповідно до наказу № 22 від 31.05.2010 року ОСОБА_1 звільнена з посади менеджера з 01 червня 2010 року у зв`язку із скороченням чисельності за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, підстави –наказ про скорочення № 13 від 26.03.2010 року (а.с.5).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників. В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) “Про практику розгляду судами трудових спорів”зазначено, що суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази проте, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2011 року (яке набрало законної сили) позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства “Миколай”про оскарження наказу про скорочення та стягнення моральної шкоди задоволений частково. Даним рішенням був скасований п.1 наказу голови фермерського господарства “Миколай”№ 13 від 26.03.2010 року про скорочення позивача з посади менеджера з 26 травня 2010 року.

Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, оскільки наказ відповідача про скорочення позивача з посади менеджера скасований, у зв`язку з чим звільнення її з роботи у зв`язку із скороченням чисельності працівників з урахуванням вищевказаних обставин не може вважатись законним. Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем була порушена процедура звільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників за п.1. ч.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач наказом № 13 від 26.03.2010 року була попереджена про звільнення через два місяці, але вона продовжувала працювати після спливу двох місяців після попередження і була повідомлена про звільнення тільки 31.05.2010 року.

Такими чином, наказ № 22 від 31.05.2010 року про звільнення ОСОБА_2 є незаконним, а її вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України форми ОК-5, заробітна плата позивача за два повні останні місяці роботи (квітень, травень 2010 року) складає 1687,73 грн. З урахуванням зазначеного, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2010 р. по 23.09.2011 р. в розмірі 14 699 грн. 71 коп. без урахування обов`язкових податків та платежів з розрахунку : 1687,73:38 = 44,41; (331х44,41)= 14 699,71 грн.; де 1687,73 грн. –заробітна плата позивача за два повні останні місяці роботи (квітень, травень 2010 року) ; 38 –загальна кількість робочих днів в квітні, травні 2010 року; 44,41 грн. - середньоденний заробіток позивача; 331 –дні вимушеного прогулу за період з 02.06.2010 р. по 23.09.2011 р.)

Позивач внаслідок протиправних дій відповідача зазнала моральних страждань, які виразилися в тому, що вона через незаконне звільнення залишилась без засобів існування, вимушена була нервувати, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для захисту своїх прав і законних інтересів. З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердила та визначає розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн., які підлягають відшкодуванню з відповідача у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі з 2000 року по 31.05.2010 року в сумі 24091,04 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 3600 грн., компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 16588,00 грн., суд відмовляє, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів, а судом під час розгляду справи не добуто, які б підтверджували дійсну суму невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі, із зазначенням відповідного періоду, яка існує у відповідача перед позивачем. Позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Суд також відмовляє в задоволенні позову до голови ФГ “Миколай” ОСОБА_3 , оскільки будь-яких вимог до нього позивачем заявлено не було.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 164 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 40, 42, 115, 232, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) “Про практику розгляду судами трудових спорів”, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства “Миколай”, голови фермерського господарства “Миколай”Кузьменко Миколи Сергійовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера фермерського господарства “Миколай”з 01 червня 2010 року.

Стягнути з фермерського господарства “Миколай”на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 699 грн. 71 коп. без урахування обов`язкових податків та платежів.

Стягнути з фермерського господарства “Миколай”на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнути з фермерського господарства “Миколай” на користь держави судовий збір в сумі 164 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

В решті задоволення позовних вимог позивачу відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :