Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

За позовом:          Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України;

До:                    Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового і

спеціального призначення „Укрспецекспорт”;

Про:                     стягнення 113 294,49 грн.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від прокуратури:          не з”явились;

Від позивача:          Шкляревська О.Ю., представник, довіреність №220/446/д

від 25.12.2006 р.;

Від відповідача:            Шендріков Д.О., представник, довіреність №Д-1117/2006

від 30.08.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 113 294,49 грн. пені з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Військовий прокурор Київського гарнізону повноважних представників у судове засідання не направив, а тому, господарський суд, на підставі статті 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник останнього у судовому засіданні просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 63 218,38 грн. за відсутністю предмета спору, а в часті стягнення з відповідача пені у розмірі 50 076,11 грн. просить у позові відмовити. При цьому, відповідач посилається на те, що відповідач (комісіонер) діяв відповідно до доручення Міністерства оборони України (комітента) та перерахував на його користь кошти за літаки після отримання цих коштів від покупця і реалізації (поставки) літаків покупцеві, тобто, відповідно до п. 5.5. договору комісії.

Відповідач стверджує про те, що з боку останнього відбулося часткове прострочення виконання зобов’язань в окремі періоди, та наголошує на тому, що останнім було здійснено розрахунок пені, який на думку останнього підлягає сплаті на користь позивача у розмірі 63 218,38 грн. Саме зазначену суму відповідач сплатив самостійно на користь позивача, а тому вважає, що провадження у справі в зазначеній частині підлягає припиненню, а інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем 24.03.2005 р. укладений договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна №243/2-12/USЕ –20.1-93-Д/К-05, за умовами якого позивач доручив відповідачеві, а останній взяв на себе зобов’язання за комісійну плату укласти та виконати на умовах, що не суперечать цьому договору, в інтересах позивача та за рахунок останнього зовнішньоекономічний контракт з покупцем –нерезидентом на експортну поставку виробів на умовах FCA –аеропорт/порт Україна –відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс” у редакції 2000 року.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума договору, за яким позивач передає для реалізації відповідачеві спецвироби, підтверджується додатками до договору, встановлюється сторонами в розмірі 2 761 132,00 грн.

Як визначено п. 5.5. договору, кошти, які отримані відповідачем від реалізації покупцю спецвиробів, за виключенням ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених компанією при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором у розмірах узгоджених з позивачем, у п’ятиденний термін з моменту підписання між позивачем та відповідачем акту прийому –передачі спецвиробів перераховуються на зазначений у розділі 15 цього договору реєстраційний рахунок позивача у Державному казначействі України з обов’язковою позначкою в платіжному дорученні „Надходження від реалізації військового майна Збройних Сил України за договором від „___” „_________” 2005 року №_____.

Додатком №1 до договору комісії №243/2-12/USЕ –20.1-93-Д/К-05 визначений перелік спецвиробів, які передаються позивачем відповідачеві для реалізації.

Згідно з актом прийому –передачі спецвиробів від 29.09.2005 р. позивач передав, а відповідач отримав спецвироби відповідно до додатку №1 до договору від 24.03.2005 р. №243/2-12/USЕ –20.1-93-Д/К-05 у повному обсязі.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, перерахувавши на користь позивача кошти наступним чином:

—28.12.2005 р. –506 922,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1482 від 28.12.2005 р.;

—12.01.2006 р. –558 602,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29 від 12.01.2006 р.;

—10.02.2006 р. –596 964,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №364 від 10.02.2006 р.;

—03.03.2006 р. –576 216,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №231 від 03.03.2006 р.;

—06.04.2006 р. –556 541,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №339 від 06.04.2006 р.

Враховуючи умови п. 5.5. договору відповідач повинен був здійснити розрахунки у строк до 05.10.2005 р.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що з боку відповідача мала місце прострочка виконання зобов’язань.

Згідно з п. 9.2. договору за затримку платежів позивачеві відповідач із власних коштів виплачує позивачеві пеню, яка обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених відповідачем платежів за кожний день такої затримки.

Згідно з розрахунком прокурора пеня за прострочку виконання зобов’язання складає 113 294,49 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем на користь позивача була частково сплачена пеня у розмірі 63 218,38 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 50 076,11 грн. господарський суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” (інд. 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998) на користь Міністерства оборони України (інд. 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 20055032) 50 076 (п’ятдесят тисяч сімдесят шість) грн. 11 коп. пені. Видати наказ.

3.          Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” (інд. 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998) в дохід Державного бюджету України 1 132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 94 коп. державного мита.

4.          Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” (інд. 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998) на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр” (м. Київ, проспект Перемоги, 44, поточний рахунок №26002014180001 в ВАТ „Банк Універсальний” м. Львова, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.          В іншій частині позову провадження у справі припинити.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.