ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 18/182 | 05.04.07 р. |
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Гамайун”;
До: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”;
Про: стягнення 449 983,68 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Любович Є.Л., представник, довіреність б/н від 31.01.2007 р.;
Глушко О.С., представник, довіреність б/н від 31.01.2007 р.;
Кривошапка В.В., представник, протокол №102997 загальних збрів
учасників товариства від 26.02.2007 р.;
Від відповідача: Пазинич Т.Ю., представник, довіреність б/н від 03.04.2007 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 432 906,51 грн. (426 929,50 грн. основного боргу + 5 977,01 грн. інфляційних втрат), 14 515,60 грн. пені, 2 561,57 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 4 499,84 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті своєї частки перестрахового відшкодування відповідно до умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) за №51/2004-ФП та ковер –ноту №4/08/2006 від 04.08.2006 р.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—
В С Т А Н О В И В:
01.06.2004 р. між сторонами укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесію) №51/2004-ФП, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).
Під передачею ризику, згідно з умовами вищезазначеного договору, розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії) ковер-нотом ризику виконання усіх чи частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика.
04.08.2006 р. Сінявський Костянтин Едуардович подав позивачеві заяву на страхування автотранспортного засобу –транспортного засобу марки „Ауді Q7” (державний номер АА 9933 ВС, номер шасі WAUZZZ4L17D008095, 2006 року випуску, колір –чорний), що належить останньому, і уклав з позивачем договір страхування наземного транспорту №15/784402/2006.
04.08.2006 р. позивач запропонував відповідачеві у перестрахування, а відповідач прийняв за ковер –нотом №4/08/2006 ризик по страхуванню наземного транспорту (крім залізничного) відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту), затверджених позивачем 09.12.2003 р., а саме, автомобіля марки „Ауді Q7” (державний номер АА 9933 ВС, номер шасі WAUZZZ4L17D008095, 2006 року випуску, колір –чорний), що належить Сінявському Костянтину Едуардовичу.
07.11.2006 р. Сінявський Костянтин Едуардович звернувся до позивача з заявою про викрадення застрахового автомобіля.
Листом Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.11.2006 р. №54/06-7659 повідомлено позивача про те, що порушена кримінальна справа за фактом викрадення автомобіля марки „Ауді Q7” (державний номер АА 9933 ВС). У листі також зазначено про те, що до матеріали справи, як речові докази, залучені: технічний паспорт РСА №522600, оригінальні ключі запалення, ключі від протиугінного пристрою, резервний пластмасовий ключ, магнітний чіп з магнітним кодом.
27.11.2006 р. позивачем складений страховий акт №1/11-2006, згідно з яким вищезазначений випадок визнаний страховим та визначена сума страхового відшкодування у розмірі 449 896,70 грн.
28.11.2006 р. позивач направив відповідачеві листа, в якому повідомив про визначений розмір страхового відшкодування згідно зі страховим актом №1/11-2006 та просив перерахувати на користь позивача належну до відшкодування частку перестрахового відшкодування.
07.12.2006 р позивачем складений новий страховий акт №1/11-2006, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 502 020,00 грн.
18.12.2006 р. позивач листом №104 повідомив відповідача про новий розмір страхового відшкодування та просив перерахувати на користь позивача належну до відшкодування частку перестрахового відшкодування.
Відповідач листом №3097 від 22.12.2006 р. відмовив позивачеві у виплаті своєї частини перестрахового відшкодування з посиланням на умови п. 10 ковер –ноту №4/08/2006 р., який передбачає знаходження у нічний час перестрахового автомобіля за адресою: с. Хотів, вул. Енергетиків, 4 або у с. Ходосіївка, вул. Набережна, 20-а.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частиною 1 статті 12 Закону України „Про страхування” визначено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Основними договорами, які регулюють відносини між страховиком (позивачем) та перестраховиком (відповідачем) є договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №51/2004-ФП від 01.06.2004 р. та ковер –нот№4/08/2006 від 04.08.2006 р.
Згідно з п. 7.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування незалежно від оригінальних територіальних умов, перестрахувальний захист за конкретним договором перестрахування дійсний на території, що зазначена у конкретному договорі перестрахування –ковер – ноті.
Пунктом 10 ковер –ноту передбачено, що в нічний час транспортний засіб повинен знаходиться за адресою: с. Хотів, вул. Енергетиків, 4 або с. Ходосіївка, вул. Набережна, 20-а.
Таким чином, ковер –нот конкретизував територію, на якій буде зберігатися перестрахований транспортний засіб в нічний час доби.
Згідно з довідкою Печерського районного управління головного управління МВС України в м. Києві №54/06-7659 від 13.11.2006 р. транспортний засіб було викрадено в нічний час (з 22 год. 00 хв. 06.11.2006 р. до 09 год. 40 хв. 07.11.2007 р.) за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-Б.
Згідно з частиною 3 статті 54 Кодексу законів про працю України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що страховий випадок з застрахованим автомобілем стався саме в нічний час.
Пунктом 3.4.2. договору про загальні умови факультативного перестрахування передбачено, що відповідач (перестраховик) має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшити її, якщо позивач (перестрахувальник):
—навмисно приховав від відповідача обставини, що істотно впливають на ступінь ризику, умови договору страхування і конкретного договору перестрахування, зміну термінів і обсягу відповідальності відповідача;
—не виконав зобов’язання, передбачені положеннями даного договору і конкретного договору перестрахування;
—відмовив або перешкоджав участі представника відповідача в розслідуванні причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування, якщо бажання такої участі було виражено в письмовій формі;
—зробив (має намір зробити) виплату страхового відшкодування при наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених Законом України „Про страхування”, Законом країни страховика, що регулює страхову діяльність, Правилами страховика, а також умовами прямого договору страхування і конкретного договору перестрахування.
Посилання позивача на статтю 26 Закону України „Про страхування”, яка нібито не містить таку підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, на яку посилається відповідач, є недоцільним, оскільки відповідно до зазначеної статті Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Таким чином, пункт 6 частини 1 статті 26 Закону України „Про страхування” передбачає підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування інші випадки, передбачені законодавством України, а з урахуванням частини 2 статті 26 Закону України „Про страхування” сторонами у договорі страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат.
Матеріали справи свідчать про те, що саме таку умову сторони передбачили у пункті п. 7.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування.
Вищенаведені обставини дають змогу господарському суду дійти до висновку, що з автомобілем марки „Ауді Q7” (державний номер АА 9933 ВС, номер шасі WAUZZZ4L17D008095, 2006 року випуску, колір –чорний), який знаходився на перестрахуванні у відповідача, стався страховий випадок у нічний час. Зазначений автомобіль в даний час знаходився у м. Києві по вул. Старонаводницька, 8-Б, що підтверджується довідкою Печерського районного управління головного управління МВС України в м. Києві №54/06-7659 від 13.11.2006 р.
Господарський суд вважає відмову відповідача у виплаті своєї частки перестрахового відшкодування правомірною, оскільки п. 3.4.2. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №51/2004 –ФП від 01.06.2004 р. передбачено, що відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку не виконання зобов’язань, передбачених положеннями даного договору і конкретного договору перестрахування.
Матеріали справи свідчать про те, що автомобіль марки „Ауді Q7” (державний номер АА 9933 ВС, номер шасі WAUZZZ4L17D008095, 2006 року випуску, колір –чорний) зберігався у нічний час не у місці, визначеному п. 10 ковер –ноту №4/08/2006 від 04.08.2006 р., що свідчить про порушення умов укладеного між сторонами договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №51/2004-ФП від 01.06.2004р. та ковер –ноту №4/08/2006 від 04.08.2006 р.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя | О.В. Мандриченко |