Справа № 22ц-7431     Головуючий у 1 інстанції Крупко О. Г.

Категорія 27     Доповідач ВисоцькаВ.С.

РІШЕННЯ
IMEHEМ  УКРАЇНИ

3 вересня 2009 року     м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області
в складі    головуючого-судді     ВИСОЦЬКОЇВ.С.

суддів     БІЛЯЄВОЇ О.М. ,  ОСИПЧУК О.В.

при секретарі     Поповченко М. О.

за участю

представника відповідача     Голубєва А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк» на рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 8 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7 про повернення грошових коштів

ВСТАНОВИВ

10 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7 про повернення грошових коштів про розірвання договору,  повернення банківського вкладу.

Позивачка зазначала,  що 5 січня 2009 року вона уклала з відповідачем договір банківського вкладу№ 1008/0305335001134003 (вклад Капітал) строком на 33 дні. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути власникові суму вкладу 6 лютого 2009 року і проценти,  нараховані на неї на умовах та в порядку,  встановлених цим договором.  За спливом строку договор вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення вкладу. Проте відповідач в виплаті суми вкладу їй відмовив,  посилаючись на встановлення обмежень здійснення банком операції за строковими банківськими вкладами.

Позивачка просила розірвати договір банківського вкладу,  стягнути з ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7 на її користь суму вкладу 100 000 грн. та понесені судові витрати (а.с.  1-4).

Протягом судового розгляду позивачка ОСОБА_2 відмовилася від вимог в частині розірвання договору банківського вкладу. Відмова від позовних вимог в цій частині прийнята судом першої інстанції,  провадження по справі закрито (а.с. 54-55).

Рішенням Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 8 липня 2009 року позов задоволено частково. З ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошовий вклад в сумі 100000 грн. та судові витрати,  а саме : витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.,  судовий збір 1015 грн.,  витрати за юридичну допомогу 600 грн. В решті позову відмовлено (а.с.  57- 58).

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Укрпромбанк» ,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права,  просить рішення суду скасувати,  ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.

Зазначає,  що згідно з постановою Правління НБУ у Банку з 21 січня 2009 року призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року. Відповідно до  ст.  58,   ст.  85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на вимоги позивача введено мораторій і банк не несе відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань,  що виключає можливість прийняття на теперішній час судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Укрпромбанк» Голубев А.В.,  який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 66),  доводи апеляційної скарги підтримав,  просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та її представник до судового засідання не з'явилися,  про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.  Відповідно до ч. 2  ст.  305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи,  не перешкоджає розглядові справи.

В письмовому запереченні представник позивача ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечувала,  просила її відхилити,  а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представника відповідача,  дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив,  що 5 січня 2009 року між
позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ
«Укрпромбанк»    відділення    №7     був    укладений    договір    банківського    вкладу

№1008/0305335001134003 (вклад Капітал) строком на 33 дні. Відповідно до умов договору позивачка передала банку 5 січня 2009 року 100000 грн.,  відповідач зобов'язався повернути власникові суму вкладу 6 лютого 2009 року і 22, 0 процентів річних від суми вкладу. Згідно п. 2 .1.5 Договору передбачено,  банк зобов'язаний повернути вклад у дату повернення,  тобто 6 лютого 2009 року готівкою або в безготівковій формі за вибором вкладника.

За спливом терміну договору позивачка звернулася до банку з письмовою заявою про видачу вкладу. Проте в видачі вкладу їй було відмовлено.

Задовольняючі позовні вимоги про стягнення суми вкладу,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором,  незаконно відмовив позивачу в видачі вкладу,  чим порушив умови договору. Зазначене є підставою для стягнення суми вкладу з відповідача.

Апеляційний суд вважає,  що висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відповідає обставинам справи та вимогам матеріального закону.

Правовідносини,  які виникли між сторонами врегульовані  ст.  ст.  1058,  1060 ЦК України,  Законом України «Про банки та банківську діяльність»,  договором банківського вкладу,  укладеним між сторонами,  тощо.

Відповідно до частини 1  ст.  1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк),  що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад),  що надійшла,  зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку,  встановлених договором.

Відповідно до  ст.  2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі,  у валюті України або в іноземній валюті,  які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частин 1 та 2  ст.  1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника,  крім вкладів,  зроблених юридичними особами на інших умовах повернення,  які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

З матеріалів справи встановлено,  що 5 січня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Укрпромбанк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7 був укладений договір банківського вкладу №1008/0305335001134003 (вклад Капітал) строком на 33 дні. Відповідно до умов договору позивачка передала банку 5 січня 2009 року 100000 грн.,  відповідач зобов'язався повернути власникові суму вкладу 6 лютого 2009 року і 22, 0 процентів річних від суми вкладу. Згідно п. 2 .1.5 Договору передбачено,  банк зобов'язаний повернути вклад у дату повернення,  тобто 6 лютого 2009 року готівкою або в безготівковій формі за вибором вкладника (а.с. 7-8).

Квитанцією №1008/202 від 5 січня 2009 року підтверджено факт виконання умов договору позивачкою,  гроші в сумі 100000 грн. перераховані на рахунок відповідача (а.с. 9).

23 лютого 2009 року,  тобто після спливу дати повернення банківського вкладу ОСОБА_2 звернулася до банку з письмовою заявою про видачу вкладу в сумі 100000 грн. (а.с.  13). У видачі вкладу відповідачем їй було відмовлено. Відповідач визнавав,  що на час розгляду справи в суді   вклад позивачці не повернуто.

Відповідно до  ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Відповідно до  ст.  610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до  ст.  1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами,  що знаходяться на його рахунку,  не допускається,  крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках,  встановлених законом.

Таке рішення суду стосовно позивача відсутнє.

Нормами глави 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» регулюються питання діяльності банку та тимчасового адміністратора під час тимчасової адміністрації. Із змісту цього Законув редакції ,  діючої на момент винесення рішення,  не вбачалося,  що під час тимчасової адміністрації банк може встановлювати інший,  ніж встановлений законодавством,  порядок виконання зобов'язань за договором банківського вкладу.

Тобто у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у поверненні коштів.

Оскільки в порушення умов договору та вимог частини 2  ст.  1060 ЦК України відповідач на письмову вимогу позивача від 23 лютого 2009 року не повернув позивачу вклад у зв'язку зі спливом встановленого договором строку (6 лютого2009 року),  він порушив зобов'язання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те,  що вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення суми вкладу є законними.

Доводи апеляційної скарги про ті,  що постановою правління НБУ в банку призначена тимчасова адміністрація та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року,  не спростовують висновків суду.

Відповідно до  ст.  85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (в редакції,  яка діяла до внесення змін Законом України від 24 липня 2009 року № 1617-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків») з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку,  який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно - правовими актами Національного банку України вимогам,  Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації,  але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання,  строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації,  та не поширюється на обслуговування поточних операцій,  здійснюваних тимчасовим адміністратором,  на вимоги щодо виплати заробітної плати,  аліментів,  відшкодування шкоди,  заподіяної здоров'ю та життю громадян,  авторської винагороди,  а також на задоволення вимог кредиторів,  що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Встановлений договором строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення вкладу позивачу настав 6 лютого 2009 року.

Згідно  ст.  56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно - правові акти з питань,  віднесених до його повноважень,  які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  банків,  підприємств,  організацій та установ незалежно від форм власності,  а також для фізичних осіб. Нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку,  а також інструкцій,  положень,  правил,  що затверджуються

Постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечить законам України та іншим законодавчим актам України підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Відповідно до «Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731,  державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти,  що зачіпають права,  свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (пункт 2).

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови,  накази,  інструкції тощо),  якщо в них є одна або більше норм,  що:

а) зачіпають соціально-економічні,  політичні,  особисті та інші права,  свободи й законні інтереси громадян,  проголошені й гарантовані Конституцією та законами України,  Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї,  міжнародними договорами України,  згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України,  та acquis communautaire,  а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини,  встановлюють новий або змінюють,  доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер,  тобто є обов'язковими для інших міністерств,  органів виконавчої влади,  а також підприємств,  установ і організацій,  що не входять до сфери управління органу,  який видав нормативно-правовий акт (пункт 4).

Право володіння,  користування та розпорядження своєю власністю,  об'єктом якої є і грошові вклади,  закріплено  ст.  41 Конституції України. Встановлені гарантії права на приватну власність,  в тому числі проголошено,  що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності,  право приватної власності є непорушним.  Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна.

Постанова Правління НБУ «Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Укрпромбанк» щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» зачіпає права і законні інтереси як позивача,  який в ній безпосередньо не зазначений,  так і невизначеного кола громадян - вкладників ТОВ «Укрпромбанк» ,  а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Прийнявши судове рішення з дотриманням норм матеріального права,  суд допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до  ст.  ЗО ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи,  а також держава.

В судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції в якості представників відповідача приймав участь ОСОБА_4,  який діяв на підставі належно оформленої довіреності,  виданої 4 березня 2009 року.

Незважаючи на те,  що участь у справі фактично приймала юридична особа,  судове рішення в порушення вимог  ст.  30 ЦПК України судом першої інстанції ухвалено стосовно Донецької філії банку відділення №7,  яке не є юридичною особою.

Відповідно до п. 4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи викладене,  рішення суду першої інстанції підлягає зміні,  а саме,  рішення слід ухвалити стосовно юридичної особи - ТОВ «Укрпромбанк»,  який приймав участь у розгляді справи,  а саме,  суму вкладу на користь позивача та судові витрати слід стягнути з ТОВ «Укрпромбанк»,  а не його відділення №7 Донецької філії.

Доводи відповідача про те,  що суд вийшов за межі позовних вимог,  неспроможні,  оскільки ТОВ «Укрпромбанк» зазначалося в позовній заяві в якості відповідача та приймало участь в якості відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те,  що судом не прийняте до уваги розпорядження тимчасового адміністратора ТОВ «Укрпромбанк» за №19-р від 22 січня 2009 року не впливає на висновки суду про обґрунтованість задоволених вимог,  оскільки воно суперечить вимогам вищезазначеного закону та умовам договору між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судового збору неспроможні з наступних підстав.

 ст. 4 п.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» передбачено,  що від сплати державного мита звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції -позивачі та відповідачі за позовами до суду та господарського суду.

Відповідно до  ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк -юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції : залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,  відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до Постанови КМУ від 28 січня 2009 року №52 «про затвердження Порядку розміщення у 2009 році тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків» до фінансових органів належать міністерство фінансів АР Крим,  структурні підрозділи місцевих держадміністрацій та виконавчі органи відповідних рад,  які забезпечують загальну організацію та управління виконанням місцевого бюджету,  здійснюють інші функції,  пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету,  або міські,  селищні чи сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створено).

Таким чином,  законодавством не віднесено банк до органу,  який звільняється від сплати судового збору при зверненні з позовами до суду.

Відповідно до п.п. „з" п.1  ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за подачу апеляційної скарги сплачується державне мито у розмірі 50% ставки,  обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ціна позову складає 100000грн. Відповідачем подана апеляційна скарга,  яка не оплачена судовим збором,  тому апеляційний суд стягує судовий збір на користь держави,  що складає 500 грн.

Керуючись  ст.   ст.  307 ч. 1 п.3 ,  309,  315,  316 ЦПК України,  апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 8 липня 2009 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення слова «в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» відділення №7».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»   на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги 500 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним   законної сили.