АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -1736/09     Головуючий по першій інстанції

Категорія: 27     Токова С. Є.

Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року     м.  Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Адаменко Л.В.

суддів     Гончар Н.І.,  Корнієнко Н.В.

при секретарі     Петренко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Соснівського районного суду м.  Черкаси від 20 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ЗАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитно-заставного договору недійсним,  -

встановила:

 ОСОБА_3  у травні 2008 року звернулась в суд з позовом до ЗАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитно-заставного договору недійсним.  В позовній заяві зазначила,  що 11 грудня 2007 між нею,  як позичальником,  та ЗАТ «Акцент-Банк» було укладено кредитно-заставний договір № ABHSRX04670005 на суму 8796 грн. Кредитні кошти в сумі 7330грн. мали бути перераховані Банком на поточний рахунок НОМЕР_1 у філії «ПРУ» ВАТ «Б» Фінанси та кредит» м.  Полтава за рахунком фактурою № 204 від 11.12.2007 року на придбання меблів. Детально ознайомившись із змістом укладеного договору і зробивши відповідні розрахунки,  а також не отримавши згоди свого чоловіка ОСОБА_4  на укладення даного договору та отримання коштів,  вона 12.12.2007 року відмовилась від договору,  тобто ні коштів,  ні товару не отримувала та кредитом не користувалася.

У березні 2008 року ОСОБА_3  дізналась про існування за нею боргу по відсотках,  на який нараховується пеня. Просила суд визнати недійсним вказаний договір у зв'язку з тим,  що до укладення договору вона не була ознайомлена у передбаченій законом формі з інформацією про майбутні платежі,  оспорюваний договір не містить сукупної вартості кредиту,  графік платежів,  інформація про сплату процентів у випадку повернення товару розміщена не в договорі,  а у пам'ятці клієнту,  яка позивачем ні до,  ні під час укладення договору не вивчалась і не є його невід'ємною частиною. Таким чином,  внаслідок помилкового уявлення про фактичні обставини угоди,  позивач уклала невигідний для себе договір,  а саме маючи намір отримати кредит в сумі 7300 грн. на два роки під запропоновані банком відсотки в сумі 1, 0 % на місяць,  фактично була зобов'язана сплатити 15300 грн. Тобто висловлена в договорі воля позичальника не відповідає його дійсному наміру,  і якби позивач,  як позичальник,  мала вірне уявлення про свої обов'язки за договором,  договір би не укладався,  тому просила суд визнати вказаний договір недійсним з моменту укладення..

В ході розгляду справи позивачка змінила підстави позову,  а саме просила суд визнати спірний договір недійсним у зв'язку з тим,  що він був укладений без згоди чоловіка,  за умовами договору вона надала в заставу майно на суму 15020,  16 грн.,  яке є спільною власністю подружжя. Оскільки чоловік відмовився давати згоду на укладання договору,  вона 12.12.2007 року о 9 годині ранку відмовилася від договору,  про що написала заяву представнику банку.

ОСОБА_4  9 січня 2009 року звернувся до суду із заявою про залучення його до участі у справі у якості співпозивача. Просив суд визнати кредитно-заставний договір № ABHSRX04670005 від 11.12.2007 року недійсним з моменту його вчинення,  як такий,  що порушує його права та інтереси,  оскільки був укладений дружиною без його згоди,  суперечить інтересам сім'ї та явно погіршує їх матеріальне становище.

Рішенням Соснівського районного суду м.  Черкаси від 20 січня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитно-заставний договір № ABHSRX04670005,  укладений між ОСОБА_3  та ЗАТ «Акцент-Банк». Стягнуто з ЗАТ «Акцент-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

В апеляційній скарзі ЗАТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м.  Черкаси від 20 січня 2009 року,  як таке,  що не відповідає фактичним обставинам справи,  є необгрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу,  вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді,  колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Згідно вимог  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд першої інстанції правильно встановив факти і відповідні їм правовідносин,  постановив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права,  яке ґрунтується на зібраних по справі доказах,  оцінивши які в сукупності,  суд прийшов до обргунтованого висновку про підставність заявлених позивачами вимог та необхідністю їх задоволення,  оскільки кредитно-заставний договір виходить за межі дрібного побутового і при його укладенні згода другого подружжя є обов»язковою.

Із наявних матеріалів справи вбачається,  що 11 грудня 2007 року між позивачкою та ЗАТ «Акцент-Банк» був укладений кредитно-заставний договір № ABHSRX04670005,  за умовами якого Банк надає ОСОБА_3  строковий кредит в сумі 8976 гривень строком на 24 місяці з 11 грудні 2007 року по 11 грудня 2009 року включно зі сплатою 1, 0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою щомісячної винагороди в сумі 211 гривень 10 копійок. Товар та інше майно позичальника є предметом застави,  максимальний розмір вимоги,  яка забезпечується заставою складає 15 020 гривень 16 копійок. Також позичальник доручає банку,  без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 7330 гривень на поточний рахунок НОМЕР_1 в Ф «ПРУ» ВАТ «Б» «Фінанси та кредит» м.  Полтава з призначенням платежу «перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою № 204 від 11 грудня 2007 року,  в сумі 1466 гривень на поточний рахунокв «А-Банк» як єдиноразову винагороду за надання фінансового інструменту за кредитним договором.

Текс договору серед даних інформації про позичальника утримує також пункт -згода дружини /чоловіка/ позичальника. В укладеному ОСОБА_3  договорі від 11 грудня 2007 року згода її чоловіка позивача по даній справі ОСОБА_4  - відсутня.

12 грудня 2007 року ОСОБА_3  подала заяву ПП ОСОБА_5 про повернення коштів в зв»язку з тим,  що її не влаштовують відсотки. Вказані кошти були повернуті Банку.

Приходячи до висновку про законність ухваленого судом першої інстанції рішення колегія суддів також враховує,  що відповідно до укладеного сторонами вищевказаного кредитно-заставного договору,  послуга Банку полягала в тому,  що позивачка протягом 24 місяців повинна користуватися кредитними коштами,  однак позивачка  послугою банку фактично не скористалася і заявою від 12.грудня 2007 року    відмовилась від такої послуги.

Крім того,  із матеріалів справи,  а саме із наданої ПП ОСОБА_5 виписки банку не вбачається,  коли саме кошти в сумі 7330 гривень були зараховані на його рахунок,  інші документи з цього приводу суду не надані,  не дивлячись на те,  що сторонам було запропоновано їх надати. Щодо строків повернення коштів Банку ПП ОСОБА_5 18 грудня 2007 року,  то колегія вважає,  що в даному випадку мають місце відносини між Банком та приватним підприємцем

Колегія суддів критично оцінює твердження викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав визнання недійсним кредитно-заставного договору щодо отримання кредиту,  взяття позивачкою на себе зобов»язання по його поверненню і сплати витрат за користування цим кредитом,  оскільки в судовому засіданні об»єктивно встановлено та підтверджується матеріалами справи,  що позивачка кредит не отримувала та кредитом не користувалась.

Також є безпідставними посилання апелянта на те,  що згода ОСОБА_4  при укладенні даної угоди його дружиною ОСОБА_3  не була обов»язковою,  так як остання діяла в інтересах сім»ї,  оскільки вказане спростовується самим текстом договору,  яким така згода передбачена,  є обов»язковою для укладення даного договору і дія договору має наступати тільки після отримання такої згоди.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими,  були предметом судового розгляду і не дають підстав для зміни або скасування ухваленого рішення.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  314 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу  З AT «Акцент-Банк» - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м.  Черкаси від 20 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення