АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 1649/2009 р. Головуючий по першій інстанції
Категорія Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
УХВАЛА
Іменем України
08 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Адаменко Л.В.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Петренко С. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду
Черкаської області від 23 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права
власності, -
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_5 про поділ придбаного за час шлюбу будинку АДРЕСА_1 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку. Вказувала, що будинок був придбаний нею та відповідачем під час спільного проживання.
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину цього ж будинку, стверджуючи, що нею та ОСОБА_5 під час шлюбу за 900 доларів США у ОСОБА_6 були придбані незакінчені будівельні споруди, що знаходяться на земельній ділянці розміром, 0, 13 га по АДРЕСА_1. До кінця 2006 року будівництво даного будинку було завершено в повному обсязі. 13 лютого 2007 року шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано. Вказувала, що 29 березня 2007 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та почав проживати з нею в спірному будинку.
Ухвалою судді від 29 травня 2009 року справи були об'єднані в одне провадження.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину садиби АДРЕСА_1, в склад якої входять житловий будинок (літ. А1 згідно з технічним паспортом) і господарсько-побутові будівлі: гараж (літ. Б) і незакінчена будівництвом літня кухня (літ. Б1). ОСОБА_3 в позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 411 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважаючи дане рішення однобічним та необ'єктивним, так як судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове по суті її позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2006 року шлюб між ОСОБА_5
та ОСОБА_3 був розірваний, свідоцтво про розірвання шлюбу видане 13 лютого 2007 року. 29 березня 2007 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, в період якого ним був придбаний будинок АДРЕСА_1. Право власності за ОСОБА_5 на вищевказане нерухоме майно зареєстроване 1 вересня 2008 року на підставі свідоцтва серія ЯЯЯ № 647559.
Ставлячи питання перед судом про визнання права власності на 1/2 частину будинку ОСОБА_3 не надала суду належних доказів того, що спірний будинок був придбаний нею разом з ОСОБА_5 в період перебування їх у шлюбі та за їх спільні кошти, а саме 14 лютого 2006 року.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 22 березня 2006 року ОСОБА_5 була надана у власність для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка розміром 0, 10 га по АДРЕСА_1. Рішенням тої ж сільської ради від 20 квітня 2007 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку, гаража та господарських споруд, рішенням від 27 вересня 2007 року було надано дозвіл на оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок. 01 09 2008 року право власності було зареєстроване на ОСОБА_5
Оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований 29 березня 2007 року, суд прийшов до правильного висновку, що будинок АДРЕСА_1 є майном набутим подружжям в період шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі та в ході розгляду справи апеляційним судом про те, що спірний будинок був придбаний нею та ОСОБА_5 за спільні кошти в лютому 2006 року, тобто в період перебування їх у шлюбі, оскільки об»єктивні докази, які б підтверджували дану обставину в матеріалах справи відсутні, а право власності на нерухоме майно відповідно до вимог діючого законодавства підлягає обов»язковій реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Надана ОСОБА_3 суду розписка ОСОБА_6 була предметом вивчення судом та їй дана належна оцінка.
Приходячи до висновку про законність ухваленого судом рішення колегія суддів враховує, що при зверненні до суду в травні 2006 року з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 вказав, що з 2001 року з останньою однією сім»єю не проживає, відповідно до довідки № 144 від 20 травня 2009 року /а.с. 24/ з 2001 року проживає однією сім»єю та веде спільне господарство з ОСОБА_4, разом з якою з 2007 року проживають за адресою АДРЕСА_1, де остання зареєстрована з 17.07.2007 року
Колегія суддів також враховує, що апеляційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 не подавав.
Судове рішення ґрунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства. Доводи апелянта були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.