АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1612/2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 51     Компанієць О.В.

Доповідач   в   апеляційній інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Магди Л.Ф.

суддів     Трюхана Г.М. ,  Бабенка В.М.

при секретарі     Шульзі Я.В.

з участю адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської лінійної санітарно-епідеміологічної станції про відшкодування збитків та моральної шкоди,  вивчивши матеріали справи,  -

встановила:

ОСОБА_4 26 березня 2009 р. звернувся до суду з позовом до Шевченківської лінійної санітарно-епідеміологічної станції про відшкодування збитків та моральної шкоди. В позовній заяві вказував,  що з травня 2005 року працював у відповідача на посаді водія 1-го класу і 7 серпня 2008 p.,  був звільнений з роботи за систематичне невиконання обов'язків,  покладених на нього правилами внутрішнього розпорядку. Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 р. позивача було поновлено на попередньому місці роботи з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Незаконним звільненням з роботи керівництвом відповідача йому було заподіяно значних матеріальних збитків та моральної шкоди. Збитки полягають у понесених ним витратах на правову допомогу адвокатів і складають 800 грн.

Моральна шкода позивачу заподіяна незаконним звільненням з роботи,  порушенням його трудових прав,  упередженим до нього ставленням з боку керівництва організації,  що призвело до погіршення його стану здоров'я,  зміни звичного способу життя,  він був позбавлений засобів до існування,  погіршилися його стосунки з оточуючими,  членами його сім'ї,  незаконні записи в трудовій книжці стали причиною неможливості його працевлаштування. Розмір моральної шкоди позивач визначив у 30 тис.  грн. Тому ОСОБА_4 просив суд стягнути на його користь з Шевченківської лінійної СЕС вказані суми відшкодування збитків та моральної шкоди.

В судовому засіданні 15 червня 2009 р. позивач відмовився від вимог про відшкодування витрат на юридичну допомогу,  збільшивши вимоги про відшкодування моральної шкоди на 5000 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2009р. відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу,  в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному об'ємі,  посилаючись на те,  що рішення суду незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  апелянта,  який підтримав апеляційну скаргу,  заперечення проти доводів апеляційної скарги представників відповідача,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до вимог  ст.  237і КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із  ст.  233 цього Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,  а у справах про звільнення - в місячний строк з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом в ході розгляду справи встановлено,  що ОСОБА_4 був звільнений з роботи 7 серпня 2008 р. і в місячний строк звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інших платежів.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 р. позивача було поновлено на роботі,  з відповідача на його користь було стягнуто 2580 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати по справі.

Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_4 вимоги про відшкодування йому моральної шкоди не заявляв. З позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди,  заподіяної незаконним звільненням з роботи,  звернувся лише 26 березня 2009 p.,  або більш ніж через 7 місяців після того як дізнався про порушення своїх трудових прав. Вимог про поновлення строків звернення до суду за вирішенням трудового спору,  передбачених  ст.  233 КЗпП України,  не заявляв.

За наведених обставин суд обґрунтовано відмовив йому в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди,  заподіяної незаконним звільнення з роботи,  в зв'язку з пропуском строків звернення до суду.

Колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити,  рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської лінійної СЕС про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.