Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3767/ 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.
Суддя-доповідач: Осоцький І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.
Суддів: Осоцького І.І. Глазкової О.Г.
при секретарі: Волчанової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «Житломасив» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири і визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначав, що 20.12.2005 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Зубовою А.О., зареєстрований в реєстрі за № 6533.
24.01.2006 року КП «Мелітопольське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Вищезазначена квартира належала ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. 26.11.2006 року за реєстраційним № 6826, з подальшою державною реєстрацією правочину та права власності на нерухоме майно відповідно до чинного законодавства України.
Згідно довідки КП «Житломасив» від 28.03.2006 року в квартирі прописаний колишній господар ОСОБА_3
Будучи власником квартири АДРЕСА_1, він зобов'язаний провадити оплату всіх необхідних комунальних послуг, оплата яких здійснюється із рахунку осіб прописаних в тій квартирі.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд, усунути перешкоди в користуванні ним квартирою АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності, визнавши ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 з 2005 року шляхом виселення; зобов'язати КП «Житломасив» виписати ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.; судові витрати покласти на відповідача.
. У травні 2006 року ОСОБА_33вернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири і визнання права власності за нею на вищевказану квартиру.
В обґрунтування позову зазначала, що 20.11.2005 року до неї звернувся її племінник ОСОБА_8 з проханням віддати її квартиру у якості застави, так як директор ВАТ «СТК» ОСОБА_4 з двома співробітниками служби безпеки, заставили його написати розписку про те, що він взяв у ОСОБА_4 гроші в сумі 45 000 грн., погрожуючи йому подадуть у міліцію заяву по факту крадіжки.
26.11.2005 року до неї приїхав ОСОБА_4 з співробітниками служби безпеки, на руках в них були папери на її квартиру. Вони пояснили що, їм їх дав її племінник ОСОБА_8 Потім погрожуючи їй та її племіннику запропонував продати її квартиру, після чого її посадили до машини і відвезли до нотаріальної контори, де було складено договір купівлі-продажу її квартири АДРЕСА_1.
Після того ОСОБА_4 незаконно продав її квартиру ОСОБА_2 20.12.2005 року, про що свідчить договір купівлі-продажу зареєстрований за № 6533 та посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Зубовою А.О.
01.03.1006 року ОСОБА_2 надіслав їй папери про звільненої займаної квартири, тому що, вона і зараз прописана за адресою: м. Мелітополь, вул. . Воровського, буд 20 кв. 62, про що свідчить довідка від КП «Житломасив» від 28.03.2006 року.
Згодом уточнивши позовні вимоги просила суд, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2005 року, зареєстрований за № 6826, складений між нею та ОСОБА_4 в силу помилки; визнати договор купівлі-продажу від 20.12.2005 року складений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 недійсним; визнано за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; відстрочити сплату державного мита в розмірі 670 грн., витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн. до прийняття рішення.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2009 року в позові ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 26.11.2005 року укладений м|ж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрованим нотаріусом ОСОБА_10 за № 6826.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20.12.2005 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_9.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 601, 22 в рівних частинах в дохід держави.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального і матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, а у задоволенні зустрічного позовну відмовити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 та про задоволення зустрічного позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири і визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_3, районний суд правильно виходив з того, що вказані договори купівлі-продажу квартири не відповідають загальним вимогам їх укладення і у зв"язку з вибуттям цієї квартири внаслідок помилки, тобто не з волі її власника ОСОБА_3, обгрунтовно визнав за останньою право власності.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 229 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішньої волі. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мали істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_3, яка була власником квартири АДРЕСА_1 до 09.12.2005 року, не залишала цієї квартири, не здійснювала дій щодо зняття з реєстрації за адресою вказаної квартири, за показанням свідків по справі вона не мала наміру продавати вказану вище квартиру.
Проте судом було встановлено ОСОБА_3 мала родича, ОСОБА_8, який мав борги на суму - 45 000 грн., підтверджені розпискою/ а.с. 57, 115, 116, 128, 136, 145, 148 / та просив останню допомогти йому ці борги сплатити шляхом забезпечення боргу укладенням застави на її квартиру.
Приймаючи до уваги вік ОСОБА_3, 1928 року народження, стан її здоров"я судова колегія погоджується з висновком суду, що остання, довірившись своєму родичу ОСОБА_11 та погоджуючись допомогти останньому сплатити борги, помилялася відносно природи правочину при укладені договору купівлі-продажу своєї квартири, вважаючи що нею укладається договір застави.
Тому судова колегія вважає, що рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.11.2005 року у зв"язку з помилкою відносно такого наміру з боку ОСОБА_3 та визнання недійсним наступного договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного 20.12.2005 року без додержання загальних вимог для його укладення ОСОБА_4 з ОСОБА_9, визнання права власності на вказану вище квартиру за попереднім її власником - ОСОБА_3 та про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 ухвалено обгрунтовано та з додержанням норм цивільного законодавства, підстав для його скасування не мається.
Керуючись ст. , ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.