Справа № 22ц-7978 Головуючий у 1 інстанції Іванов І.П.

Категорія 45                 Доповідач Висоцька B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня    2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

при секретарі Суліма Є.Ю.

за участю прокурора       Кустової Л.В.

представника позивача Марусенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Т.С.» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2008 року

ВСТАНОВИВ

У січні 2008 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Р.Т.С.» звернулося до ОСОБА_2 з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 3 січня 2007 року між ним та відповідачкою було досягнуто угоди з усіх істотних умов договору купівлі - продажу земельної ділянки. Відповідачка відповідно до умов договору передає у власність позивача земельну ділянку площею 3, 6277 га, що розташована на території колишнього КСП «Широкий» пай АДРЕСА_1, а позивач сплачує за неї ціну 65 650 грн. В той же день відповідачка передала позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку, але від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу ухилилася.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2008 року позов ТОВ «Р.Т.С.» до ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнано права власності ТОВ «Р.Т.С.» на земельну ділянку площею 3, 6277 га, що розташована на території колишнього КСП «Широкий» пай АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі прокурор Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області просить рішення суду скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Прокурор зазначив, що відповідно до вимог закону договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню, що не дотримано сторонами. Крім того, для продажу землі сільськогосподарського призначення встановлено мораторій.

В судовому засіданні прокурор Кустова Л.В. підтримав скаргу.

Представник ТОВ «Р.Т.С.» Марусенко В.О. просила скаргу відхилити, рішення вважає законним та обґрунтованим.

 Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. її неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду -скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки на підставі акту на праві власності на земельну ділянку, виданого 4 жовтня 2004 року. Між позивачем ТОВ «Р.Т.С.» та відповідачем ОСОБА_2 З січня 2007 року в простій письмовій формі укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 передає у власність позивача земельну ділянку площею 3, 6277 га, що розташована на території колишнього КСП «Широкий» АДРЕСА_1, а позивач сплачує за неї ціну 65 650 грн. У відношенні земельної ділянки обтяження     відсутні, позивач     є     належним     покупцем     земельної     ділянки

сільськогосподарського    призначення    для    ведення    товарного    сільськогосподарського виробництва.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 3, 6277 га могла бути об'єктом купівлі - продажу, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання договору, а саме відповідачка передала позивачеві державний акт на право власності на земельну ділянку, але ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить вимогам матеріального закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 3 січня 2007 року дійсно було укладено письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки. Предметом договору є земельна ділянка площею 3, 6277 га., розташована на території колишнього КСП «Широкий» АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).

Згідно із ч. 1 ст. 220 ЦК України договір є нікчемним у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору.

Визнаючи дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, суд виходив із вимог частини 2 статті 220 ЦК України, відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки згідно зі статтею 657 ЦК України потребує обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 210, ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Суд першої інстанції не врахував, що правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення правочину відповідно до ст. 657 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язки.

З обставин справи вбачається, що відповідач у повному обсязі визнала позовні вимоги і має Державний акт на земельну ділянку (тобто не було перешкод для посвідчення договору в нотаріальній конторі), але договір сторони   не посвідчували у нотаріальному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання в суд першої інстанції не з'явилася, подала письму заяву, в якій позов визнала, просила розглянути справу у її відсутність.

Докази того, що відповідачка ОСОБА_2 ухилялася від нотаріального посвідчення договору при тих обставинах, що вона визнала позов, відсутні.

Посилання суду першої інстанції на лист у вигляді запрошення до нотаріуса не може вважатися доказом ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Оскільки у судовому засіданні не встановлений факт ухилення відчужувача від нотаріального посвідчення договору, правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що дає підстави для скасування рішення та ухвалення нового про    відмову у задоволенні позову.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Т.С.» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням  апеляційного суду.