Справа № 22ц-2610/2009 Головуючий у І інстанції Романюк М. М.
Категорія 51 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнецова В.О., Лаченкової О.В.
при секретарі - Чергенець С. О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ЗАТ комерційний банк «Кредит-Дніпро» та ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ комерційний банк «Кредит-Дніпро» про стягнення сум та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», неодноразово уточнюючи вимоги, в якому просила поновити їй строк звернення з позовом для захисту своїх інтересів, стягнути з відповідача на її користь за ненадану оплачувану додаткову відпустку на період установчих занять, складання іспитів 3410 грн., за ненадану відпустку на період підготовки та захисту магістерської роботи терміном чотири місяці в сумі 12400 грн., необґрунтовано стягнутий податок з доходів фізичної особи у розмірі 282 грн. 97 коп., оплату за другий семестр навчання в сумі 1893 грн. 75 коп., спричинену матеріальну шкоду в сумі 7000 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 01.04.2005 р. по 28.08.2006 р. працювала у відповідача провідним юрисконсультом. На 2005-2006 навчальний рік вона була направлена на навчання до Київського міжнародного університету, але оплата за її навчання позивачем була сплачена лише за перший семестр у розмірі 1893 грн. 75 коп., за другий семестр їй незаконно відмовили в оплаті навчання тому вимушена була за власні кошти здійснити таку оплату у розмірі 1893 грн. 75 коп. їй не була надана оплачувана відпустка для участі в сесії на період з 15.05.2006 р по 16.06.2006 р. з оплатою цього часу в сумі 3410 грн. тому вона вимушена була використати чергову відпустку. їй було відмовлено також і у наданні додаткової оплачуваної відпустки терміном чотири місяці на період підготовки та захисту магістерської роботи з оплатою у розмірі 12400 грн. При звільненні незаконно був стягнутий податок у розмірі 282 грн. 97 коп.3а сплачену за її навчання і першому семестрі суму. Для забезпечення успішного закінчення навчання та у зв'язку з ненаданням відповідачем оплачених учбових відпусток вона вимушена була взяти кредит, який своєчасно не змогла погасити і до неї пред'явлено позов на суму 7000 грн., що вважає матеріальною шкодою завданою з вини відповідача, яка підлягає відшкодуванню. Також посилається на те, що діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 25000 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивачки 3410 грн., у задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з позовом, вона не зверталася безпосередньо до керівника банку з заявами про надання додаткових відпусток для навчання.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення в частині відмови у задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження судом обставин справи та просить змінити рішення в частині стягнення суми за додаткову відпустку на навчання і достягнути з відповідача 431 грн. 53 коп., а також стягнути на її користь з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., які суд помилково стягнув на користь держави.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 01.04.2005 р. по 28.08.2006 p., працювала на посаді провідного юрисконсульта. 28.07.2005 р. між позивачкою, відповідачем та Київським міжнародним університетом було укладено договір № П-М-05 строком дії з 01.09.2005 р по 30.06.2006 р. на період заочної форми навчання на юридичному факультеті за спеціальністю правознавство з орієнтовною вартістю навчання 3975 грн. 00 коп. /а.с. 4/. Згідно з меморіальним ордером № 1715 від 31.08.2005 р. банком була здійснена оплата за перший навчальний семестр в сумі 1893 грн. 75 коп. /а.с. 104/.
У зв»язку з отриманням довідки-виклику № 815 від 17.03.2006 р. позивачці слід було надати оплачувану додаткову відпустку для участі в сесії та здачі державних екзаменів. Для оформлення відпустки вона звернулася з відповідною заявою, але відповідачем у надані такої відпустки було відмовлено, тому позивачка вимушена була використати щорічну відпустку /а.с. 5, 6/.
За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку про допущені відповідачем порушення прав позивачки передбачених 2 ч. 1 ст. 216 КЗпП України та стягнув на її користь невиплачену їй суму у розмірі 3410 грн.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про необхідність додаткового стягнення до цієї суми 431 грн. 53 коп. не підлягають задоволенню, оскільки свої вимоги у цій частині вона не змінювала і суд діяв в межах заявленого позову.
Правильним є рішення суду і в частині відмови у задоволенні вимог позивачки про стягнення коштів за ненадану відпустку строком на 4 місяці для підготовки та захисту магістерської роботи в сумі 12400 грн., оскільки суду не було надано доказів про її звернення з такою заявою.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд не зазначив мотивів відхилення показань свідка ОСОБА_2, який підтвердив наявність такої заяви, не змінюють правильності висновків суду, оскільки відповідачем заява не обліковувалась та до відділу кадрів не надходила, сама відповідачка не пояснила про хід вирішення відповідачем питання щодо цієї заяви.
Судом також обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 7000 грн., оскільки ця сума, як пояснила позивачка, є боргом за несвоєчасно сплачений банку кредит, а тому правовідносини є іншими і вирішуються в іншому провадженні та регулюються іншими нормами матеріального права.
Доводи в апеляційній скарзі позивачки про те, що кредит було використано на навчання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виконання умов повернення кредиту є обов'язком саме її, а не будь-якої іншої особи.
Правильним є рішення суду і в частині відмови у стягненні податку у розмірі 282 грн. 97 коп., оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи довідок, ця сума не була стягнута з доходів позивачки, а лише віднесена на її доходи в загальній сумі з сумою сплачених за її навчання коштів за перший семестр 2005-2006 навчального року /1893 грн. 74 коп. + 282 грн. 97 коп. = 2176 грн. 71 коп.//а.с. 172, 173/.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми за другий навчальний семестр та моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідачем не були порушені умови договору, а спричинення моральної шкоди позивачкою не доведене.
Погодитися з такими висновками не можна.
В судовому засіданні колегії суддів було встановлено, що договір № П-М-05 сторонами не змінювався, він не скасовувався, позивачка виконала повний курс навчання, про що свідчить отриманий диплом KB № 30312124 від 26.06.2006 р. /а.с. 120, 121/. Але банком не були сплачені своєчасно надіслані рахунки за навчання за другий семестр 2005-2006 р. і згідно з квитанцією до ордеру № 5655 навчання було оплачено самою позивачкою в сумі 1893 грн. 75 коп. 02.06.2006 р. /а.с. 107/.
Зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором, а тому на користь позивачки підлягає відшкодуванню зазначена сума витрат на оплату навчання у другому семестрі 2005-2006 навчального року.
Враховуючи обсяг порушених відповідачем прав позивачки та завдані у зв'язку з цим моральні страждання, пов'язані з порушенням нормальних життєвих зв'язків, турботами щодо невизначеності з закінченням навчання, безпідставним невиконанням відповідачем договірних обов'язків, колегія судів вважає, що позивачці була завдана моральна шкода, відшкодування якої слід покласти на відповідача у розмірі 1000 грн.
Колегія суддів вважає таким, що підлягає скасуванню рішення суду і в частині стягнення з відповідача на користь держави витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки ці витрати були оплачені позивачкою і повинні їй бути повернуті.
Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги ЗАТ комерційний банк «Кредит-Дніпро» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2009 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні оплати за навчання, моральної шкоди та в частині стягнення з відповідача на користь держави 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду.
Стягнути з ЗАТ комерційний банк «Кредит-Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату навчання в сумі 1893 грн.75 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суму 30 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.