справа № 22-6291/09     Головуючий у 1-й інстанції: Декаленко B.C.

Доповідач: Гончар В.П.

УХВАЛА

 Іменем України

03 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П. суддів: Пікуль А.А.,  Карпенко С. О. при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 травня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної компенсації вартості частки у спільному майні та припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим будинком,  -

встановила:

Рішенням Подільського районного суду м.  Києва від 19.05.2009 р. позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 540 184 грн. матеріальної компенсації вартості частки у спільному майні - вартості 1/2 частини жилого будинку та 1/ 2 частини земельної ділянки,  площею 0, 0613 га по АДРЕСА_1

Припинено право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 та земельну ділянку,  площею 0,  0613 га приватною власністю ОСОБА_1

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2,  сплачений судовий збір в розмірі 215 грн. 93 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.,  оплату вартості експертиз в розмірі 713 грн. 64 коп. та 1201 грн. 92 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення суду,  яким у задоволенні первісного позову відмовити,  а    ' зустрічний позов - задовольнити.

Апелянт вважає,  що рішення суду є незаконним та необгрунтованим,  а тому підлягає скасуванню.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник доводи

апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши пояснення учасників судового розгляду,  з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено,  що згідно договору дарування від 16.12.2004 p.. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3,  зареєстрованого в реєстрі за № 1801,  ОСОБА_4 -Дарувальник передала безоплатно в рівних частках у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (Обдаровуваним) жилий будинок АДРЕСА_3 із господарськими будівлями і спорудами (а. с.  5).

Встановлено,  що ОСОБА_4 - Дарувальник передала безоплатно в рівних частках у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (Обдаровуваним) земельну ділянку,  площею 0. 0613 га,  кадастровий номер 85261006,  яка розташована на території міста АДРЕСА_4 (а. с.  141).

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом,  Обдаровувані належним чином зареєстрували права на земельну ділянку,  одержали державні акти про право власності на земельну ділянку (а. с.  28,  29).

Судом було встановлено,  що недопущення ОСОБА_1 ОСОБА_2 до володіння часткою у майні стало підставою для звернення її до суду.

Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 13340 від 11.01.2008 р. (а. с 25-26),  розподіл будинковолодіння АДРЕСА_3 у відповідності із ідеальними частками співвласників за наявного планування і конструктивного рішення приміщень житлового будинку із дотриманням нормативної документації щодо загальної площі квартир після розподілу,  кількості та площі житлових кімнат і підсобних приміщень неможливий. Встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 на час складання висновку неможливо,  оскільки відсутні варіанти розподілу будинковолодіння.

Відповідно до ч. 1  ст.  364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,  що є у спільній частковій власності.

Згідно із ч. 2  ст.  364 ЦК України,  якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2  ст.  183 ЦК України),  співвласник,  який бажає виділу,  має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою

Відповідно до п. 2 ч. 1  ст.  365 ЦК України,  право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,  якщо річ є неподільною.

Відповідно до абз. З п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»,  при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику,  що виділяється,  за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін,  а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Згідно із абз. 4 п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»,  під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума,  за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 2552/2553 від 17.09.2008 р. (а. с 79-82),  ринкова (дійсна) вартість 1/2 частини будинковолодіння АДРЕСА_3 з урахуванням земельної компоненти (земельної ділянки) становить 540 184 грн. Ринкова (дійсна) вартість 1/2 частини земельної компоненти (земельної ділянки) АДРЕСА_3 становить 514 506 грн.

На підставі наведеного,  суд приходить до висновку,  що суд першої інстанції прийняв вірне рішення про стягнення матеріальної компенсації із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 540 184 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують,  а тому суд приходить до висновку,  що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  а рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315,  317,  218 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду
касаційної скарги.