УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ вул. Солом'янська, 2-А
№ 22-5031/09
Головуючий у 1-ін. - Богінкевич С.М.
Доповідач - Коротун В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Коротун В.М.,
суддів - Євтушенко О.І., Білич І.М.,
при секретарі -ТоропЛ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Подільська районна в м. Києві державна адміністрація про поділ будинковолодіння, припинення спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
заслухавши доповідь судді Коротун В.М., пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В листопаді 2008 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння, припинення спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1992 року вона стала співвласником 9/25 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1. Власником іншої частини домоволодіння є відповідач ОСОБА_2
В подальшому вона зробила прибудови та споруди до вищевказаного домоволодіння, які узаконила належним чином.
Оскільки між нею та відповідачем постійно виникають сварки та суперечки з приводу обслуговування спірного житлового будинку та користування земельною ділянкою, то позивачка ОСОБА_4 і просила поділити будинковолодіння, припинити спільну часткову власність та встановити порядок користування земельною ділянкою.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, відмовившись від вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Відповідач в суді першої інстанції вимоги щодо поділу будинковолодіння визнав, а в суді апеляційної інстанції позовні вимоги не визнав.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2009 року позов ОСОБА_4 було задоволено, виділено ОСОБА_4та ОСОБА_2 у приватну власність в окреме будинковолодіння житлові приміщення та господарські будівлі по АДРЕСА_1, припинено право спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1, присвоєно виділеному будинковолодінню окремі поштові адреси.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позов посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі суттєві обставинам справи дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1992 року ОСОБА_4 набула права власності на 9/25 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1. Власником іншої частини домоволодіння по зазначеній адресі є ОСОБА_2
За час володіння своєю часткою спірного домоволодіння ОСОБА_4 було зроблено прибудови та споруди.
Розпорядженням Подільської районної державної адміністрації від 19.11.1996 року № 823 та від 03.11.2003 року № 1362 самовільні прибудови та споруди, які були прибудовані ОСОБА_4 були узаконені.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги про поділ будинковолодіння та припинення спільної часткової власності знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Однак, повністю з таким висновком погодитись не можна.
Так, задовольняючи позов про поділ спільного будинковолодіння, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при поділі домоволодіння слід врахувати не лише придбані в 1992 році ОСОБА_4 приміщення в спірному домоволодінні, а й узаконенні ОСОБА_4 самовільні прибудови та споруди які також належать їй на законних підставах і якими вона користується.
Таким чином суд вважає можливим поділити будинковолодіння по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 житлові приміщення, а саме: тамбур площею 5,2 кв.м; кухню, площею 11,1 кв.м; передпокій, площею 2,9 кв.м; житлову кімнату площею 16,8 кв.м; ванну, площею 3,8 кв.м; сходову клітину, площею 6,4 кв. м; житлову кімнату, площею 12 кв.м; житлову кімнату, площею 23,7 кв.м; тамбур, площею 5,3 кв.м, а всього 87,2 кв. м, а також господарську будівлю гараж.
При цьому ОСОБА_2 слід виділити житлові приміщення у спірному домоволодінні наступні: тамбур, площею 4,5 кв.м ; сіни, площею 9,7 кв.м; кухню, площею 11,3 кв.м;житлову кімнату, площею 10,3 кв.м; житлову кімнату, площею 11,2 кв. м; сіни, площею 9 кв.м, а всього 63,2 кв.м, а також господарські будівлі сарай та вбиральню.
Безпідставними є доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що при поділі будинковолодіння не слід враховувати самовільно побудовані позивачкою ОСОБА_4 прибудови та споруди.
Так, як встановлено в судовому засіданні, самовільно побудовані ОСОБА_4 прибудови та споруди належним чином узаконені, внаслідок чого їх слід враховувати при поділі будинковолодіння.
В свою чергу, як пояснив відповідач, вищевказані розпорядження про узаконення! самовільних прибудов та споруд відповідачем не оскаржувалися, та незаконними в установленому судовому порядку не визнавалися, є чинними на теперішній час та обов'язковими для виконання, в зв'язку з чим суд приймає їх до уваги.
Задовольняючи позов в частині припинення спільної часткової власності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для задоволення цих вимог.
Проте, з таким висновком погодитись не можна.
Так, припинення права спільної часткової власності регулюється ст.365 ЦК України.
Вказана норма права визначає вичерпний перелік підстав для припинення спільної часткової власності.
Позивачкою не було доведено, виходячи з положень ст. 365 ЦК України, наявність підстав для припинення спільної часткової власності.
Також безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства є позовні вимоги про присвоєння виділеному будинковолодінню окрему поштову адресу.
Таким чином рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення позову про поділ будинковолодіння та відмову в задоволенні позову в частині припинення спільної часткової власності, а також інших вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2009 року скасувати та постановити нове.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Поділити будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_4 житлові приміщення в будинковолодінні по АДРЕСА_1 а саме: тамбур, площею 5,2 кв.м; кухню, площею 11,1 кв.м; передпокій, площею 2,9 кв.м; житлову кімнату, площею 16,8 кв.м; ванну, площею 3,8 кв.м; сходову кімнату, площею 6,4 кв. м; житлову кімнату, площею 12 кв.м; житлову кімнату, площею 23,7 кв.м; тамбур, площею 5,3 кв.м, а всього 87, 2 кв. м, а також господарську будівлю гараж.
Виділити ОСОБА_2 житлові приміщення у будинковолодінні по АДРЕСА_1, а саме: тамбур, площею 4,5 кв.м ; сіни, площею 9,7 кв.м; кухню, площею 11,3 кв.м; житлову кімнату, площею10,3 кв.м; житлову кімнату, площею 11,2 кв. м; сіни, площею 9 кв.м, а всього 63,2 кв.м, а також господарські будівлі сарай та вбиральню.
В задоволенні позову в частині припинення права спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1 та присвоєння будинковолодінню окремих поштових адрес - відмовити.
Рішення може бути оскаржено на протязі 2 (двох) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення, через суд касаційної інстанції.