Справа №7130     Головуючий у 1 інстанції Кучма В.В.

Категорія 26     Доповідач Лук'янова С. В.

УХВАЛА

 Іменем України

31 серпня 2009 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Лук'янової С. В.,  Солодовник О.Ф.

при секретарі Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Сніжне на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 1 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Сніжне про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення позивача,  представника відповідача,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Сніжнянського міського суду від 1 липня 2009 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с. 37-39).

Позивач пропустив строк позовної давності: втрата професійної працездатності позивачу вперше була встановлена 28 серпня 2002 року,  а в суд з позовом позивач звернувся у травні 2009 року.

На 2008 рік Закон України "Про Державний бюджет України" припинив дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку. Суд не врахував,  що на час розгляду справи були відсутні норми Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" (далі Закон),  які передбачали можливість відшкодування позивачу моральної шкоди,  оскільки були виключені   Законом від 23 лютого 2007 року.

Згідно діючому законодавству потреба у всіх видах соціальних послуг повинна бути підтверджена висновком МСЕК,  але позивачем не наданий висновок МСЕК у підтвердження спричинення йому моральної шкоди. Суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення МСЕК з метою підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди. Судом невірно дана оцінка доказам по справі. Позивачем не надані належні докази спричинення йому моральної шкоди.   Судом дана невірна оцінка глибині   фізичних   і   душевних   страждань   позивача,    не   врахована   його   залишкова працездатність (а.с. 37-39).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 1 липня 2009 року частково задоволений зазначений позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 тисяч гривень (а.с. 33-34).

Цим рішенням встановлено,  що позивач,  працюючи на підземних роботах,  під час виконання трудових обов'язків 29 квітня 2002 року отримав трудове каліцтво,  у зв'язку з яким 25 листопада 2003 року МСЕК встановила йому втрату професійної працездатності у розмірі 60% і 3 групу інвалідності безстроково. З урахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага,  що належить людині від її народження і охороняється державою,  суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги і часткове її задоволення. У зв'язку з отриманою травмою позивач страждає нападами головного болю,  підвищенням тиску,  у нього обмежена координація рухів; все це впливає і дезорганізує сталий образ його життя. Залежність від болю і ліків,  необхідність періодичного звернення за медичною допомогою викликає у позивача пригнічений моральний стан і душевні страждання.

Визначаючи розмір суми,  що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди,  суд врахував конкретні обставини справи,  а саме,  вік позивача на момент розгляду справи,  який межує з пенсійним віком,  втрату позивачем 60% професійної працездатності безстроково; наявність фізичного стану позивача,  що обмежує нормальну роботу йог внутрішніх органів (серця) і координацію рухів; характер і ступінь моральних страждань; порушення нормального укладу життя; вимоги розумності і справедливості та прийшов до висновку про те,  що справедливою компенсацією моральної шкоди є 18 тисяч гривень (а.с. 33-34).

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу,  суд першої інстанції повно,  всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін,  встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те,  що внаслідок трудового каліцтва,  отриманого 29 квітня 2002 року при виконанні трудових обов'язків,  здоров'ю позивача завдано шкоду у зв'язку з цим 28 серпня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності в розмірі 70% (а.с. 5-6,  45). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із  ст.  34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  редакція якого діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди,  тобто станом на 28 серпня 2002 року,  і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача,  що Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зупинив на 2008 рік дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку,  оскільки вказаний Закон "Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2008 року,  а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 28 серпня 2002 року. З цих же підстав не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги відповідача про те,  що на час звернення позивача із зазначеним позовом із Закону виключені статті,  які передбачали можливість відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те,  що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу,  оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності,  а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 70%.

Згідно  ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані,  на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  показань свідків,  письмових доказів,  речових доказів,  висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів (а.с. 3-4,  5-6,  45,  8-12, 25-26) підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва,  у зв'язку з яким 28 серпня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності в розмірі 70%. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обґрунтування позову.

Визначаючи розмір суми,  яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди,  суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи,  а саме,  вік позивача на момент розгляду справи,  який межує з пенсійним віком,  втрату позивачем 60% професійної працездатності безстроково; наявність фізичного стану позивача,  що обмежує нормальну роботу йог внутрішніх органів (серця) і координацію рухів; характер і ступінь моральних страждань; порушення нормального укладу життя; вимоги розумності і справедливості та прийшов до висновку про те,  що справедливою компенсацією моральної шкоди є 18 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи,  наданим сторонами доказам та принципам розумності,  виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми,  стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307 ч. 1 п.1,  308,  315 ЦПК України,  апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Сніжне   відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 1 липня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України

ПРОТЯГОМ ДВОХ МІСЯЦІВ З ДНЯ проголошення.