Справа №7108
Головуючий у 1 інстанції Куцій Є.М.
Категорія 26
Доповідач Лук'янова С. В.
УХВАЛА
Іменем України
31 серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Лук'янової С. В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Косюга Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2009 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На момент розгляду справи були відсутні норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди; тому суд не мав правових підстав для стягнення з відділення Фонду суми у відшкодування позивачу моральної шкоди.
На 2008 рік Закон України "Про Державний бюджет України" припинив дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку.
Відсутній висновок МСЕК у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди і суд не задовольнив клопотання представника позивача про призначення МСЕК для підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди.
Позивач не надав доказів, на підставі яких можна зробити висновок про спричинення йому моральної шкоди. Надані позивачем документи підтверджують лише факт отримання позивачем професійних захворювань, які були використані відділенням Фонду при нарахуванні позивачу щомісячних страхових виплат; ці докази не можливо вважати доказами понесення позивачем моральних страждань.
Відділення Фонду сплатило позивачу одноразову допомогу і виплачує щомісячні платежі у відшкодування шкоди здоров'ю, спричиненої професійними захворюваннями.
Позивач був повідомлений про шкідливі умови праці і наслідки їх дії на його організм. ст. 237-1 КЗпП України покладає на власника підприємства відшкодувати моральну шкоду. У порушення вимог ст. 233 КЗпП України суд не застосував тримісячний строк для звернення до суду. Позивач пропустив і строк позовної давності, передбачений ст. .257 ЦК України. Суд не з'ясував всі обставини справи, дав невірну оцінку доказам, невірно оцінив глибину фізичних та душевних страждань позивача (а.с. 45-47).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не з'явився в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, апеляційну скаргу не визнав.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 грудня 2009 року з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 24 тисяч гривень.
Цим рішенням встановлено, що позивач більше 17 років працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах і звільнений 21 березня 2001 року за власним бажанням.
17 вересня 2002 року позивачу вперше був поставлений діагноз професійного захворювання попереко-кресцова радікулопатія; 3 червня 2002 року був складений акт розслідування професійного захворювання хронічний бронхіт.
28 листопада 2002 року МСЕК вперше встановила втрату позивачем професійної працездатності у розмірі 80% за сукупністю професійних захворювань: хронічний бронхіт - 40% і попереко-кресцова радікулопатія - 40%; позивач визнаний інвалідом 2 групи. Позивачу протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з пилом, тяжкий фізичний труд.
Суд прийшов до висновку, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; порушенні нормальних життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про розмір суми відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, ступінь страти позивачем професійної працездатності (вперше 80%), а також принципи розумності, зваженості і визначив 24 тисячі гривень (а.с. 40-42).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку професійними захворюваннями: хронічний бронхіт і попереко-кресцова радікулопатія позивачу вперше МСЕК була встановлена відповідно 4 липня 2002 року у розмірі 40%) (а.с. 10, 54) та 28 листопада 2002 року у розмірі 40% (а.с. 11, 55). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, , які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), редакція якої була чинною на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, тобто станом на 4 липня та 28 листопада 2002 року, і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що на момент розгляду справи були відсутні норми Закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, тому суд не мав правових підстав для стягнення з відділення Фонду суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, через наступне. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 4 липня 2002 року у зв'язку зі спричиненням йому моральної шкоди професійним захворювання хронічний бронхіт та 28 листопада 2002 року - попереко-кресцовою радікулопатією; редакція Закону, чинна на час виникнення у позивача права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, передбачала обов'язок відповідача зазначену шкоду відшкодувати позивачу. З цих же підстав не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги відповідача про те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зупинив на 2008 рік дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 80% через професійні захворювання.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди професійними захворюваннями хронічний бронхіт і попереко-кресцова радікулопатія. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обгрунтування позову.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки виплата зазначених виплат і суми у відшкодування моральної шкоди на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди були передбачені Законом у якості самостійних виплат.
Довід апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 233, 237-1 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року і на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, регулюються спеціальним Законом, тому саме відповідач у справі є належним відповідачем при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, ступінь страти позивачем професійної працездатності (вперше 80%), а також принципи розумності, зваженості і визначив 24 тисячі гривень. Сукупність цих обставин, а також неможливість відновлення професійної працездатності позивача, важкість вимушених змін в його житті, характер додаткових зусиль для організації його життя, дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 24 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.