АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової C.O. суддів: Косогор Г. О., Ткачук О.О. при секретарі Холод В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року по справі по позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на роботі та стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Спільного підприємства «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ про поновлення на роботі та стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу від 05.12.2006 року за № 697 він був прийнятий на посаду менеджера по експортно-імпортним перевезенням до СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ. Наказом № 265 від 18.05.2007 року ОСОБА_1, був звільнений з роботи у зв’язку з призивом на строкову військову службу. 21.02.2008 року, після звільнення з військової служби, позивач неодноразово звертався до СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ з проханням прийняти його на посаду, яку він займав до призиву на військову службу, або надати іншу рівноцінну роботу. На звернення ОСОБА_1 відповідачем було запропоновано посада завідуючого складом, в наданні раніше займаної посади було відмовлено. ОСОБА_1 від запропонованої посади завідуючого складом відмовився, вважає, що з вини відповідача його право на труд порушено, у зв’язку з чим підлягає відновленню шляхом зобов’язання відповідача поворотно прийняти його на роботу на посаду менеджера по експортно-імпортним перевезенням СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ. Крім того, з дня звільнення з військової служби, з вини відповідача він не отримує заробітну плату, у зв’язку з чим просив стягнути з СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8550 гривень.(а.с. 1)

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ про поновлення на роботі, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу відмовлено. (а.с. 55-56)

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати зазначене рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до

Головуючий по першій інстанції - Жуган Л.В.

Справа № 22ц-2346/09

Доповідач - Погорєлова C.O. Категорія - 52

неправильного вирішення справи, (а.с. 60-61)

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, згідно п.1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ на посаді менеджера по експортно-імпортним перевезенням. (а.с. 4, 42) Наказом № 259К від 18.05.2007 p., відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України, - був звільнений з займаної посади, у зв’язку з призивом на строкову військову службу, (а.с. 43)

Згідно з ч.3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 р. (зі змінами та доповненнями), за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу.

14 травня 2008 року, після походження військової служби, ОСОБА_1 звернувся із заявою до СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ про працевлаштування на посаду, яку він раніше обіймав, (а.с. 2) тобто здійснив дії щодо реалізації права на працевлаштування на теж саме підприємство, гарантоване ч.3 ст. 8 вищевказаного закону.

Листом СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ за № 758 від 19.05.2008 року, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність відкритої вакансії посади менеджера по експортно-імпортним перевезенням та запропонована посада завідуючого складом, (а.с. 5)

ОСОБА_1 від запропонованої посади відмовився указуючи на те, що посада завідуючого складом є нижчою раніше займаної, не відповідає його кваліфікації, а робоче місце знаходиться за межами міста Одеси, а саме в смп. Степанівна в районі Кучурган.

Проте, з таким твердженням позивача, судова колегія погодитись не може.

Відповідно до класифікатору професій ДК 003:2005, затв. Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375 здійснено кодування об’єктів класифікації - професій, за фасетним методом. Відповідно до якого, менеджер транспорно-експортної діяльності має код 1443 та відноситься до класифікаційного угруповання «управитель», а завідувач складом має код 1226.2 та відноситься до класифікаційної угруповання «керівник», тобто є вищою.

Враховуючи, що СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» у формі ТОВ запропонувало ОСОБА_1 посаду, яка є вищою за класифікаційним рівнем, ніж та, яку займав ОСОБА_1 до призиву в армію, судова колегія вважає, що будь-яких порушень ч.3 ст. 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо гарантованого права позивача на працевлаштування, з боку підприємства допущено не було.

Допустимих доказів того, що ОСОБА_1 була запропонована посада, на складі, який знаходиться на межами міста Одеси, суду надано не було.

Посилання апелянта, на порушення підприємством ч. 1 ст. 32 КЗпП України, щодо фактичного переведення на іншу роботу без його згоди, суд не може прийняти до уваги, оскільки дія зазначеної норми права розповсюджується на вже існуючі трудові правовідносини, а не на правовідносини щодо права на працевлаштування, що має місце в даному випадку.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, пропозицію відповідача на зайняття посади завідуючого складом від 19.05.2008 року була отримана ОСОБА_1 28 травня 2008 року, (а.с. 44, 52), тобто 19 травня 2008 року ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, якщо вважав його таковим.

Таким чином, виходячи з вимог закону строк звернення до суду з відповідним позовом для ОСОБА_1 сплинув 20.08.2008 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ч. 1 п.1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.