АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-а- 1604
Категорія КК: ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції Побережний В.І.
Доповідач Матієк Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - судді - Лясковської В.І., суддів - Матієк Т.В., Юденко Т.М. , за участю прокурора - Рабінчук Т.І., захисника - ОСОБА_1, засудженого - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Петрово Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта базова загальна середня, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 24.03.2008 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнений 26.12.2008 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 27.12.2008 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля будинку № 2 по вул. Лукашевича у м. Києві, з корисливих мотивів, нанісши удар ногою по нозі потерпілого ОСОБА_3, чим спричинив йому фізичний біль, вирвав з рук останнього сумку чорного кольору з речами потерпілого, а всього заволодівши майном ОСОБА_3 на загальну суму 145 грн.
В апеляції засуджений просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання, посилаючись на те, що він щиро розкаявся, активно сприяв в розкритті злочину, на момент вчинення злочину був у стані афекту, оскільки щойно звільнився з місць позбавлення волі, не мав місця проживання. Також, вказує на те, що він перебуває на обліку у психіатра з 1999 року, виховувався без матері, а в 2007 році залишився без батька. Крім того, апелянт вказує на те, що на момент вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили пом'якшити призначене покарання, пояснення прокурора, яка просила залишити апеляцію засудженого без задоволення, а вирок суду без змін; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без змін.
Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом. Зокрема, показаннями ОСОБА_2, який як в ході досудового, так і судового слідства визнав свою вину у вчиненні грабежу відносно потерпілого ОСОБА_3 при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, в тому числі щодо вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом першої інстанції, в тому числі щодо вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, підтверджується і показаннями потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив факт спільного вживання з ОСОБА_2. алкогольних напоїв, після чого останній його пограбував. Вищевказане підтверджується, крім вказаного вище, і показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 , протоколом огляду та вилучення викраденого майна, протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2., в ході якої засуджений також підтвердив, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вдарив потерпілого ногою та відібрав у нього сумку з речами.
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні в стані алкогольного сп'яніння інкримінованого йому злочину, є законним та обґрунтованим.
Дії ОСОБА_2 за ч. 2 сі. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (ірабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, кваліфіковані правильно.
Посилання засудженого в апеляції на те, що він в момент вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння спростовуються вищевикладеними зібраними по справі та дослідженим судом першої інстанції доказами, а тому є безпідставними та необгрунтованими.
Не заслуговують на увагу і посилання засудженого на те, що він вчинив злочин в стані афекту, викликаного тим, що він щойно звільнився з місць позбавлення волі. Так, згідно наявного в матеріалах справи акту стаціонарної судової психіатрично-наркологічної експертизи № 95 від 17.03.2009 року ОСОБА_2 в період інкримінованого йому діяння, а саме 27.12.2008 року, не виявляв ознак будь-якого психічного розладу та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 64).
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд правильно і в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, те, що викрадене повернуто потерпілому, особу підсудного, який раніше судимий, негативно характеризується, наркоманією чи алкоголізмом не страждає, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та визнання вини, та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Підстав для пом'якшення ОСОБА_2 покарання, як про це ставиться питання в його апеляції, колегія суддів не вбачає, оскільки суд в повній мірі врахував, наведені у вказаній апеляції обставини, а саме визнання ним своєї вини та його щире каяття.
Посилання засудженого на те, що він активно сприяв в розкритті злочину є безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був затриманий з викраденим майном через короткий проміжок часу після вчинення злочину, його причетність до вчинення злочину одразу після події підтвердили потерпілий та свідки, у засудженого було одразу ж вилучено викрадене ним майно, про що складено відповідні протоколи. Саме по собі визнання засудженим своєї вини та його щире каяття не є активним сприянням в розкритті злочину, оскільки останній добровільно не повідомив про вчинений ним злочин, не надав добровільно жодних даних, які б не були відомі органу слідства тощо. За таких обставин, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутнє активне сприяння в розкритті злочину.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на наступний день після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за попереднім вироком, вчинив повторно тяжкий корисливий злочин із застосування насильства до потерпілого, яке не було небезпечним для життя та здоров'я останнього, що вказує на стійку направленість умислу засудженого на ведення злочинної діяльності з метою власного збагачення, колегія суддів приходить до висновку, що ті обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, а саме: те, що він не має місця проживання, виріс без матері, нещодавно втратив батька та знаходиться на обліку у психіатра, не є достатніми для призначення йому більш м'якого покарання.
За таких- обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, с необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, тобто відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що вирок суду с законним і обґрунтованим, підстав для його зміни немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.