АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №10-1527/2009
Категорія КК: ст. 236-8 КПК України
Головуючий у першій інстанції - Осіпова Л.О.
Доповідач: Чорний О.М.
УХВАЛА
Іменем України
26 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Полтавцевої Г.А.
судців:Лук'янець Л.Ф., Чорного О.М.
за участю прокурора: Карпука Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 В інтересах ОСОБА_2 на постанову начальника СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно її підзахисного як директора ТОВ «Фактор Ексім» ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а
Постанова про порушення справи скасована.
Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення справи у прокурора були відсутні приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах відсутні достатні данні, що вказують на наявність ознак злочинів. Зокрема, він вказав на неповноту проведеної перевірки та необґрунтованість прийнятого за її результатами рішення, так як з матеріалів справи вбачається, що рішення про порушення справи приймалося з урахуванням оскарження податкових повідомлень-рішень лише на підставі акту контролюючого органу, без додатково зібраних даних, тобто без проведення по даному факту належної перевірки.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та постановити рішення про залишення скарги без задоволення, оскільки при розгляді скарги було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він вказує на повноту проведеної перевірки та на те, що суд під час розгляду скарги перебрав на себе обов'язки досудового слідства та дізнання, оскільки став вирішувати ті питання, які не входять до його повноважень на даній стадії розгляду справи в суді. Зокрема, прокурор стверджує, що оскарження податкових повідомлень рішень не може братися до уваги, оскільки дане рішення про порушення справи приймалося на підставі інших податкових повідомлень-рішень, а саме № 0010282311/2 від 26.05.2008 p., № 001552311/1 від 08.04.2008 р, № 001562311/2 від 26.05.2008 р.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову начальника СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно її підзахисного як директора ТОВ «Фактор Ексім» ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а в порушенні кримінальної справи відмовити.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором не були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. 236 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий забов»язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
При цьому, підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочини, та, зокрема, про наявність в діях певної особи ознак складу злочину, тому твердження апелянта про те, що сам факт наявності акту щодо виявлення можливих порушень вимог податкового законодавства без додатково зібраних даних вже є належною підставою для висновку щодо наявності в діях скаржника ознак складу злочину, є необґрунтованими.
Так, дослідженням матеріалів справи було встановлено, що
Постанова про порушення кримінальної справи є невмотивованою, бо не містить належного
обґрунтування прийняття такого рішення. В її тексті описані припущення, які фактично не містять інформації про злочини, а тому такі данні є недостатніми для постановления рішення про порушення справи, тобто
Постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неповноту проведеної перевірки та необґрунтованість прийнятого за її результатами рішення, пославшись на те, що рішення про порушення справи, з урахуванням оскарження податкових повідомлень-рішень, приймалося лише на підставі акту контролюючого органу, без додатково зібраних даних, тобто без проведення по даному факту належної перевірки, а сам факт виявлення цих порушень ще не вказує на наявність ознак події злочину.
Доводи апелянта щодо того, що суд під час розгляду скарги перебрав на себе обов'язки досудового слідства та дізнання, так як став вирішувати ті питання, які не входять до його повноважень на даній стадії розгляду справи в суді, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Крім того, слід зазначити, що твердження прокурора щодо необґрунтованості посилань скаржника на факт оскарження податкових повідомлень рішень, через порушення справи на підставі податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувались, а саме № 0010282311/2 від 26.05.2008 p., № 001552311/1 від 08.04.2008 р, № 001562311/2 від 26.05.2008 р, колегія суддів також не бере до уваги, оскільки відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2009 року зазначені повідомлення-рішення визнані недійсними.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову не було достатньо даних, для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2009 року, якою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 В інтересах ОСОБА_2 на постанову начальника СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно її підзахисного як директора ТОВ «Фактор Ексім» ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а
Постанова про порушення справи скасована, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.