Справа № 22-1117/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 34 Пителя С.М.
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 17 травня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Медвецького С.К.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника – адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3
на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 4 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивувавши свої вимоги наступним. Він являється власником автомобіля КАМАЗ-55102 державний номерний знак НОМЕР_2 з причіпом ГКБ державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до укладеного 24.09.2008 року із ЗАТ ПК "Поділля" договору по перевозці вантажів, 30.09.2008 року він розпочав перевезення буряка. 17.10.2008 року біля 16.30 год. дня він керував власним автомобілем із причіпом, які були завантажені цукровими буряками із с. Клембівки Ямпільського району до Крижопільського цукрового заводу. Рухався польовою дорогою поза населеним пунктом. Неподалік с. Вербки Крижопільського району перед поворотом наліво із закритого повороту з обмеженим оглядом (узбіччя дороги поросле чагарником і деревами) йому назустріч раптово, на близькій відстані виїхав автомобіль КАМАЗ053212 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням відповідача ОСОБА_3, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_6, який був без вантажу. Ширина проїзної частини польової дороги становить 4,4 м і автомобілі не могли безпечно роз'їхатися, рухаючись у зустрічному напрямку, оскільки по узбіччю дороги ростуть чагарники і дерева. Уникнути зіткнення йому не вдалося. В результаті зіткнення належний йому автомобіль був технічно пошкоджений, а він отримав легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_3 зобов'язався повністю відшкодувати причинену ним шкоду під час ДТП, про що дав власноручно написану розписку. Просив стягнути з відповідачів солідарно 5000 гр. у відшкодування матеріальної шкоди.
У грудні 2008 року позивач уточнив й доповнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно 33 102,90 гр. вартості відновлювального ремонту автомобіля; 51 248,35 гр. доходу, який він міг би реально отримати за звичайних обставин, якби ОСОБА_3 не допустив зіткнення із його автомобілем (упущену вигоду) та 5000 гр. моральної шкоди, завданої йому відповідачами, оскільки він переніс значні фізичні і моральні страждання – він отримав легкі тілесні ушкодження під час зіткнення, відповідач ОСОБА_3 написавши зразу розписку про відшкодування шкоди, в послідуючому не оплатив причинені збитки і добровільно відмовляється їх відшкодувати; на даний час він по вині відповідачів позбавлений можливості працювати, оскільки автомобіль не відремонтований та він не має змоги доставити його по місцю свого проживання, у зв'язку із цим він не працює й знаходиться на утриманні своєї сім'ї, від якої він відірваний, проживає у гуртожитку за місцем роботи. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на грудень 2008 року складає 33 102,90 гр. Розмір упущеної вигоди в сумі 51 248,35 гр. обґрунтовується тим, що він працюючи за договором по перевозці цукрових буряків власним транспортом, за період з 30.09.2008 року до дня, коли сталася пригода, працював без вихідних днів і за цих 18 робочих днів йому було нараховано до виплати 17405,02 гр., при цьому одноденний його заробіток становитиме 966,95 гр. Згідно умов договору його дія закінчується при закінченні перевезення цукрових буряків, що мало місце 9.12.2008 року. Починаючи з 18 жовтня по 9 грудня 2008 року – це 53 дні, він не працював, тому не отримав заробіток в сумі 51 248,35 гр., який міг би отримати при умові не пошкодженого автомобіля.
Рішенням (заочним) Крижопільського районного суду Вінницької області від 4 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 33 102,90 гр. матеріальної шкоди, 331 гр. державного мита, 120 гр. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3000 гр. за надання юридичної допомоги, а всього 36553,90 гр. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду і постановити нове, яким стягнути із відповідачів крім прямої шкоди, причиненої пошкодженням транспортного засобу в сумі 33 102,90 гр., стягнутої уже рішенням суду від 4.03.2010 року, матеріальну шкоджу у вигляді упущеної вигоди в сумі 51 248,38 гр. і 5000 гр. моральної шкоди та стягнути понесені ним судові витрати.
Зазначив, що суд при ухваленні рішення допустив порушення вимог процесуального законодавства і матеріального права.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник просять скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Зазначили, що рішення суду вважають незаконним через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився і не надав суду письмових заперечень на апеляційні скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши письмові та усні заперечення позивача, заперечення відповідача і його представника, дослідивши матеріали цивільної справи й адміністративної справи Ямпільського районного суду Вінницької області відносно ОСОБА_3 у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (№3-22/2009), матеріали Крижопільського РВ УМВС України у Вінницькій області № 1062 про відмову у порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення і не правильне застосування норм матеріального права, що згідно правил статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не виконав зазначених вимог цивільного процесуального закону.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив лише, що відповідач ОСОБА_6 являється власником автомобіля КАМАЗ 53212, 1987 року випуску, і він солідарно, разом із керуючим вказаним автомобілем ОСОБА_3, повинен нести відповідальність за заподіяну позивачеві ОСОБА_2 шкоду внаслідок ДТП, яка мала місце 17.10.2008 року. Судом встановлена вина ОСОБА_3 у скоєні ДТП, та відсутність вини у цьому позивача ОСОБА_2 Встановлена вартість відновлювального ремонту в сумі 33 102,90 гр.
Апеляційний суд встановив такі обставини: Позивач на праві власності має автомобіль КАМАЗ-55102 держаний НОМЕР_2 з причіпом ГКБ державний НОМЕР_1. Відповідач ОСОБА_6 мав у власності автомобіль КАМАЗ-53212, 1987 року випуску на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На підставі довіреності від 9 листопада 2007 року право управління та розпорядження цим автомобілем передано відповідачу ОСОБА_3 і ОСОБА_9
17 жовтня 2008 року біля 16.30 год. дня внаслідок допущеного водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем КАМАЗ-53212, порушення пунктів 10.5, 11.1, 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України сталося зіткнення із автомобілем КАМАЗ-55102 під керуванням позивача ОСОБА_2, при цьому останній згідно акту судово-медичного дослідження (огляду) № 158 від 23.10.2008 року отримав легкі тілесні ушкодження (а. с. 136). Автомобіль КАМАЗ-55102, що належить позивачеві, технічно пошкоджений та згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 3525 від 8 грудня 2008 року власнику автомобіля завдано матеріального збитку на суму 11 717,90 гр., вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу становить 33 102,90 гр. (а. с. 103-112).
Відповідач ОСОБА_3 після скоєного зіткнення визнав свою вину та зобов'язався за два тижні відшкодувати ОСОБА_2 матеріальні збитки, заподіяні йому під час ДТП 17.10.2008 року о 16.30 год., про що написав власноручно розписку (а. с.138).
Проведена авто-технічна експертиза № 801 від 9.06.2009 року дала висновок, згідно якого в даній дорожній ситуації ОСОБА_3 не мав переваги у русі (проїзд рівнозначного перехрестя) і повинен був керуватися вимогами п.п.11.1, 12.1, 16.12 Правил дорожнього руху України, а його не технічна можливість, а практична можливість, попередити зіткнення транспортних засобів, полягає у виконанні ним цих вимог п. п. 11.1, 12.1, 16.12 ПДР України, при цьому у водія ОСОБА_3 для виконання вказаних норм ПДР України не існувало перешкод технічного характеру. Водій ОСОБА_2 у даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів ( а. с. 231-234).
Постановою ВДАІ з обслуговування адміністративної території Крижопільського району та автомобільно-технічної інспекції від 28.11.2008 року у порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 по факту отримання ним тілесних ушкоджень під час ДТП 17.10.2008 року біля 16.30 год. дня, відмовлено за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. У постанові зазначено, що наслідком ДТП стало допущене ОСОБА_3 порушення пунктів 10.5, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим відносно останнього оформлено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України (матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 1962).
Постановою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 січня 2009 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 по ст. 124 КпАП України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 1 квітня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 січня 2009 року про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу зазначеного правопорушення скасовано. Визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Справу провадженням відносно ОСОБА_3 закрито за підставі ст. 247 п. 7 КпАП України – за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (адміністративна справа № 3-22/2009).
За правилами ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, ДТП, в результаті якої була завдана шкода позивачеві, сталася з вини відповідача ОСОБА_3, який вчинив протиправні дії у вигляді порушення вимог пунктів 10.5, 11.1, 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку із ДТП, що сталася 17 жовтня 2008 року.
Колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, в тому числі: матеріали №1062 про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2; матеріали адміністративної справи № 3-22/2009 порушеної відносно відповідача ОСОБА_3 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, в тому числі ухвалені по ній: постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 19.01.2009 року й постанову апеляційного суду Вінницької області від 1.04.2009 року, про встановлення в діях ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України; висновки авто-товарознавчої експертизи №3525 від 8.12.2008 року й авто-технічної експертизи №801 від 9.06.2009 року, прийшла до висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_3 у заподіянні позивачу шкоди.
Встановлено, що шкоду позивачу завдано внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за неї повинен нести володілець такого джерела підвищеної небезпеки, з вини якого сталася ДТП.
Особливості правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, встановлені статтями 1187, 1188 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року (з послідуючими змінами) роз'яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки відповідно до власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підставах (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно виданого 22.08.2003 року свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки КАМАЗ-53212, 1987 року випуску, власником його являється ОСОБА_6. Тимчасовий реєстраційний талон, виданий 26.06.2008 року (дійсний до 24.09.2008 року, продовжено до 26.06.2013 року) свідчить, що власником даного транспортного засобу являється ОСОБА_3 ( а. с. 9-10).
Із посвідченої 9.11.2007 року приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу довіреності вбачається, що ОСОБА_10, який діє від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, уповноважує ОСОБА_3, ОСОБА_9, котрі діють незалежно один від одного, управляти та розпоряджатися належним ОСОБА_6 автомобілем марки КАМАЗ-53212, випуску – 1987 року; довіреність видана з правом: продажу, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів, поїздок за кордон, догляду на митницях (а. с. 236).
За таких обставин відповідач ОСОБА_3 повинен один нести відповідальність за причинену позивачі шкоду, а на відповідача ОСОБА_6 така відповідальність не може бути покладена. Тому вимоги позивача, заявлені до відповідача ОСОБА_6 до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди визначений висновком № 3525 від 8.12.2008 року авто-товарознавчої експертизи, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля КАМАЗ-55102 внаслідок пошкодження при ДТП, згідно розрахунків складає 11 717, 90 гр. (а. с. 102-112). Саме така сума підлягає до стягнення в задоволення заявлених позивачем вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до договору № 01/24/09/08 від 24 вересня 2008 року укладеного між ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" та ОСОБА_2, останній зобов'язався до перевезення вантажів на період збирання врожаю цукрових буряків за відповідною розцінкою, що визначено сторонами у додатку до цього договору (а. с. 127-130).
Позивач приступив до виконання договору 30 вересня 2008 року і виконував його до моменту скоєної ДТП – 17.10.2008 року (а. с. 133). За цей період – 18 днів, ОСОБА_2 заробив суму 17 405,02 гр., яка нарахована йому до оплати, що підтверджується довідкою № 428 від 04.12.2008 року, виданою ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" (а. с. 277), також довідкою № 427 від 04.12.2008 року (а. с. 133), бухгалтерським розрахунком (а. с. 132).
Пунктом 7.1 Договору від 24.09.2008 року передбачено, що він діє з моменту його підписання і до закінчення перевезення цукрових буряків (а. с.128). ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" закінчила вивіз цукрових буряків 09.12.2008 року, що вбачається із довідки № 438 від 10.12.2008 року, виданої цим товариством (а. с. 131).
Відповідно до положення частини 1 і п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; при цьому збитками являються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За період з 18.10.2008 року по 09.12.2008 року ( 53 дні )позивач, у випадку не порушення його права відповідачем, міг би реально заробити й отримати доход в сумі 51 248,35 гр., виходячи із одноденного заробітку розміром 966,95 гр. (966,95 х 53 = 51 248,35 гр.). Зазначена сума являється не отриманим доходом (упущеною вигодою), тобто такий розмір збитків підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем ОСОБА_3
Встановлено, що внаслідок пригоди, що сталася 17.10.2008 року ОСОБА_2 згідно акту судово-медичного дослідження (огляду) № 158 від 23.10.2008 року, отримав легкі тілесні ушкодження (а. с. 136), тобто, позивач пережив фізичний біль і душевні страждання за стан свого здоров'я. Через пошкодження автомобіля позивач поніс душевні страждання, які полягають у відшуканні певних коштів та їх виділення із сімейного бюджету, необхідних на ремонт свого автомобіля; відсутність таких коштів, оскільки через пошкоджений автомобіль він немає змоги їх заробити. Крім цього позивач переживав, що не може заробити коштів на своє утримання і на утримання своєї сім'ї; не проживав разом із сім'єю, а у гуртожитку, в якому він змушений проживати з метою зароблення коштів, проте цих коштів не мав можливості заробити через пошкоджений автомобіль.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пункти 1 й 3 частини 2 статті 23 УЦК України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ДТП та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (роз'яснення Пленуму Верховного Суду України дані у п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 2 000 гр.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір (а. с. 27, 149) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 28); оплатив правову допомогу адвоката (а. с. 148) та послуги експерта (а. с. 108). При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 120 гр. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 292) та 260 гр. судового збору (а. с. 291). Відповідач ОСОБА_3 при подачі апеляційної скарги сплатив 183 гр. судового збору (а. с. 297, 309) та 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення на суму 64 966,25 гр., тому на його користь підлягають до стягнення судові витрати у пропорційному розмірі, у сумі: 650 гр. судового збору і 30 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 4460 гр. витрат за надання юридичної допомоги та 300 гр. за проведення авто-товарознавчої експертизи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. 307, 309, 313-314, 316, 88, 61 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 4 березня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11 717,90 гр. у відшкодування матеріальної шкоди, 51 248,35 гр. в рахунок відшкодування збитків (упущеної вигоди), 2 000 гр. у відшкодування моральної шкоди, (разом 64966,25 гр.), а також у рахунок повернення судових витрат: 650 гр. судового збору, 30 гр. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 4460 гр. за надання юридичної допомоги та 300 гр. за проведення авто-товарознавчої експертизи.
В решті позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 в задоволенні відмовити.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :