Справа № 22- 1087/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 46 Зайцева А.Ю.
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 17 травня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Медвецького С.К.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника позивача – адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та поділ майна, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, встановлення порядку користування квартирою, розподіл майна подружжя. У своєму позові позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та встановити порядок користування квартирою, яким виділити йому в користування кімнату площею 13,3 кв. м.; дві кімнати: площею 12,11 кв. м і 20,56 кв. м. виділити у користування відповідачу; підсобні приміщення залишити у загальному користуванні. Виділити йому на праві власності: телевізор, вартістю 15 000 гр., ліжко-шафу, вартістю 6 300 гр., стіл, стільці на кухню вартістю 10 000 гр., холодильник "LG", вартістю 6 000 гр., а всього на суму 37 300 гр., а відповідачу залишити решту спільного майна на суму 96 770 гр., а саме: кон- диціонер – 5 000 гр., кухонні меблі – 60 000 гр., кухонну техніку – 16 400 гр., комод – 2 400 гр., стільці – 2600 гр., пральну машину "Бош" – 5000 гр., бойлер – 1 100 гр., світильники по всій квартирі на суму 2 100 гр., люстру у спальній кімнаті – 1450 гр., аксесуари у ванній кімнаті на суму 720 гр.
Свої вимоги мотивував тим, що з січня 2006 року він перебував із відповідачем у сімейних стосунках і спільно проживали. 11.06.2006 року зареєстрували шлюб, а 15.09.2006 року у них народився син ОСОБА_7. Відповідач 9 січня 2006 року уклала інвестиційний контракт із АТ Холдингова Компанія "Київміськбуд" на будівництво квартири, а 30.03.2006 року відповідач уклала додаткову угоду № 2 до інвестиційного контракту від 09.01.2006 року на отримання квартири АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 268 від 08.02.2007 року було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 на ім'ОСОБА_3. Квартира була ними отримана без внутрішніх робіт, на виконання яких ними було затрачено 250 000 гр.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у м. Вінниці, виділивши у користування ОСОБА_5 кімнату площею 13,3 кв. м., а ОСОБА_3 – кімнати площею 12,11 кв. м. і 20,56 кв. м., решту приміщень квартири залишено у спільному користуванні сторін.
Поділено майно подружжя: ОСОБА_5 виділено на праві приватної власності: телевізор вартістю 15 000 гр.; ліжко-шафу вартістю 6300 гр., стіл зі стільцями на кухню вартістю 10 000 гр., холодильник "LG" вартістю 6000 гр., на загальну суму 37 300 гр., а решту майна вартістю 96 770 гр. виділено на праві приватної власності ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 гр. та 250 гр. сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині і постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою. В частині поділу іншого майна рішення суду не оскаржує і просить залишити його без зміни.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним через допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права; неповноту встановлення обставин справи, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінки доказів.
Представник позивача заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно являється правильним, законним і справедливим.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що сторони зареєстрували шлюб 11.06.2006 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26 травня 2009 року шлюб між сторонами розірвано. Також судом встановлено факт спільного проживання сторін однією сім'єю до реєстрації шлюбу з січня 2006 року, тобто з часу зачаття дитини.
Перебуваючи із позивачем у шлюбі, відповідач 20.12.2007 року набула у власність квартиру АДРЕСА_1 у м. Вінниці.
09.01.2006 року ОСОБА_3 уклала інвестиційний контракт № Г-2/59 із АТ ХК "Київміськбуд" на будівництво трикімнатної квартири № 59 в 1-му будинку 2-го кварталу району "Поділля". Перший внесок по інвестуванню будівництва квартири внесений 29.03.2006 року згідно квитанцій в сумах 71250 гр. та 14250 гр. На решту вартості інвестування квартири ОСОБА_3 оформила кредит, уклавши 30.03.2006 року кредитний договір із ЗАТ КБ "Приватбанк" на суму 199 408 гр. на десять років, тобто з терміном остаточного погашення у 2026 році. Із квітня 2006 року по лютий 2007 року відповідач погашала кредит. 05.02.2007 року залишок кредиту у сумі 186 605,76 гр. і відсотки в сумі 684,80 гр. погасила мати відповідача – ОСОБА_10 Будь-яких угод між відповідачем та її матір'ю ОСОБА_10 щодо погашення останньою кредитного зобов'язання не укладалося.
Суд встановив, що укладення інвестиційного контракту, сплата першого внеску за квартиру, погашення кредиту та сплата відсотків на протязі року, відбувалося як під час спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу так і після реєстрації шлюбу.
Також суд встановив, що факт сплати частини кредиту матір'ю відповідача не свідчить про виникнення в неї права власності на частину квартири чи виникнення права особистої власності на оплачену частину квартири у відповідача, а лише вказує на виникнення між власниками квартири та нею певних прав й обов'язків у зв'язку із такою оплатою.
Також судом встановлено, що за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі сторони придбали майно: кондиціонер вартістю 5000 гр., кухонні меблі – 60 000 гр., кухонну техніку – 16 400 гр., холодильник "LG" – 6000 гр., стіл та стільці на кухню – 10 000 гр., комод – 2 400 гр., стільці – 2 600 гр., ліжко-шафу – 6 300 гр., телевізор – 15 000 гр., пральну машину "Бош" – 5 000 гр., бойлер – 1 100 гр., світильники на всю квартиру на суму 2 100 гр., люстру у спальну кімнату – 1 450 гр., аксесуари у ванну кімнату на суму 720 гр., а всього на суму 134 070 гр. Із переліченого майна позивач просив виділити йому у власність в натурі майна на суму 37 300 гр., а решту майна на суму 96 770 гр. залишити у власність відповідачеві без сплати компенсації за різницю у долях. Проти такого поділу майна відповідач не заперечила. І в цій частині рішення не оскаржила.
Суд першої інстанції встановивши такі обставини, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду не відповідає вимогам матеріального права та встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Отже, предметом перегляду в апеляційній інстанції являється рішення суду у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири та встановлення порядку користування квартирою.
Суд першої інстанції встановив, що сторони по справі уклали шлюб 11.06.2006 року. До реєстрації шлюбу, а саме – 9.01.2006 року, відповідач уклала інвестиційний контракт на будівництво квартири і до реєстрації шлюбу – 29.03.2006 року, сплатила перший внесок у сумі 85500 гр. До реєстрації шлюбу – 30.03.2006 року, на решту вартості інвестування квартири відповідач уклала на десять років кредитний договір із ЗАТ КБ "Приватбанк" на суму 199 408 гр., який погашала, починаючи з квітня 2006 року по січень 2007 року, включно. Залишок кредиту у сумі 187 290,56 гр., із яких 684,80 гр. відсотки, 5 лютого 2007 року погасила мати відповідача. Даний факт погашення залишку кредиту сторони визнають і не оспорюють його, в тому числі і позивач також не заперечує і не спростовує його.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За правилами частини 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному із подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
На придбання спірної квартири були вкладені кошти, що належали особисто відповідачу, які вона внесла до реєстрації шлюбу, а також і кошти, що належать матері відповідача ОСОБА_10, які вона передала у лютому 2007 року своїй дочці у сумі 187 290,56 гр. для погашення банківського кредиту, отриманого нею для інвестування будівництва квартири.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України). Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та в інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір ( ч. 3 ст. 60 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог – про спільне проживання однією сім'єю із відповідачем до реєстрації між ними шлюбу; про внесення ним на виконання умов інвестиційного контракту коштів, належних саме йому на праві особистої власності до реєстрації шлюбу; про погашення кредиту на протязі півроку (з червня 2006 року – дати реєстрації шлюбу і включно по січень 2007 року – дати погашення кредитного зобов'язання коштами матері відповідача) лише його особистими коштами, та згідно вимог ст. 10, 60 ЦПК України не підтвердив ці свої доводи відповідними доказами, передбаченими ст. 57-59 ЦПК України, які могли б бути підставою для застосування судом положень ст. 74 СК України, згідно яких якщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними на час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права.
За таких підстав судове рішення є незаконним і таким, що підлягає до скасування згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в частині позовних вимог про визнання права власності на частину квартири, про встановлення порядку користування квартирою та в частині розподілу судових витрат, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову і зменшення розміру судових витрат.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені на суму 37 300 гр. отже судові витрати йому мають бути присуджені у сумі: 373 гр. у повернення судового збору та 250 гр. у повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 57, 74 СК України і ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 10, 60, 57-59, 88 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 лютого 2010 року в частині визнання права власності на квартиру і встановлення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири і встановлення порядку користування квартирою.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені ним судові витрати: 373 гр. судового збору та 250 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :