Справа № 22ц-702/09                            Головуючий суду першої інстанції – Тихонова Н.С.          

Категорія    54                                   Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 березня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого – Данилової О.О.,

    суддів –   Лівінського  І.В.,   Шаманської Н.О.,

    при секретарі – Голубкіній О.О.,

    за участю:    представника  позивача – ОСОБА_2 відповідачки –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

                                              ОСОБА_4  

на заочне  рішення  Ленінського  районного суду  м. Миколаєва   від  21 жовтня 2009 р.,  ухваленого за позовом

Госпрозрахункової будівельної дільниці дочірнього підприємства відкрите акціонерне товариства будівельно - монтажного управління - 22 «Миколаївводбуд»

( далі – ГБД ДП ВАТ БМУ - 22 «Миколаївводбуд»)

до

ОСОБА_4  

про відшкодування матеріальної шкоди,

                                                              в с т а н о в и л а:

    В лютому 2009 р.  ГБД ДП ВАТ БМУ - 22 «Миколаївводбуд» звернувся  з позовом до ОСОБА_4  про відшкодування  матеріальної шкоди.                                                                                                                                    

Позивач зазначав, що 18 листопада 2008 р. працівниками виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  (далі – Фонд)  була  проведена перевірка порядку нарахування, обліку  та витрачання коштів Фонду  на  підприємстві з  1 жовтня 2006 р. по 30 вересня 2008 р.

Перевіркою встановлені  неправомірні витрати підприємства на санаторно-курортне лікування, несвоєчасна сплата страхових внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Рішенням виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду від 20 листопада 2008 р.  до позивача застосовано 8055 грн. 38 коп.  фінансових санкцій, які  сплачені останнім  24 грудня 2008 р.    

    Посилаючись на те, що зазначені порушення були допущені за період коли директором підприємства була ОСОБА_3, позивач просив стягнути з відповідачки 8055 грн. 38 коп.  заподіяної підприємству матеріальної шкоди.

    Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від  21 жовтня 2009 р. позов задоволено.  Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 8055 грн. 38 коп. матеріальної шкоди. Розподілені судові витрати.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду  скасувати та ухвалити нове, яким зменшити  відповідальність до розміру  її середньомісячного заробітку.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши  матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  ОСОБА_3 підлягає  задоволенню, на підставі наступного.

    Постановляючи рішення про  задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльністю  відповідачки, як колишнього керівника підприємства,  позивачу  завдано  матеріальну шкоду,  яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідно до ст. 1191 ЦК України.  

    Між тим,  з таким висновком  погодитися не можна, виходячи з наступного.

    Положеннями ст. 130 КЗпП України визначено загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, відповідно  до яких при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду,  лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна  підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.    

 Водночас  п. 2  ст. 133 КЗпП України встановлено, що  керівники підприємств, установ,  організацій та їх заступники несуть відповідальність  у розмірі  заподіяної  з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіян  зайвими грошовими виплатами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працювала директором  ГБД ДП ВАТ БМУ -22 «Миколаївводбуд» з 1 січня 2003 р. по  вересень 2008 р. В її функціональні обов’язки входило: організовувати роботу та керувати діяльністю підприємства; представляти  підприємство у відносинах з третіми особами і діяти від імені підприємства без доручення, підписувати будь які угоди (договори), доручення та інші документи, самостійно розпоряджатися грошовими коштами і майном підприємства, приймати на роботу і звільняти робітників підприємства і т.д. Договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачкою  не укладався.

18 листопада 2008 р. працівниками  Фонду  була  проведена перевірка порядку нарахування, обліку  та витрачання коштів Фонду  на ГБД ДП ВАТ БМУ - 22 «Миколаївводбуд» за період з  1 жовтня 2006 р. по 30 вересня 2008 р.

Перевіркою встановлені  неправомірні витрати підприємства на санаторно-курортне лікування, несвоєчасна сплата страхових внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Рішенням виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду від 20 листопада 2008 р.  до позивача застосовані фінансові санкції  на загальну суму 8055 грн. 38 коп., які  сплачені останнім  24 грудня 2008 р.    

Зазначені порушення були допущені за період, коли директором підприємства була ОСОБА_3

Таким чином,   за шкоду, заподіяну підприємству зайвими грошовими виплатами,  відповідачка повинна нести обмежену  матеріальну відповідальність відповідно до п. 2 ст. 133 КЗпП України.

 Посилання позивача  на те, що відповідачка повинна нести повну матеріальну відповідальність відповідно до п. 6 ст. 134 КЗоТ України , безпідставні, оскільки пов’язані з неправильним тлумаченням  закону. Так, цією нормою встановлено повну матеріальну відповідальність за спеціальними нормативними актами. Тоді, як в даному випадку такі нормативні акти відсутні.

 Згідно відомості нарахування заробітної плати розмір  середньомісячного заробітку відповідачки складає 973 грн.47 коп. ( а.с.  32-33).

  Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та вимоги закону та  неправильно застосував норми матеріального права, поклавши на відповідачку  повну матеріальну відповідальність за завдану позивачу шкоду.

  За такого,  судове рішення  відповідно до п.  4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити, зменшивши  стягнення з ОСОБА_3  на користь ГБД ДП ВАТ БМУ - 22 «Миколаївводбуд»  матеріальної шкоди з 8055 грн. 38 коп.  до  973 грн. 47 коп. та судових витрат   з 80 грн. 55 коп.  до 51 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307,  п. 4 ч. 1  ст. 309,  316 ЦПК України, колегія суддів

                                                                   в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.

 Рішення  Ленінського районного  суду   м. Миколаєва    від   21 жовтня 2009 р.

змінити, зменшивши стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 на користь Госпрозрахункової будівельної дільниці дочірнього підприємства відкрите акціонерне товариства будівельно - монтажного управління - 22 «Миколаївводбуд» з 8055 грн. 38 коп. до 973 грн. 47 коп.  та витрат по оплаті судового збору з 80 грн. 55 коп.  до 51 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено до Верховного суду України.

Головуючий:

Судді: