А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
А.Ф.Фадєєнко,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за водопостачання, позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2009 року , -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач КП «Ізмаїльське ВУВКГ», звернувшись 5 листопада 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що надає послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям АДРЕСА_1. ОСОБА_2, яка проживає в квартирі № 3 вказаного будинку, тривалий час не сплачувала за надані послуги. Посилаючись на зазначені обставини, позивач після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість плати за водопостачання за період з 1 січня 2003 року по 5 серпня 2005 року в сумі 353,73 грн.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, просила застосувати до вимог позовну давність. Пред’явивши зустрічні вимоги, просила визнати неправомірними дії підприємства щодо не опломбування встановленого нею 5 серпня 2005 року лічильника та не видачі розрахункової книжки на оплату послуг, зобов’язати провести опломбування, видати книжку, провести перерахунок з 5 серпня 2005 року та відшкодувати спричинену неправомірними діями моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Позивач КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» вимоги ОСОБА_2 не визнав.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2009 року первісний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь
Справа № 22 ц – 3807 – 2009 Категорія 24
Головуючий у першій інстанції Шевчук О.А.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
КП «Ізмаїльське ВУВКГ» заборгованість за водопостачання в сумі 353,73 грн. та судові витрати. В задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» обслуговує будинок, в якому проживає ОСОБА_2, та надає останній як мешканці будинку комунальні послуги, а саме забезпечує водопостачання. Встановивши не проведення оплати за водопостачання в період з 1 січня 2003 року по 5 серпня 2005 року, зазначивши про переривання перебігу позовної давності, суд стягнув з відповідача на користь позивача заявлену заборгованість. Відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову, суд виходив з безпідставності вимог.
Однак висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1. На ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок як на абонента КП «Ізмаїльське ВУВКГ» (а.с.2). АДРЕСА_1 є багатоквартирним, мешканцям будинку послуги з водопостачання надає КП «Ізмаїльське ВУВКГ». За період з 1 січня 2003 року по 5 серпня 2005 року має місце заборгованість відповідача за водопостачання в загальній сумі 353,73 грн. Заборгованість, що виникла до 1 січня 2003 року, списано позивачем. 1 серпня 2005 року ОСОБА_2 самостійно встановлено водомір і оплата за водопостачання проводиться згідно показань лічильника (а.с.59-65). 26 березня 2009 року факт встановлення лічильника води перевірено, такий опломбовано. Заборгованість оплати згідно показань лічильника за період з 1 серпня 2005 року відсутня. Абонентську книжку надіслано споживачу поштою 12 березня 2006 року (а.с.40).
Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України).
Спірною є заборгованість оплати за водопостачання за період з 1 січня 2003 року по 5 серпня 2005 року. Позов про стягнення вказаної заборгованості пред’явлено до суду 5 листопада 2008 року, тобто поза межами загальної позовної давності.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (ч.1 ст.264 ЦК України).
ОСОБА_2 до встановлення лічильника не проводила оплату за водопостачання, отже не вчиняла дій, що свідчили б про визнання нею боргу. Посилання позивача на перерив перебігу позовної давності проведенням відповідачем з 5 серпня 2005 року оплати за водопостачання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з 5 серпня 2005 року відповідач проводила оплату за водопостачання згідно показань лічильника, встановленого нею 1 серпня 2005 року (а.с.59). Проведена оплата не підлягає зарахуванню в заборгованість, що виникла до 1 серпня 2005 року.
3.
Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до боржника (ч.2 ст.264 ЦК України).
Встановлено, що 16 грудня 2005 року, 23 травня 2007 року за заявою КП «Ізмаїльське ВУВКГ» судом видавались судові накази про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за водопостачання, однак за заявою ОСОБА_2 у зв’язку зі спірністю питання судові накази 31 січня 2006 року та 19 липня 2007 року відповідно було скасовано з одночасним роз’ясненням, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову. Вимоги про стягнення заборгованості в позовному порядку КП «Ізмаїльське ВУВКГ» пред’явлено до суду лише 5 листопада 2008 року.
З огляду на викладене, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» звернувся до суду з вимогою про захист свого права отримати заборгованість оплати за водопостачання після спливу позовної давності, підстави для застосування ч.ч.1,2 ст.264 ЦК України відсутні.
Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.265 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Встановлено, що ОСОБА_2 до винесення рішення зроблено заяву про застосування судом позовної давності до вимог КП «Ізмаїльське ВУВКГ» про стягнення заборгованості за період з 1 січня 2003 року по 1 серпня 2005 року. Поважних причин пропуску позовної давності не вбачається.
За таких обставин, в позові КП «Ізмаїльське ВУВКГ» про стягнення заборгованості за водопостачання , що виникла за період з січня 2003 року по 2 серпня 2005 року, належить відмовити за спливом позовної давності.
Вирішуючи вимоги зустрічного позову, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_2 тривалий час не проводила оплату за водопостачання, що не заперечується нею. Свої дії мотивувала неналежним наданням послуг, не проведенням ремонтів, необґрунтованістю тарифів тощо. Спірні питання КП «Ізмаїльський ВУВКГ» та ОСОБА_2 до 5 листопада 2008 року намагались вирішували у добровільному порядку. ОСОБА_2 без дозволу підприємства встановила лічильник, однак в подальшому підприємство погодилося з цим фактом та, отримавши доступ в квартиру, опломбувало такий та зарахувало починаючи з 1 серпня 2005 року проведену на підставі показань лічильника оплату. Абонентську книжку надіслано споживачу поштою 12 березня 2006 року. Отримання такої у вказаний спосіб та власну відмову від підписання договору про надання послуг з водопостачання, як і факт не проведення оплати за водопостачання до 1 серпня 2005 року ОСОБА_2 не спростовує. Незважаючи на конфліктність ситуації, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» надавав, а ОСОБА_2 споживала послуги з водопостачання.
Правових підстав вважати дії КП «Ізмаїльське ВУВКГ» щодо вимоги погашення заборгованості, укладення договору про надання послуг з водопостачання, встановлення лічильника з дозволу підприємства та з дотриманням порядку тощо неправомірними не вбачається. Інших винних дій підприємства у заподіянні моральної шкоди також не встановлено. За таких обставин, в задоволенні вимог зустрічного позову належить відмовити.
З огляду на майновий стан ОСОБА_2, яка є пенсіонером, зважаючи на її клопотання, суд вважає за можливе звільнити останню від сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції (ч.3 ст.82 ЦПК України).
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
4.
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2009 року – скасувати.
В задоволенні позову комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за водопостачання – відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дій, відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Звільнити ОСОБА_2 від оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко