Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-533/2010р.                                       Головуючий у першій

                                                                  інстанції Левадко С.І.

Категорія                                                          Доповідач у апеляційній

                                                              інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 квітня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого   - Єфімової В.О.,

суддів        - Водяхіної Л.М., Алєєвої Н.Г.,

при секретарі – Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 22 грудня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено визнати бездіяльність УПФ щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.09.2009 р. по 30.11.2009 року - протиправною. Зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачене підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року у розмірі 620,10 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати постанову суду,  як ухвалену без урахування факту відсутності певних коштів і фінансування на виплату державних соціальних гарантій, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Зі справи видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с.5-6), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів  України”,  мінімальний  розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, якій у 2008 році мав наступні розміри: з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня 498грн.

Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573грн.

Як вбачається зі справи, та не спростовувалося сторонами (а.с.11), у 2009 році відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , а саме - по 49грн.80коп.  

Суд правильно оцінив викладене і ту обставину, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, вірно прийшов до висновку про те, що  порушення прав особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади і, обґрунтовано ухвалив постанову про часткове задоволення вимог, та стягнення на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.06.2009 року по 30.11.2009 року, в сумі 620грн.10коп. (498х20%=99,6х5=498; (573х30%)=171,9-49,8=122,1; 498+122,1= 620,1).

Підстав для скасування або зміни постанови колегія не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.

Доводи відповідача висновків суду не спростовують, підставою для скасування постанови не являються, так як право громадян на отримання державних соціальних гарантій не може бути обмежено відсутністю фінансування.

Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя – відхилити.

Постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 22 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.

Головуючий :                             В.О.Єфімова

Судді:                                 Л.М.Водяхіна

                                    Н.Г.Алєєва