А П Е Л Я Ц І Й Н И Й   С У Д   О Д Е С Ь К О Ї   О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    10 грудня 2009 року                                                                              м. Одеса                    

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

                                головуючого    -  Вадовської Л.М.,        

                                суддів               -  Ващенко Л.Г.,

                                                             Фадєєнко А.Ф.,

                                при секретарі   -  Фабіжевському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4, за участю третіх осіб Одеської міської ради, ОСОБА_5 про приведення об’єкту у попередній стан шляхом знесення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Київська районна адміністрація Одеської міської ради, звернувшись        14 квітня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ОСОБА_3 по    АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, здійснено самочинне будівництво двоповерхової будівлі. Посилаючись на зазначені обставини, порушення інтересів суміжного землекористувача ОСОБА_5, позивач на підставі ст.376 ЦК України просив зобов’язати відповідача привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення за власний рахунок самочинного збудованої двоповерхової будівлі (а.с.1-3).

Відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 позов не визнала.

Третіми особами позов підтримано.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3 знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю по АДРЕСА_1, а у разі відмови знести будівлю примусово за рахунок ОСОБА_3 (а.с.96-97).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати, визнати за нею право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1                  в м. Одесі (а.с.114-117).

Справа № 22 ц – 1455 – 2009                                                                                      Категорія 6

Головуючий у першій інстанції Рева С.В.

Доповідач Вадовська Л.М.

2.

Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній інстанції апеляційну скаргу померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 підтримано правонаступником ОСОБА_4, залученим до участі у справі 29 вересня 2009 року (а.с.184-185).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_3 на належній їй на праві власності земельній ділянці з порушенням цільового призначення такої збудувала житловий будинок без затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, суд зазначив, що будинок ОСОБА_3 створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_5 права власності на належне останній нерухоме майно, що знаходиться на суміжній земельній ділянці. Виходячи із самочинності будівництва, суд зобов’язав знести двоповерхову будівлю.

Однак висновок суду не є законним, оскільки ґрунтується на неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Встановлено, що згідно схематичного плану та експлікації внутрішніх площ будівель, складених Одеським міським бюро технічної інвентаризації, станом на                 5 листопада 1994 року на земельній ділянці площею 0,0554 га по АДРЕСА_1  в м. Одесі знаходились жилі будівлі «А» у два поверхи загальною площею 110,6 кв. м та «Б», загальною площею 57,5 кв. м,  гараж «Д», вбиральня «Г», огорожа тощо (а.с.6-9).

Із реєстраційного посвідчення, виданого 20 березня 1995 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації, зареєстрованого в реєстровій книзі № 4с за № 54, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі довідки ДБК «Расцвет» від 14 березня        1995 року № 14 належала на праві власності 31/1000 частина дачної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 в м. Одесі (а.с.123).

На підставі рішення Одеської міської ради від 16 грудня 1994 року  № 30-ХХП та рішення Виконкому Одеської міської ради від 15 червня 1999 року № 475 земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва площею 0,0424 га, що розташована по АДРЕСА_1, була передана ОСОБА_3 у приватну власність. Право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом, виданим 30 травня 2008 року (а.с.75, 130).

29 грудня 2005 року ОСОБА_3 звернулась до Київської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про реконструкцію будівель по                  АДРЕСА_1 (а.с.119).

Проектна документація реконструкції будівель, відповідні дозволи, погодження відсутні.

Згідно з технічним висновком ліцензованого спеціаліста з будівельної діяльності ОСОБА_6, складеним на замовлення ОСОБА_3, збудований на земельній ділянці площею 0,0424 га по АДРЕСА_1 дачний (садовий) будинок у два поверхи з підвалом і мансардою, переобладнані частини наявних дачних (садових) будинків, можуть бути збережені для подальшої експлуатації (а.с.126-150).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 вересня 2009 року нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори за реєстровим    №3-3108, ОСОБА_4 в порядку спадкування отримав у власність дачну будівлю, яка складає 31/1000 будівлі ДБК «Расцвет» за АДРЕСА_1 в м. Одесі та в цілому складається з двох дач під літ. «А», «Б» загальною площею        168,1 кв. м, господарчих будівель: мостіння, огорожі. Свідоцтво містить посилання на

3.

самочинне переобладнання та побудову нових будівель і споруд, не включених до спадкового майна (а.с.181).

Згідно технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» 17 вересня      2009 року,  на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться дачні будівлі під літ. «А», «Б», вимощення, огорожа. Крім того, зазначено, що самочинно збільшено дачні будівлі під літ. «Б» на 27 кв. м, під літ. «А» на 19,9 кв. м, самочинно збудовано прибудови під літ. «б»,  «А-1» (а.с.200-203).

ОСОБА_5 є суміжним землекористувачем. Земельна ділянка площею   0,0372 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, що посвідчено виданим             10 березня 2000 року на підставі рішень Одеської міської ради від 4 лютого 1999 року      № 35 та від 10 березня 1999 року № 120-ХХШ державним актом (а.с.216).

Згідно технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» 15 травня         2009 року, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться дачні будівлі під літ. «А», «Ю», сарай під літ. «Р-6», вимощення, огорожа (а.с.217-220, 221).

З огляду на викладені фактичні дані колегією суддів встановлено, що по              АДРЕСА_1 в м. Одесі знаходились дачні будівлі, право власності на які в ідеальних частках належало ОСОБА_3 та іншим особам. Нині суміжні земельні ділянки по АДРЕСА_1 перебувають у приватній власності громадян, які провели відповідно реконструкцію належних їм часток з переобладнанням наявних будівель та побудовою нових будівель і споруд, в тому числі й дачних.

ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є суміжними землекористувачами. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 частина будівель і споруд є самочинно збудованими.    

Позовні вимоги Київською районною адміністрацією Одеської області заявлені з підстав статті 376 ЦК України без зазначення певної частини даної норми матеріального права.

 Виходячи з обставин справи, заявлені вимоги підлягають вирішенню за ч.7 ст.376 ЦК України, згідно положень якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, за змістом даної норми права вимоги пред’являються про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі неможливості такої перебудови, що має бути підтверджено висновком спеціалістів у сфері будівництва, або відмови особи провести перебудову нерухоме майно підлягає знесенню.

З матеріалів справи вбачається, що переобладнання наявних будівель, побудова нових будівель і споруд здійснено ОСОБА_3 на належній їй на праві власності земельній ділянці, однак без виготовлення і затвердження проектної документації, отримання дозволів, погоджень тощо. Відсутність проектної документації та, як слідство, дозволу на виконання будівельних робіт є порушенням, що відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦК України вказує на самочинність будівництва, проте у сенсі ч.7 ст.376 ЦК України ці порушення не є безумовною підставою для знесення нерухомого майна.

4.

Таким чином, в ході розгляду справи підлягали з’ясуванню питання відповідності самочинно збудованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівель і споруд будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним, демографічним, архітектурно-композиційним та іншим нормам і правилам, а у разі встановлення такої невідповідності, обумовленої істотним порушенням будівельних норм і правил, та неможливості перебудови чи відмови власника майна від перебудови, останній мав бути зобов’язаний до знесення нерухомого майна.

За змістом ч.7 ст.376 ЦК України дана норма права підлягає застосуванню не лише у разі істотного порушення будівельних норм і правил, а й у разі істотного відхилення від проекту, якщо таке відхилення порушує права інших осіб. Позивач посилається на порушення самочинним будівництвом прав ОСОБА_5 як суміжного землекористувача, однак обґрунтування цих доводів в супереч положень ч.7 ст.376 ЦК України не мотивує  істотним відхиленням від проекту, оскільки фактично проект відсутній.

З огляду на відсутність проекту здійсненого ОСОБА_3 будівництва (перебудови), для застосування ч.7 ст.376 ЦК України встановленню за позовом органу державної влади або місцевого самоврядування підлягає лише наявність чи відсутність істотного порушення будівельних норм і правил. Усунення порушень шляхом приведення будівництва у відповідність до будівельних норм і правил саме по собі виключить порушення прав інших осіб, в тому числі й ОСОБА_5

Зазначені обставини не позбавляють ОСОБА_5 як суміжного землекористувача та власника нерухомого майна права пред’явлення самостійних вимог про захист права власності з відповідним обґрунтуванням обраного способу захисту порушеного права належними та допустимими доказами. За наявності вимог щодо порушення прав інших осіб питання перебудови з метою усунення порушень прав інших осіб, в тому числі й суміжних землекористувачів, мають бути з’ясовані з урахуванням висновків спеціалістів і лише при технічній неможливості такої чи відмові відповідача провести перебудову нерухоме майно підлягає знесенню.

Згідно ч.5 ст.376 ЦК України  на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Встановлено, що на час надходження справи в суд апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 померла. Власником спадкового майна, в тому числі й нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, став ОСОБА_4 Останнім пред’явлено позов про визнання права власності на майно, що самочинно збудовано на належній ОСОБА_3, а нині спадкоємцю земельній ділянці. Позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про приведення об’єкту у попередній стан шляхом знесення та позовні вимоги     ОСОБА_4, який успадкував майно після смерті ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно є взаємопов’язаними, спільний їх розгляд є доцільним, оскільки задоволення одних вимог виключає можливість задоволення інших вимог.

При розгляді справи за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про приведення об’єкту у попередній стан шляхом знесення суд на виконання положень ч.4 ст.10 ЦПК України не роз’яснив ОСОБА_3 право пред’явлення нею на підставі ч.5 ст.376 ЦК України позову та не попередив про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій. При пред’явленні такого позову ОСОБА_3 зобов’язана була б доводити, що самочинно збудоване нею нерухоме майно не порушує прав інших осіб, в тому числі й суміжного землекористувача ОСОБА_5 Натомість вимоги про визнання права власності на нерухоме майно

5.

зазначено ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, що виключає можливість вирішення таких на стадії апеляційного провадження.

За таких обставин рішення суду згідно п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, в ході якого позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради мають бути уточнені та об’єднані в одне провадження з вимогами ОСОБА_4 Для повноти з’ясування обставин, що мають значення для справи, належить призначити судову будівельно-технічну експертизу для вирішення відповідності розташованих на земельній ділянці площею 0,0424 га по          АДРЕСА_1 дачних будівель і споруд, що самочинно збудовані (перебудовані), будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним, демографічним, архітектурно-композиційним та іншим нормам і правилам. У разі встановлення невідповідності будівель і споруд діючим нормам і правилам, визначитись на підставі висновків спеціалістів з перебудовою таких та згодою власника провести перебудову.      В порядку експертного дослідження з’ясувати дотримання нормативно-технічних та державно-будівельних норм щодо аерації (вентиляції), інсоляції, освітленості між будівлями на суміжних земельних ділянках, зокрема будівлями, розташованими по       АДРЕСА_1.  У разі встановлення порушень прав інших осіб, з’ясувати у чому такі полягають і на підставі висновків спеціалістів визначитись зі шляхами усунення таких та згодою власника будівель по АДРЕСА_1 на усунення вказаних спеціалістами порушень. Роз’яснити ОСОБА_5 право заявити самостійні вимоги щодо предмета спору.  

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази мають бути належні та допустимі з тим, щоб рішення суду відповідало положенням ст.213 ЦПК України.

Керуючись ст.303, п.5 ч.1 ст.307, п.5 ч.1 ст.311, ст.313, п.2 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4 задовольнити частково.  

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року в справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4, за участю третіх осіб Одеської міської ради, ОСОБА_5 про приведення об’єкту у попередній стан шляхом знесення – скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                                           Л.М.Вадовська

Судді                                                                                                        Л.Г.Ващенко

                                                                                                                А.Ф.Фадєєнко