А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я.,
Заїкіна А.П.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі правонаступника ОСОБА_6, за участю третьої особи ОСОБА_7 про порушення права землекористування за апеляційними скаргами виконуючого обов’язки прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_3, представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2009 року про відмову в перегляді у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2005 року та постановленою в касаційному порядку ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2007 року, відмовлено в задоволенні позову прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про порушення права землекористування (т.1 а.с.156-158, 260-264, 318-319).
20 грудня 2005 року ОСОБА_3 як правонаступник померлої ОСОБА_2 звернулась з заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року на підставі п.4 ч.2 ст.361 ЦПК України. Вимоги мотивовано визнанням неконституційним положень пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року №563-ХП, як такого, що застосований судом при вирішенні справи (т.2 а.с.1-2).
Справа № 22 ц – 486 – 2010 Категорія 45
Головуючий у першій інстанції Вербицька Н.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
10 серпня 2009 року ОСОБА_7 звернулась до суду з заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року на підставі п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України. Вимоги мотивовано необхідністю врахування судом при вирішенні справи рішення Виконкому Приморської районної ради від 6 січня 1989 року № 46, що, на думку заявника, є істотною обставиною, яка існувала на час ухвалення рішення, однак не була відома заявнику (т.2 а.с.116-118).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2009 року в задоволенні заяв ОСОБА_3 і ОСОБА_7 про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами відмовлено (т.2 а.с.170-172).
В апеляційній скарзі виконуючий обов’язки прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_3, в апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_7 просять ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про скасування рішення суду з призначення справи до розгляду (т.2 а.с.177-181, 182-185).
Неправильність ухвали суду апелянти мотивували порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Кагановицької районної ради від 16 лютого 1957 року № 74 вирішено провести відвід земельних ділянок під колективні сади в районі 8-ої станції В. Фонтану, зокрема, колективу військової частини 34216 підлягали відводу ділянки під №№1-3. Рішення містить вказівку на необхідність оформлення технічної документації під надані земельні ділянки (т.1 а.с.102).
Наказом командира військової частини № 34216 від 20 лютого 1957 року № 35/л ділянка № 1 (8-ма станція В.Фонтана, вул. Каманіна – пров. Морський) закріплена за ОСОБА_11 (т.1 а.с.104).
Рішенням Виконкому Приморської районної ради від 16 серпня 1957 року № 20 надано ОСОБА_12 земельну ділянку площею 300 кв. м по вул. Каманіна ріг пров. Морського на ділянці ОСОБА_11 Управлінню Головного архітектора м. Одеси належало провести оформлення ділянки із залишенням за ОСОБА_11 земельної ділянки в розмірі 300 кв. м під сад (т.1 а.с.11).
23 червня 1958 року нотаріусом 6-ої Одеської Державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-4945 посвідчено договір між житлово-комунальним відділом Виконкому Приморської районної ради і ОСОБА_12 про надання у безстрокове користування для будівництва на праві власності індивідуального житлового будинку земельної ділянки розміром 300 кв. м згідно рішення Виконкому Приморської районної ради від 16 серпня 1957 року № 20. Від імені забудовника ОСОБА_12 в договорі підписалась за довіреністю ОСОБА_2 (т.1 а.с.129-130).
Рішенням Приморської районної ради від 21 січня 1965 № 42 року житловий будинок ОСОБА_12 загальною площею 103 кв. м, жилою площею 70,8 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Одесі прийнято в експлуатацію та, відповідно у 1965 році зареєстровано в бюро технічної інвентаризації (т.1 а.с.127).
Згідно даних бюро технічної інвентаризації ОСОБА_11 договір з житлово-комунальним відділом Виконкому Приморської районної ради щодо землекористування не укладав, будівель і споруд по АДРЕСА_1 не зводив (т.1 а.с.17).
Рішенням Виконкому Приморської районної ради від 1 жовтня 1965 року № 586 ОСОБА_12 дозволено продати частину домоволодіння по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.131).
3.
27 травня 1967 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 3-ої Одеської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2-4435, ОСОБА_12 продав ОСОБА_13 27/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).
Рішенням Виконкому Приморської районної ради від 6 січня 1989 року № 46 «Про самочинне будівництво в районі» визнано за ОСОБА_13 право власності на мансарду площею 16,5 кв. м. Лишки земельної ділянки, всього 312 кв. м, під забудовою ОСОБА_13 і ОСОБА_12 збережено за останніми тимчасово до реконструкції району в рівних частках (т.1 а.с.14, т.2 а.с.18, 129-130, 131).
14 червня 1990 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 6-ою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3-5247, ОСОБА_13 продала ОСОБА_4 27/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17-18).
Рішенням Виконкому Приморської районної ради від 5 липня 1991 року № 643 «Про індивідуальне будівництво в районі» ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 «а» дозволено виконати прибудову до належної їй частини домоволодіння згідно проекту (т.1 а.с.26).
Зі змісту висновку Головного управління архітектури та містобудування від 8 квітня 1992 року № 53 по проекту жилого будинку ОСОБА_4 вбачається наявність згоди ОСОБА_12 як власника жилого будинку по АДРЕСА_1 на прибудову ОСОБА_4 частини будинку по АДРЕСА_1 «а». Загальна площа ділянки зблокованих АДРЕСА_1 становить 612 кв. м, ділянка прибудови під № 35 «а» виділена і має розмір 300 кв. м (т.1 а.с.24-25).
Рішенням Виконавчого комітету Приморської районної ради від 7 травня 1996 року №510 «Про індивідуальне будівництво в районі» затверджено акт державної технічної комісії від 6 травня 1996 року про готовність до експлуатації закінченого будівництвом АДРЕСА_1 загальною площею 451 кв. м, житловою площею 221 кв. м. Визнано за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1. Зобов’язано ОМБТІ провести перерахунок ідеальних часток на домоволодіння ОСОБА_14 та видати свідоцтво про право власності на її частку в домоволодінні (т.1 а.с.15, 16).
Згідно технічного паспорта, виготовленого 6 вересня 1996 року Одеським БТІ, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 «а», 35 площею 615 кв. м знаходиться домоволодіння, в якому частка ОСОБА_12 визначена 6/25, частка ОСОБА_4 – 19/25. В технічному паспорті зазначено, що домоволодіння знаходиться на земельній ділянці по фактичному користуванню 615 кв. м, з них 300 кв. м є у безстроковому користуванні, а 312 кв. м – у тимчасовому користуванні згідно рішення Виконкому Приморської районної ради від 6 січня 1989 року № 46 (т.1 а.с.32-41).
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 5 листопада 1999 року за реєстровим №10514, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_16 (ОСОБА_4) 19/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, 35 «а», належні продавцю згідно свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Приморської районної ради 23 липня 1996 року (т.1 а.с.74).
Станом на 18 лютого 2000 року в Одеському МБТІ та РОН по АДРЕСА_1, 35 «а» зареєстровано домоволодіння, в якому 19/25 частин належали ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 5 листопада 1999 року, 6/25 – ОСОБА_7 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 3 вересня 1999 року (т.1 а.с.47, 48).
4.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 липня 2002 року № 730 «Про затвердження розрахунку ідеальних часток між співвласниками в домоволодінні по АДРЕСА_1, 35 «а», затверджено перерахунок ідеальних часток, за яким частка ОСОБА_5 склала 70/100, ОСОБА_7 -27/100, ОСОБА_7 – 3/100 (т.2 а.с.17).
10 вересня 2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ОСОБА_7 свідоцтво про право спільної часткової власності на 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, 35 «а» (т.2 а.с.19). Право власності зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 13 вересня 2004 року (т.2 а.с.20).
ОСОБА_11 помер 26 вересня 1975 року (т.1 а.с.9).
ОСОБА_12 помер 14 травня 1999 року.
ОСОБА_2 померла 6 липня 2005 року (т.1 а.с.313).
ОСОБА_5І помер 19 червня 2006 року (т.2 а.с.79).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2008 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 і ОСОБА_17 щодо визнання в порядку спадкування після померлого 14 травня 1999 року ОСОБА_12 права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, 35 «а», при цьому в спадкове майно увійшло 27/100 частин будинку по АДРЕСА_1 та не увійшло 3/100 частин будинку по АДРЕСА_1, 35 «а», на які ОСОБА_7 набула права власності за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3 вересня 1999 року в справі за позовом до ОСОБА_18 (ОСОБА_4) про визнання права власності, скасованим у зв’язку з нововиявленими обставинами ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 2 липня 2004 року (т.1 а.с.48, 335, 337).
До спадкового майна після смерті ОСОБА_2 не входить об’єкти по АДРЕСА_1, 35 «а» (т.2 а.с.110).
Викладене в сукупності з матеріалами справи в цілому вказує на те, що після рішення Виконкому Кагановицької районної ради від 16 лютого 1957 року № 74 про відвід земельних ділянок під колективні сади, в тому числі й військовій частині № 34216, закріплення наказом від 20 лютого 1957 року № 35-л командира військової частини № 34216 земельної ділянки № 1 за капітаном ОСОБА_11, надання рішенням Виконкому Приморської районної ради від 16 серпня 1957 року № 20 ОСОБА_12 земельної ділянки площею 300 кв. м під індивідуальне будівництво із залишенням за ОСОБА_11 земельної ділянки площею 300 кв. м під сад, оформлення права землекористування відповідно до діючого на той час законодавства провів лише ОСОБА_12, що підтверджено нотаріально посвідченим договором від 23 червня 1958 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. ОСОБА_11 залишену за ним ділянку площею 300 кв. м не оформив ні у тимчасове користування, ні у безстрокове користування. Будь-яких будівель чи споруд на цій ділянці не зводив, садівництвом не займався, що підтверджено відсутністю даних в бюро технічної інвентаризації, в органах влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких входять питання землекористування, відомостей щодо ОСОБА_11 як землекористувача чи як власника будівель і споруд по АДРЕСА_1, 35 «а» ( АДРЕСА_1) в м. Одесі. Фактично з 1957 року у користуванні ОСОБА_12 знаходилась не лише земельна ділянка площею 300 кв. м, надана йому під індивідуальне житлове будівництво, а й інша частина ділянки площею 300 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Одесі. ОСОБА_12 збудував житловий будинок, який в установленому порядку було прийнято в експлуатацію. З дозволу органів влади ОСОБА_12 у 1967 році продав частину будинку ОСОБА_13, яка в свою чергу у 1990 році продала належну їй частину будинку ОСОБА_4 Остання з дозволу компетентних органів реконструювала придбану частину будинку, здала у
5.
1996 році в експлуатацію, отримала свідоцтво про право власності після чого продала ОСОБА_5 У 2002 році розпорядженням Приморської районної адміністрації проведено розподіл ідеальних часток співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1, 35 «а» в м. Одесі з послідуючою видачею свідоцтв про право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 7/10, ОСОБА_7 на 3/10 домоволодіння. Рішення органів влади та місцевого самоврядування прийняті за період з 1965 року (часу побудови ОСОБА_12 будинку) по даний час щодо домоволодіння по АДРЕСА_1, 35 «а» не скасовані. Наявні в справі матеріали вказують на те, що за вказаною адресою органами, до компетенції яких входять питання землекористування, обліковується земельна ділянка площею 300 кв. м у безстроковому користуванні згідно нотаріально посвідченого договору від 23 червня 1958 року та 300 кв. м, що ніким не оформлені у користування чи власність, а тому значаться як лишки, що на підставі рішення Виконкому Приморської районної ради від 6 січня 1989 року № 46 збережені у тимчасовому користуванні до реконструкції району за тодішніми співвласниками домоволодіння, а саме за ОСОБА_12 і ОСОБА_13 Докази того, що ділянка за вказаною адресою оформлялася у 1957 році чи в подальшому ОСОБА_11 у тимчасове чи безстрокове користування з певним цільовим призначення, фактично використовувалась ОСОБА_11 за цільовим призначенням, обліковувалась за ним компетентними органами тощо відсутні. Не надано доказів і того, що права землекористування після смерті у 1975 році ОСОБА_11 перешли до його дружини ОСОБА_2, а після її смерті у 2005 році до спадкоємців.
Відповідно до положень ч.1 ст.361 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, може бути переглянуто у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України); встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п.4 ч.2 ст.361 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову в позові прокурора в інтересах ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів набуття ОСОБА_11, а в подальшому ОСОБА_2 права землекористування на спірну ділянку як такого та існування права на час вирішення спору. Оформлення права землекористування (безстрокове, тимчасове), реєстрація такого права передбачалась законодавством завжди, в тому числі й у 1957 році.
Постанова Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХП (зі змінами та доповненнями) була прийнята для реалізації завдань земельної реформи з питань перерозподілу земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам, організаціям. Пункт 6 даної постанови передбачав обов’язок громадян, підприємств, установ й організацій, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу УРСР, до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. У 2004 році дію пункту 6 було продовжено до 1 січня 2008 року (т.2 а.с.15-16). Рішення суду містить посилання на даний нормативний акт, однак підстав вважати, що саме з огляду на цей акт вирішено спір, не має, оскільки доведенню підлягало порушення наявного права користування, що було оформлено ОСОБА_11 чи в подальшому ОСОБА_2 в установленому порядку до введення в дію Земельного кодексу УРСР 1990 року, яким передбачалось не лише право користуванням, а й право володіння землею.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 в справі № 1-17/2005 про визначення неконституційності пункту 6 постанови
6.
Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХП (563-12) з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою у даному випадку не є підставою для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року, оскільки рішення суду про відмову в позові ґрунтується не на тому, що ОСОБА_2 не дотримано вимог постанови ВР УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХП, а на недоведеності права користування, а відтак і порушення такого права.
Щодо рішення Виконкому Приморської районної ради від 6 січня 1989 року № 46, яке згідно доводів ОСОБА_7 є істотною обставиною, що існувала на час ухвалення рішення, однак не була відома заявнику, то матеріали справи вказують на те, що дане рішення було достовірно відомо суду першої інстанції, а відтак і учаснику процесу ОСОБА_7, розглядалось таке судами різних інстанцій як один з доказів, тому підстави для розгляду рішення виконкому в якості істотної обставини у сенсі п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України відсутні.
Оскаржена ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяв про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами постановлена з дотриманням положень глави 4 ЦПК України. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, натомість вказують на наявність спору між співвласниками домоволодіння, що підлягає вирішенню не в рамках розглядуваної справи за позовом прокурора в інтересах ОСОБА_2, а шляхом подання ОСОБА_7 та іншими особами відповідних позовів на захист порушених, на їх думку, прав та охоронюваних інтересів.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги виконуючого обов’язки прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_3, представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 – відхилити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2009 року про відмову в перегляді в зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 березня 2004 року в справі за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі правонаступника ОСОБА_6, за участю третьої особи ОСОБА_19 про порушення права землекористування – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
А.П.Заїкін