АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІСправа № 33-533/10 Категорія: ст. 173 КУпАП
Головуючий у першій інстанції: Прибилов В.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 р. м. Одеса
Суддя Апеляційного суду Одеської області Балан В.Д., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 31.03.2010 р. по справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 173 та 185 КУпАП,
встановив:
Зазначеною постановою судді місцевого суду Францеву притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 та 185 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб за те що вона 26.02.2010 р. близько 14 год. 30 хв., разом із ОСОБА_3, у приміщенні прокуратури Березівського району Одеської області, висловлювалася грубою нецензурною лайкою та іншими образливими словами на адресу працівників прокуратури та дільничного інспектора міліції ОСОБА_4, вчинивши тим самим дрібне хуліганство.
Окрім того, в той же час, ОСОБА_2 вчинила злісну непокору законним вимогам працівників міліції, яка виявилась в тому, що вона ігнорувала неодноразові вимоги про припинення антигромадської поведінки у приміщенні державної установи і продовжувала образливі, грубі та нецензурні висловлювання на адресу працівників прокуратури та міліції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що постанова суду є незаконною, оскільки суддя Прібилов В.М. був зацікавлений у результатах розгляду справи, допустив неповноту, однобічність, необ’єктивність при з’ясуванні її обставин, систематично порушував її процесуальні права, що призвело до прийняття необґрунтованої та несправедливої постанови.
Суд не врахував, що проти неї свідчили зацікавлені особи – працівники міліції та прокуратури, а ініціювання цієї справи свідчить про розправу над нею.
У зв’язку з цим, вона просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила доводи своєї апеляційної скарги та пояснила, що в неї не було умислу на вчинення хуліганських дій, тому дії працівників міліції щодо неї не можна визнати правомірними.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були очевидцями подій, тому не могли чути її, начебто, грубі висловлювання, тому суд неправомірно послався на їх свідчення, як на джерело доказів.
Свідчення працівників прокуратури не можуть прийматися як докази по справі, оскільки вони є зацікавленими особами, у зв’язку з тим, що вона неодноразово подавала на їх незаконні дії.
Показання всіх свідків у судовому засіданні суперечили їх письмовим поясненням, даним під час підготовки матеріалів справи.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що не пам’ятає, як все було, що свідчить про те, що її письмові пояснення записані не з її слів, а зі слів працівників прокуратури.
В кабінет прокурора вона не заходила і хуліганських дій там не вчиняла.
Таким чином, на її думку, суд не мав у своєму розпорядженні достовірних даних для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Щодо задоволення письмового клопотання про винесення окремої ухвали на адресу прокурора Одеської області та начальника ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_2 пояснила, що залишає рішення цього клопотання на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити за наступних підстав.
Відповідно до диспозицій ст. 173 КУпАП, дрібним хуліганством вважається нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян;
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків.
Зі змісту постанови судді суду першої інстанції та матеріалів справи видно, що Францева піддана адміністративному стягненню за нецензурну лайку та висловлювання інших образливих слів на адресу працівників прокуратури та дільничного інспектора міліції ОСОБА_4 у приміщенні прокуратури Березівського району Одеської області та вчинення злісної непокори законним вимогам працівників міліції, яка виявилась в ігноруванні неодноразових вимог про припинення антигромадської поведінки у приміщенні державної установи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи видно, що суд фіксував її розгляд у протоколі судового засідання, з якого випливає, що суддя ретельно допитав особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, дослідив матеріали справи, в тому числі: рапорт прокурора відділу прокуратури Одеської області ШпакаЛ.Г., рапорти Гасанової О.М. та Щербакова І.О. та інші матеріали.
Навівши ці свідчення у мотивувальній частині постанови та провівши їх аналіз, суддя дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 заперечує фактичні обставини справи, оскільки сама є безпосереднім учасником події та відносно неї також складений адміністративний протокол.
Інші зазначені свідки, окрім ОСОБА_5, який не чув з боку ОСОБА_2 нецензурної лайки, а тільки образливі слова відносно ОСОБА_4, підтвердили обставини вчинення нею дрібного хуліганства та злісної непокори законним вимогам працівників міліції під час виконання ними своїх обов’язків, тому суддя, забезпечивши повноту, всебічність та об’єктивність судового розгляду.
Доводи ОСОБА_2:
- про упередженість та зацікавленість свідків, які є працівниками міліції та прокуратури, про переслідування за оскарження їх рішень та дій, до уваги не приймаються, оскільки вони є голослівними, а порядок оскарження дій та рішень органів дізнання та прокуратури передбачений діючим законодавством;
- про те, що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були очевидцями подій, тому не могли чути її висловлювання, а показання всіх свідків у судовому засіданні суперечили їх письмовим поясненням, даним під час підготовки матеріалів справи не приймаються до уваги, оскільки суперечать змісту протоколу судового засідання та матеріалам справи;
- про те, що свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що не пам’ятає, як все було, що свідчить про те, що її письмові пояснення записані не з її слів, а зі слів працівників прокуратури, не приймаються до уваги, оскільки суперечать змісту протоколу судового засідання.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 про її невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, спростовуються дослідженими доказами по справі, достовірність яких сумнівів не викликає, тому її дії вірно кваліфіковані за ст. 173, 185 КУпАП.
Клопотання ОСОБА_2 про винесення окремої ухвали на адресу прокурора Одеської області та начальника ГУМВС України в Одеській області, задоволенню не підлягає у зв’язку з відсутністю підстав, а також у зв’язку з тим, винесення такого документу не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 31.03.2010 р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173 та 185 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Одеської області
Балан В.Д.