Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-297/2010р. Головуючий у першій
інстанції Полівод С.В.
Категорія 44 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Водяхіної Л.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі – Пономаренко О.О.
за участю - позивача ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 його представника ОСОБА_6 та прокурора Хахаліної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 01 грудня 2009 року по цивільній справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення та зміну умов договору найма житлового приміщення та по зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1, змінити умови договору найму жилого приміщення, виділивши йому у користування кімнату площею 13,1 м2, ОСОБА_5 кімнату площею 17,1 м2, підсобні приміщення залишити у сумісному користуванні.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_3, у 2001 році, в тому числі і на ОСОБА_3 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Після навчання ОСОБА_3 поступів на працю моряком закордонплавання. У 2008 році після повернення з плавання у квартиру АДРЕСА_1 потрапити не зміг, у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 змінив замки та в квартиру його не пускає.
В свою чергу ОСОБА_5 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 в якому просив визнати ОСОБА_3 втратившими право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 з моменту отримання квартири АДРЕСА_1 у 2001 році там не проживав, його речей у квартирі немає та він не несе витрати на її утримання.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 01 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення та зміну умов договору найма житлового приміщення задоволено. Постановлено вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1. Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1: ОСОБА_3 виділити у користування ізольовану кімнату пл.13,1 м2 з примкненою лоджією пл.2,5 м2, балконом пл.2,66 м2; ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_7 ізольовану кімнату пл.17,1 м2. Місця загального користування - коридор пл.13,5 м2, кухню пл.10,7 м2, ванну кімнату пл. 3,6 м2, туалет пл.1,6 м2, 2 балкона примкнені до кухні та коридору кожний пл.2,66 м2 залишити у загальному користуванні.
Змінити умови договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.
Зобов’язати 1997 ОМІС Чорноморського Флоту Російської Федерації заключити окремі договори найму житлового приміщення з ОСОБА_9 на кімнату пл. 13,1 м2, з ОСОБА_10 на кімнату пл. 17,1 м2.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 відмовити.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд в іншому составі суду. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що дії ОСОБА_5 щодо перешкод ОСОБА_3 у користуванні квартирою є неправомірними, ОСОБА_3 є членом сім’ї основного наймача АДРЕСА_1 та має право користування квартирою нарівні з основним наймачем та вимагати зміну договору найму житлового приміщення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
З матеріалів справи вбачається, що батьком ОСОБА_3, якій народився 17.07.1084 року, є ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про народження (арк.с.10). Відповідно до ордеру № 314 від 30.07.2001 року ОСОБА_5 на сім’ю у складі ОСОБА_5 та його сина ОСОБА_3, який на той момент був неповнолітнім була видана квартира АДРЕСА_1 (арк.с.29), в якій відповідно до домової книги ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі з 28.08.2001 року, а ОСОБА_5 – з 28.08.2004 року (арк.с.11).
Відповідно до довідки КП «БТІ і ДРОНМ» м. Севастополя за ОСОБА_5 також зареєстрована квартира АДРЕСА_2, право власності на яку виникло у ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону (арк.с.54), та у якій, відповідно до його пояснень даних у судовому засіданні, що також підтверджується матеріалами справи, він мешкає разом зі своєю сім’єю, дружиною та малолітньою дитиною ОСОБА_7.
Крім того свідок ОСОБА_11, яка була допитана у суді першої інстанції, яка мешкає по сусідству підтвердила, що ОСОБА_5 не проживає в спірному приміщенні, квартиру АДРЕСА_1 здає квартирантам.
Також з пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він дійсно поміняв замки у квартирі АДРЕСА_1 та ключі від цієї квартири ОСОБА_3 не дає, щоб останній там не мешкав.
Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_5 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1, в цій квартирі не мешкає та чине перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_3, якій відповідно до ст.64 ЖК України нарівні з основним наймачем має право користування цією квартирою та такого права не втратив, відповідно до характеру його роботи яка надає йому пільги щодо збереження права користування жилою площею відповідно до ст.71 ЖК України, а саме знаходження у тривалому плаванні (арк.с.56-58) та задовольнив позов ОСОБА_3 щодо вселення у квартиру АДРЕСА_1, відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 щодо визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Також суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою та зміни найму житлового приміщення, відповідно до ст.ст. 103,104 ЖК України, виділивши у користування ОСОБА_3 ізольовану кімнату пл.13,1 м2 з примкненою лоджією пл.2,5 м2, балконом пл.2,66 м2, а ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_7 ізольовану кімнату пл.17,1 м2. та залішивши місця загального користування - коридор пл.13,5 м2, кухню пл.10,7 м2, ванну кімнату пл. 3,6 м2, туалет пл.1,6 м2, 2 балкона примкнені до кухні та коридору кожний пл.2,66 м2 у загальному користуванні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив розмір частки, що належить відповідачу, не може бути взятий до уваги, оскільки враховуючи, що розмір частки житлової площі на кожного прописаного (проживаючого) в житловому приміщенні складає 10.07 м2, а виділена ОСОБА_5 кімната складає 17,1 м2 на двох з неповнолітньою дитиною, тобто по 8,55 м2 на кожного, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що таке відхилення від частки, що доводиться члену сім'ї, є незначним (10,07-8,55=1,52).
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 має в приватній власності інше житлове приміщення, мати неповнолітнього ОСОБА_7 також має житлове приміщення, а також з урахуванням санітарних і технічних параметрів підсобних приміщень, судова колегія вважає, що в результаті зміни договору найму житлові умови ОСОБА_5 і ОСОБА_7 не будуть ущемлені.
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 305, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 01 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
Т.П.Колбіна