Справа № 22 Ц- 3158/2009 р. Суддя 1-ї інстанції: Ямкова О.О.
Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 грудня 2009 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Фірсовій Т.В..
за участі
представників:
позивача – ОСОБА_3
відповідача – Заливчого Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду Миколаєва від 03. 11. 2009 р., у справі за
позовом
ОСОБА_5 до ЗАТ «Акцент-Банк» ( далі – Акцент-Банк) про визнання змін до договору незаконними та покладення обов’язку щодо здійснення перерахунку відсотків,
встановила:
09. 04. 2009 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до Акцент-Банку про визнання змін до договору незаконними та покладення обов’язку щодо здійснення перерахунку відсотків за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 28.04.2008 р. він уклав з Акцент-Банком договір кредиту, за умовами якого отримав 41311 грн. 18 коп. кредиту, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 21.04.2015 р.
За умовами цього договору він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту та проценти за його користування у розмірі 8,52 % річних.
31.12.2008 р. Акцент-Банк, в одностороньому порядку змінив умови договору та з 01.02.2009 р. став нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі 30% річних.
Посилаючись на неправомірність такої зміни договору, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Центрального районного суду Миколаєва від 03. 11. 2009 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо наявності підстав для односторонньої зміни умов договору.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна договору, відповідно до положень ст.654 ЦК, вчиняється у такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначена норма є імперативною і не робить виключень для випадків зміни договору в односторонньому порядку.
Пунктом 6.3.1 договору передбачено право кредитора щодо односторонньої зміни договору в частині величини процентної ставки.
Відповідно до процедури встановленої цим пунктом, Банк повинен надіслати позичальнику повідомлення про зміну ставки на протязі семи днів з дня набрання чинності рішення про зміну ставки.
Згідно з вимогами ст. 638 ЦК, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В даному випадку, укладення договору про зміну відсоткової ставки пов’язується з моментом одержання позичальником пропозиції кредитора про зміну відсоткової ставки, а не з моментом прийняття останнім рішення про підвищення ставки.
З матеріалів справи вбачається і не оспорюється сторонами, що повідомлення про підвищення відсоткової ставки відправлено кредитором 09.01.2009 р., а отримано позичальником 16.01.2009 р.( а.с.-9-11)
На цей час, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р.
Цим законом ЦК України доповнено ст. 1056-1, яка забороняє змінювати в односторонньому порядку розмір процентів за кредитним договором.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що умова договору про право банку на односторонню зміну розміру процентів за кредитом є нікчемною.
Така ж заборона щодо односторонньої зміни умов кредитного договору встановлена з 09.01.2009 р. і ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»
Відповідно до положень ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Такий правочин, згідно з приписами ч.1 ст. 216 ЦК, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначені обставини та не врахував вищенаведених вимог закону, а тому ухвалив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам матеріального права.
Встановлене є підставою для скасування рішення, згідно з приписами ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового.
Ухвалюючи нове рішення судова колегія виходить з таких установлених фактів та вимог закону.
Пунктом 6.3.1 кредитного договору сторони передбачили право кредитора на односторонню зміну умов договору, відповідно до положень ст. ч. 1 ст. 651 ЦК України та обумовили, що про підвищення процентної ставки банк має повідомити позичальника на протязі 7 днів з дня набрання чинності зміненою процентною ставкою.
Таким чином, згідно з вимогами ст. 638 ЦК, ця угода вважається укладеною з моменту одержання позичальником пропозиції кредитора про зміну відсоткової ставки, а не з моменту прийняття останнім рішення про підвищення ставки.
На час одержання позичальником пропозиції кредитора про підвищення відсоткової ставки набрала чинності ст. 1056-1 ЦК України, яка забороняє змінювати в односторонньому порядку розмір процентів за кредитним договором.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що умова договору про право банку на односторонню зміну розміру процентів за кредитом є нікчемною.
Така ж заборона щодо односторонньої зміни умов кредитного договору встановлена з 09.01.2009 р. і ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»
Згідно з положеннями ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Такий правочин, згідно з приписами ч.1 ст. 216 ЦК, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Встановлене свідчить про те, що підвищення відсоткової ставки кредитором є незаконним, оскільки здійснене без згоди позичальника.
За таких обставин банк зобов’язаний здійснити зворотний перерахунок відсотків, починаючи з моменту їх фактичного нарахування у підвищеному розмірі.
Ухвалюючи такі висновки, колегія суддів враховує, що за наявності передбачених п.6.3.1 обставин, які впливають на зміну відсоткової ставки та відсутності згоди позичальника, банк має право на зміну договору в судовому порядку за наявності умов, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК або ж його розірвання, якщо подальше виконання договору на попередніх умовах позбавляє кредитора того, на що він розраховував при наданні кредиту.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити.
Рішення Центрального районного суду Миколаєва від 03. 11. 2009 р. – скасувати.
Постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором від 22.04.2008 р. до 30% річних.
Зобов’язати ЗАТ «Акцент-Банк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом починаючи з моменту їх фактичного нарахування у підвищеному розмірі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л. Шолох