Справа № 22 Ц- 3039/ 2009 р. Суддя 1-ї інстанції суддя : Батченко О.В.
Категорія – 06 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
2009 р., грудня місяця, 16 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Поліщук Ю.В.
за участю
представників:
позивача - ОСОБА_3
відповідача – ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.10.2009 р., у справі за
позовом
Миколаївської міської ради до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про знесення самочинно зведеної споруди та звільнення земельної ділянки,
встановила:
10.08.2009 р. Миколаївська міська Рада звернулася з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про знесення самочинно зведеної споруди та звільнення земельної ділянки,
Позивач зазначав, що відповідачі проживають в АДРЕСА_2, який є комунальною власністю.
Відповідачі самочинно без згоди органу самоврядування та без відповідних дозволів на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, звели прибудову для обладнання санвузла. Посилаючись на ці обставини, позивач просив зобов’язати відповідача знести зазначені споруди та звільнити самовільно захоплену земельну ділянку.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.10.2009 р. постановлено про задоволення позову та покладення на відповідачів обов’язку щодо звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно зведеної споруди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог міської Ради, посилаючись на недоведеність висновків суду та порушення норм матеріального права.
Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 5 ЖК України та ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» власником житлового фонду є Миколаївська міська рада.
Її виконавчі органи відповідно до приписів ст. 15 цього ж кодексу здійснюють повноваження щодо державного контролю за використанням та збереженням житлового фонду, забезпечують його належний технічний стан, проведення капітального та поточного ремонту.
Житлові приміщення які надаються особам, що потребують поліпшення житлових умов мають відповідати вимогам ст. 50 ЖК України, щодо належного рівня благоустрою та дотримання встановлених санітарних та технічних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі користуються АДРЕСА_1 без належних підстав.
Ними не заперечується той факт, що зведення прибудови для обладнання санвузла здійснено самочинно без згоди органу самоврядування та без відповідних дозволів на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади.
В той же час, з пояснень сторін вбачається, що зведення прибудови та улаштування водопроводу і водовідведення здійснено в цій квартирі, в свій час, житлово-експлуатаційним органом в зв’язку з відсутністю в ній таких побутових зручностей та вбиральні загального користування в дворі цього будинку.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, самочинно зведена прибудова підлягає знесенню у двох випадках: - якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання за забудовником права власності на таку забудову
- або якщо така забудова порушує права інших осіб.
Вимагаючи знесення прибудови позивач, як на підстави такого позову посилався на самовільний захват земельної ділянки та порушення прав інших мешканців будинку.
При цьому позивач не зазначив, яким чином використовується чи має бути використана для певної мети та частина земельної ділянки, яка знаходиться під самочинною забудовою.
Не зазначено ним також і те, яким чином та які права інших осіб порушує самочинна прибудова.
Сформульовані таким чином позовні вимоги не дають можливості визначитися якими ж конкретними обставинами позивач обґрунтовує позов.
Адже посилання на порушення прав інших осіб є самостійною підставою для звернення цих осіб з відповідним позовом або для залучення цих осіб до участі у справі у відповідному процесуальному статусі.
Крім того, слід перевіряти і доводи відповідачів про участь в облаштуванні прибудови побутовими зручностями житлово – експлуатаційного органу, який діяв відповідно до повноважень, наданих власником житлового фонду.
Адже в разі доведеності цих обставин є підстави вважати, що таке облаштування є власністю територіальної громади і відповідальність за його знесення або належну легалізацію, має нести відповідний орган, оскільки доказів того, що квартира передавалась відповідачам у користування на законних підставах, сторонами не надано.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на ці обставини і посилаючись на порушення прав інших осіб, не вжив заходів щодо перевірки цих тверджень відповідно до положень ч. 1 ст. 159 ЦПК України чи шляхом притягнення цих осіб та органів до участі у справі у відповідному процесуальному статусі.
Зазначене є підставою для скасування рішення у відповідності до приписів п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України та повернення справи на новий розгляд для усунення зазначених недоліків і вирішення справи згідно з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.10.2009 р. – скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді : Т.З. Кутова
З.Л. Шолох