Справа № 22 - 2668/2009 р.                                 Суддя  1-ї  інстанції: Богатирчук В.А.

Категорія- 53                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

                            Р І Ш Е Н Н Я

                        Іменем України

  2009 р., грудня    місяця, 09 дня       Судова колегія судової палати  в цивільних справах Апеляційного  суду Миколаївської області  в складі:

    головуючого:           Галущенка О.І.

    суддів:                     Кутової Т.З.

                                                   Шолох З.Л.                

    при секретарі:      Фірсовій Т.В.                

    за участі:

    позивача -              ОСОБА_3              

розглянувши   у  відкритому судовому засіданні  в м. Миколаєві цивільну  справу  за

                                                апеляційною скаргою

    приватного підприємства «Ястреб» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 16.07.2009 р., постановлене за

                                                           позовом

    ОСОБА_3  до приватного підприємства «Ястреб»  про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та  грошової компенсації відпустки,                           встановила:

    23.09.2008 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до приватного підприємства «Ястреб»   про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та  грошової компенсації відпустки.    

      Позивач  зазначав,  що з 28.08.2007 р. працював у відповідача охоронцем, а з 25.10.2007 р. переведений на посаду начальника зміни відділу охорони.

     Звільнився з цієї посади 01.08 2008 р.

    При звільненні він не отримав грошової компенсації днів невикористаної відпустки.

    Крім того, у трудовій книжці зазначено про його роботу на підприємстві лише за період з 05.05.2008 по 01.08.2008 р.    

    Посилаючись на недостовірність записів у трудовій книжці та порушення його трудових прав щодо повного та своєчасного розрахунку при звільненні, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 16.07.2009 р. постановлено про задоволенні  позову.  

    Зазначеним рішенням постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за два місяці затримки розрахунку у розмірі 2400 грн., грошової компенсації невикористаної відпустки у розмірі 1200 грн.

    Цим же рішенням підприємство зобов’язане внести запис до трудової книжки позивача про роботу на підприємстві з  28.08.2007 р. охоронцем, а з 25.10.2007 р. до 01.08 2008 р.  на посаді начальника зміни відділу охорони.      

    Додатковим рішенням того ж суду від 30.09.2009 р. вирішено питання про розподіл судових витрат.

    В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення, і  ухвалення нового про  відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи,  що записи про час роботи позивача  та займані  посади відповідають фактичному періоду роботи позивача на цих посадах,  розрахунок при звільненні здійснено з дотриманням  вимог чинного трудового законодавства,   а суд цих обставин не врахував.

    Апеляційна скарга  підлягає  задоволенню  частково з таких підстав.

                      Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд правильно виходив з доведенності факту роботи позивача на посадах охоронця та начальника зміни у відповідача з 28.08.2007 р. до 01.08.2008 р.

    В той же час, він вважав, що розмір середнього заробітку позивача складає 1200 грн. і,  що саме така сума має бути стягнута з відповідача в якості грошової компенсації невикористаної відпустки.

    Але з останнім висновком суду повністю погодитись неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, наявним доказам та вимогам закону.

    Так, відповідно до положень ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

     Обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористану відпустку здійснюється відповідно до абз.4 п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати ( затв. постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. , в ред. Постанови КМУ від 24.02.1997 р. №185).

    Відповідачем надано розрахунок компенсації відпустки з врахуванням середнього заробітку 530 грн. та часу фактичної роботи на протязі трьох місяців.

    В той же час, з наказів про стажування,  службових посвідчень та витягу з Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (а. с.- 3, 24-25, 64-65)  вбачається, що з позивачем укладено трудові відносини з 28.08.2007 р., які  припинено на підставі заяви про звільнення за власним бажанням з 01.08.2008 р. ( а. с. - 28)

    Доказів того, що трудові відносини на протязі цього періоду припинялись відповідно до наказів про звільнення з ініціативи власника чи уповноваженої особи власника підприємства, при судовому розгляді не встановлено.

    Таким чином,  розрахунок компенсації відпустки слід робити з врахуванням 22 днів відпустки, невикористаних за фактично відпрацьований період, а не 6 днів, як стверджує відповідач ( а. с.- 5, 33)

    При цьому, визначення розміру середнього заробітку має здійснюватись виходячи з заробітної плати за два повних місяці перед звільненням у розмірі 530 грн. та визначеного на цій підставі середньоденного заробітку у розмірі 18 грн. 93 коп., а не 1200 грн. як безпідставно вважав суд, оскільки такий розмір заробітної плати жодним доказом у справі не доведений.

    За таких обставин, розмір компенсації відпуски  має складати (18,93 грн.x 22) = 416 грн. 46 коп.

    Встановлене є підставою для відповідної зміни рішення в частині розміру грошової компенсації відпустки на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскільки суд зробив необґрунтований висновок щодо доведеності цих обставин справи.

    Що стосується розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, то судова колегія вважає можливим залишити рішення в цій частині без зміни виходячи з того, що по-перше,  з таким розміром погоджується позивач.

    По-друге, відповідач оскаржує завищений розмір такого стягнення, в той час, як з врахуванням фактичного часу затримки розмір цього виду стягнення буде значно перебільшувати суму визначену місцевим  судом.

    Інші доводи апелянта, зокрема щодо неправильного визначення періоду фактичної роботи та відсутності підстав для зміни відповідного  запису в трудовій книжці, також не заслуговують на увагу, оскільки достовірними доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку, підтверджено факт укладення позивачем  трудових відносин  з підприємством з 28.08.2007 р.      

                  Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316  ЦПК України,  судова колегія                                                  

                              вирішила:

    Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ястреб»– задовольнити частково.

    Рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 16.07.2009 р. змінити в частині розміру грошової компенсації відпустки.

    Стягнути з приватного підприємства «Ястреб» на користь ОСОБА_3  в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку -2400 грн.; компенсації за невикористану відпустку – 416 грн. 46 коп., а всього стягнути 2816 грн. 46 коп.

    В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі двох  місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                                                       О.І. Галущенко  

Судді:                                             Т.З. Кутова

                                                                                     З.Л. Шолох