Справа № 22 Ц –1401/2010 р. Суддя 1-ї інстанції: Ітрін М.В.
Категорія- 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2010 р. квітня місяця, 28 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_3
представників
відповідача - Лемішка В.В., Хіврича В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
приватного підприємства «Лідія» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.03.2010 р. у справі за
позовом
ОСОБА_3 до ПП «Лідія» про стягнення заборгованості по заробітній платні та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
15.06.2009 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПП «Лідія» про стягнення заборгованості по заробітній платні та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що він працює у відповідача заступником директора підприємства на підставі трудового договору
За час роботи йому систематично не доплачувалась заробітна плата внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 40800 грн. за 14 місяців роботи.
Порушенням права на належну винагороду за працю йому завдано моральної шкоди у розмірі 3000 грн.
Посилаючись на ці обставини позивач просив про стягнення зазначених коштів.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.03.2010 р.постановлено про задоволення позову частково.
Зазначеним рішенням на користь позивача стягнуто з відповідача 40800 грн.00 коп. в рахунок заборгованості по заробітній платні без утримання податку та інших обов’язкових платежів до бюджету та державних фондів.
Цим же рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 1500 грн моральної шкоди та на користь держави 423 грн. 00 коп. у відшкодування судового збору та 120 грн.00 коп. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті вимог відмовлено.
Рішення в частині стягнення заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неналежну оцінку доказів, необгрунтованність висновків суду щодо доведенності факту наявності заборгованості по заробітній платні. Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що право позивача на належну оплату праці порушене, а тому роботодавець має відшкодувати звільненому працівникові недоплачену заробітну плату виходячи з його посадового окладу у розмірі 3000 грн.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки до них він дійшов без належного з’ясування дійсних обставин справи та вимог закону.
При ухваленні рішення у трудовому спорі, суд згідно з приписами ст. 214 ЦПК має вирішити, передбачені цією нормою питання і зокрема, з’ясувати обсяг обов’язків та прав сторін, на чому вони ґрунтуються, обсяг порушених прав та якими доказами підтверджуються ці обставини.
Вимоги про оплату праці, ґрунтуються на укладеному відповідно до положень ст. 21 КЗпП України, трудовому договорі.
Його укладення та виконання роботодавцем обов’язку щодо виплати винагороди має підтверджуватися відповідними письмовими доказами.
Такими доказами можуть бути документи, які відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( затв. наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.) та типовим формам первинного бухгалтерського обліку затвердженим Міністерством статистики України.
Зокрема, у разі укладення трудового договору виплата заробітної плати працівникам здійснюється у строки відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України та видається згідно з розрахунково- платіжними відомостями за № НЗП про нарахування заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача на підставі трудового договору заступником директора підприємства з квітня 2008 р. та звільнений з 01.07.2009 р.
Його посадовий оклад складає 545 грн.
Виплата заробітної плати йому здійснювалась згідно з відомостями про нарахування заробітної плати пропорціонально відпрацьованому часу, але без врахування часу простою, який має оплачуватися відповідно до вимог ст. 113 КЗпП.
З врахуванням відпрацьованого часу на протязі 15 місяців та тривалості періоду простою підприємства розмір фактичної заборгованості складає 4028 грн. 80 коп. з відрахуванням податків та обов’язкових платежів до відповідних державних фондів.
Вирішуючи спір суд цих обставин належним чином не дослідив, а тому прийшов необґрунтованих висновків про наявність заборгованості у розмірі 40800 грн., яка виникла внаслідок недоплати заробітної плати.
Встановлене свідчить про наявність підстав для зміни рішення у відповідності до приписів ч.1 ст. 39 ЦПК України та зменшення розміру заборгованості, яку має сплатити відповідач позивачу до 4028 грн. 80 коп.
З врахуванням ступеня вини відповідача та обставин правопорушення підлягає зменшенню відповідно і розмір компенсації моральних стаждань до 500 грн.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПКУкраїни слід зменшити до 51 грн. розмір державного збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
В частині розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення рішення слід залишити без зміни.
Доводи позивача про те, що заборгованість слід визначати із розрахунку його посадового окладу у розмірі 3000 грн., не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки належними доказами твердження про такий розмір посадового окладку не підтверджене.
Навпаки, з наданих суду платіжно-розрахункових відомостей, оригіналу штатного розпису, табелів робочого часу вбачається, що позивач отримував заробітну плату, виходячи з встановленого йому посадового окладу у розмірі 545 грн.
До того ж, позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що заробітна плата йому хоча б за один місяць виплачувалась з розрахунку окладу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лідія» – задовольнити частково.
Рішення рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.03.2010 р. – змінити.
Стягнути з приватного підприємства «Лідія» на користь ОСОБА_3 4028 грн. 80 коп. в рахунок заборгованості по заробітній платні; 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та в доход держави 51 грн. в рахунок судового збору.
Рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення залишити без міни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т. З. Кутова
З.Л.Шолох