Справа № 22- 524/ 2010 р.              Суддя   1-ї  інстанції: Спінчевська Н.А

Категорія-41                                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

                            Р І Ш Е Н Н Я

                                  Іменем України

17  березня   2010 р.     Судова колегія судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

          головуючого:       Галущенка О.І.

    суддів:           Кутової  Т.З.

                  Шолох З.Л.          

           при  секретарі:     Бобуйок І.Ф.

                   за участю:

    відповідачів -         ОСОБА_1, ОСОБА_2

    представника -     ОСОБА_5

                    розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

                                               апеляційною скаргою

      ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18. 12. 2009 р.,  у справі   за

                                                    позовом

                   ОСОБА_3  в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виконкому Миколаївської міської ради ( треті особи –орган опіки та піклування, ЖКП «Південь» Миколаївської міської ради) про зміну договору найму житлового приміщення  та  визначення порядку користування квартирою,

                                                  встановила :

    30.03.2009 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 До  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виконкому Миколаївської міської ради ( треті особи – орган опіки та піклування, ЖКП «Південь» Миколаївської міської ради) про зміну договору найму житлового приміщення та визначення порядку користування ним.

    Позивачка зазначала, що рішенням Ленінського районного суду від 09.09.2008 р. її та неповнолітню доньку ОСОБА_4 вселено до трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

    Наймач цієї квартири та його син ОСОБА_6, які проживають в ній, створюють перешкоди для проживання.

    Посилаючись на ці обставини позивачка просила змінити договір найму житла та  визначити такий порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого їй та доньці має бути виділена у користування окрема кімната площею 7, 2 кв. м. з покладенням зобов'язання на ЖЕК «Південь» щодо укладення самостійного договору житлового найму цієї кімнати.

     Інші житлові приміщення передати у користування відповідачів,  а усі підсобні приміщення квартири залишити у спільному користуванні.

    Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18. 12. 2009 р. постановлено про  часткове задоволення позову і закріплення у користування позивачки та її доньки кімнати площею 7, 2 кв. м.

    Підсобні приміщення квартири залишено у спільному користуванні.

    Цим же рішенням відмовлено в задоволенні вимог про укладення договору найму.

    В апеляційній скарзі апелянти  ставлять питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову,  посилаючись на необгрунтованність висновків суду  та порушення їх житлових  прав.

    Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Ухвалючи рішення, суд виходив з того, що вимоги про укладення з позивачкою самостійного договору житлового найму на кімнату площею 7,2 кв.м.,  яка не є ізольованою, суперечать вимогам закону.

    В той же час, суд вважав, що закріплення за нею та її донькою цієї кімнати в порядку поділу квартири на підставі ст. 104 ЖК України, відповідає вимогам житлового законодавства.

    Але  з останнім висновком суду колегія суддів не  може погодитись, оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

    Згідно з вимогами ст. 104 ЖК України, зміна договору найму житлового приміщення на вимогу колишнього члена сім’ї наймача, допускається, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК.

    Відповідно до приписів цієї статті не може бути самостійним предметом договору найму житлове приміщення ( кімната), яке пов’язане з іншою кімнатою спільним входом.

     Відповідно до постанови № 4 виконкому Миколаївської  обласної ради  народних депутатів та президії обласної ради профспілок  від 03.01.1992 р. встановлено облікову норму забезпечення житлом у Миколаєві на рівні 7 кв.м., а середній рівень забезпеченності 8 кв.м.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачка не є членом сім’ї відповідачів, квартира має три житлові кімнати, які не є ізольованими, оскільки пов’язані одна з одною спільним входом.

    За таких обставин  виділення позивачці однієї з кімнат, яка не є ізольованою є неприпустимим, оскільки такий поділ суперечить вимогам ст. 104, 63 ЖК  України.

    Крім того, неможливість поділу квартири між сім’єю позивачки та відповідачів обумовлюється тим, що при передачі у користування  позивачки та її доньки кімнати площею 7,2  кв. м. штучно погіршуються  житлові умови її сім’ї  та виникає  необхідність постановки її на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

    Оскільки суд не врахував цих обставин спору та неправильно застосував норму матеріального права, то таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.

    З врахуванням цього висновку, рішення суду в частині визначення порядку користування квартирою підлягає скасуванню на підставі приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині  нового рішення.

    Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів виходить з таких  установлених фактів та вимог закону.

     Зміна договору найму житлового приміщення на вимогу колишнього члена сім’ї наймача,  допускається, якщо жилу площу що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК.

    Жодна з кімнат спірної квартири не є ізольованою, а надання у користування позивачки та її доньки кімнати площею 7,2 кв.м. чи 5,6 кв.м. штучно погіршить її житлові умови.

    Надання їй кімнати площею 17, 4 кв. м. також не буде відповідати вимогам ст. 63 ЖК  та штучно погіршить житлові умови відповідачів.

    Встановлене свідчить про необгрунтованність позовних вимог та є підставою для відмови у задоволенні позову.

    Посилання суду на необхідність поновлення житлових прав позивачки не можна визнати обґрунтованим, оскільки рішенням суду від 09.09.2008 р.  її права поновлено та  вона вселена до спірної квартири.

    Неможливість поділу спірної квартири не позбавляє права позивачку вимагати перепланування квартири для створення ізольованих приміщень за наявності до цього технічних умов.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

                    вирішила:

    Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

     Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18. 12. 2009 р. в частині визначення порядку користування квартирою – скасувати і постановити в цій частині нове рішення.

    В задоволенні позову ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення в частині   визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

    В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

    Рішення   апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України

Головуючий:                                                                                        О.І. Галущенко                

Судді:                                                                                                           Т.З. Кутова

                                               З.Л.Шолох