Справа № 22 Ц – 514/2010 Суддя I - інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03 березня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Шолох З.Л.
Довжук Т.С.
при секретарі: ФірсовійТ.В. ,
за участю
представників:
відповідача - Сергєєвої К.О.
позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»
( далі - ВАТ КБ «Надра» або - Банк) на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2009 року за
позовом
ОСОБА_7 до ВАТ КБ «Надра» про повернення банківського вкладу, стягнення пені, річних та відсотків за користування вкладом,
в с т а н о в и л а:
27.08.2009 р. ОСОБА_7 звернувся з позовом до ВАТ КБ «Надра» про повернення банківського вкладу, відсотків за користування вкладом, пені та трьох відсотків річних.
Позивач зазначав, що 06.08.2008 року він уклав з Банком договір банківського вкладу (депозиту), за яким розмістив у відповідача на депозитному рахунку вклад у розмірі 790.000 грн. під 17% річних, строком повернення до 06.04.2009 р.
Після закінчення строку дії договору Банк вклад не повернув та безпідставно його утримує.
Посилаючись на вказане позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.12. 2009 р. позов задоволено.
Постановлено про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_7 818.816 грн. 58 коп. в рахунок депозитного вкладу , 7532 грн. в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми, 2.749200 грн. 00 коп. в рахунок пені, 42681 грн. 64 коп. в рахунок 17% за користування вкладом після спливу терміну договору та 120 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Цим же рішенням постановлено про стягнення з ВАТ КБ «Надра» на користь держави судового збору у розмірі 1700 грн.00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову
На думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі суд вважав, що в разі невиконання Банком умов договору банківського вкладу наступає відповідальність за його порушення, яка встановлена нормами ст 625 ЦК України та одночасно ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо пені.
Крім того, суд вважав, що в разі неповернення вкладу після спливу строку договору Банк має продовжувати нарахування процентів за користування вкладом на умовах, встановлених договором.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Правовідносини щодо надання фінансових послуг врегульовані Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( далі - Закон про фінансові послуги), «Про банки та банківську діяльність», (далі - Закон про Банки» а також нормами Цивільного кодексу щодо позики, кредиту та банківського вкладу.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу та інших актів законодавства.
Зокрема, статтями 2 та 85 Закону по Банки передбачено право Національного Банку України на встановлення мораторію щодо виконання комерційними банками грошових зобов'язань за договорами з надання фінансових послуг.
При цьому, протягом дії мораторію не нараховується неустойка, штраф, пеня, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами.
З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2008 року позивач уклав з Банком договір банківського вкладу ( депозиту), за яким розмістив на депозитному рахунку вклад у розмірі 790.000 грн. під 17% річних, строком повернення до 06.04.2009 р.
Згідно з п 5.1 договору сторони домовились, що умови їх відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов’язань за цією угодою визначаються законом.
Угода з надання банківського вкладу регулюється нормами ЦК, які є спеціальними по відношенню до ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», а тому умови відповідальності сторін банківського вкладу мають визначатися ст. 625 ЦК України, а не приписами цього Закону.
Оскільки суд не врахував цих обставин та застосував закон, який не підлягає застосуванню у цих правовідносинах, а також не врахував вимог закону щодо мораторію то, рішення в частині вирішення питання про цивільно-правову відповідальність банку підлягає частковій зміні та скасуванню, згідно з приписами ч. 1 ст.309 ЦПК України.
Змінюючи та скасовуючи рішення в частині вимог, судова колегія виходить з таких установлених фактів та вимог закону.
Після закінчення строку дії договору Банк виплатив проценти за користування вкладом, а сам вклад не повернув та безпідставно його утримує.
Після закінчення договору його умови щодо нарахування процентів припиняють свою дію та наступає відповідальність банку за невиконання грошового зобов’язання, передбачена ст. 625 ЦК України, тобто сплата боргу з урахування індексу інфляції та три процента річних від простроченої суми, оскільки інший процент за прострочення договором не обумовлювався.
Таким чином, рішення в частині нарахування процентів у розмірі 17% за користування вкладом після спливу строку його дії та пені на підставі ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Посилання суду на положення ч. 4 ст. 1061 ЦК судова колегія вважає безпідставними, оскільки предметом правового регулювання цієї норми є порядок та період, за який мають нараховуватися проценти за звичайних обставин, тобто в разі належного виконання Банком зобов’язань, в той час, як відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, регулюється ч.2 ст. 625 ЦК.
Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, тобто з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. на підставі ст. 85 Закону «Про банки…» (в редакції на час запровадження мораторію а. с.- 58).
З 07.04.2009 р. почався відлік прострочки виконання зобов'язання тривалість якого, з врахуванням періоду мораторію, складає 60 днів.
За цей період три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК, відповідно складають 3900 грн., а не 7532 грн. 05 коп., як вирішив суд першої інстанції.
За таких обставин в цій частині рішення підлягає відповідній зміні.
При цьому, колегія суддів враховує той факт, що повторний мораторій, запроваджений постановою Правління НБУ від 10.08.2009 р. № 452, не має правових наслідків для спірного договору, оскільки не розповсюджується на банківські вклади (депозити).
Що стосується повернення вкладу з урахуванням індексу інфляції, то в цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.12. 2009 р. в частині стягнення трох процентів річних змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_7 3900 грн. в рахунок трьох процентів річних від простроченої суми.
Це ж рішення в частині стягнення пені у розмірі 2.749.200 грн.00 коп. (два мільйона сімсот сорок дев’ять тисяч двісті грн..) та 17 процентів за користування вкладом після спливу терміну його повернення у розмірі 42681 грн. 64 коп.( сорок дві тисячі шістьсот вісімдесят одна тисяча грн.. 64 коп.) - скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Рішення в частині стягнення депозитного вкладу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 818.816 грн. 58 коп. ( вісімсот вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн.. 58 коп.) а також вирішення питання про стягнення судових витрат залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: З.Л. Шолох
Т.С.Довжук