У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Вавшка В.С.,
при секретарі Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 травня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 травня 2009 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_5 строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці Вінницької області по відмові у здійсненні ОСОБА_5 перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_5 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням надбавки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У решті позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка має право на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки вона є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не осорюються.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р.
Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.
Виходячи із зазначеного вище, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень 2009 року включно відповідач зобов'язаний був нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то колегія суддів вважає, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, положення КАС України, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст.ст.15, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці Вінницької області відхилити.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: