У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплату недоплаченого підвищення пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2009 року зазначений позов задоволено.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови здійснити ОСОБА_5 перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 49, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці провести ОСОБА_5 перерахунок пенсії по інвалідності згідно ч.4 ст. 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22 травня 2008 року із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних громадян з наступним перерахуванням її згідно змін чинного законодавства і встановлення розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_5 має право, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також як інвалід III групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою, на отримання розміру пенсії, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам III групи – 50% мінімальної пенсії за віком.
Також правильно встановлено, що позивач має право на основну пенсію у розмірі передбаченому частиною 4 ст. 54 вказаного вище Закону, що розмір його пенсії, як інваліда III групи захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Задовольняючи позов суд правильно виходив із пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачеві, зокрема Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над постановами уряду.
Це положення підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року щодо таких питань.
Вихідним критерієм обрахунку розміру державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення містить достатньо зрозуміле обґрунтування правової позиції за якою суд вирішив цю справу, застосовуючи при вирішенні справи конкретні норми матеріального права.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, положення КАС України, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст.ст.15, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Замостянському районі м. Вінниці відхилити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: