Справа № 22 Ц- 2698/ 2010 р. Суддя 1-ї інстанції: СамчишинаН.В.
Категорія- 20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 червня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого : Галущенка О.І.
Шаманської Н.О.
суддів: Лівінського І.В.
при секретарі: Дудник Ю.П.
за участю
позивачки - ОСОБА_3
відповідачки - ОСОБА_4
їх представників –ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.03. 2010 р. у справі за
позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання угод недійсними та переведення прав і обов’язків покупця,
встановила:
16.10.2008 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання угод недійсними та переведення прав і обов’язків покупця.
Позивачка зазначала, що вона та її колишній чоловік ОСОБА_7 являються співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1.
В період її проживання в Одеській області та без належного повідомлення ОСОБА_7 із застосуванням підробної довіреності 19.06.2006 р. продав цілу квартиру ОСОБА_4 за 3731 грн., порушивши її право привілейованої покупки.
При цьому, грошей за свою частку вона не отримала, хоча в дійсності квартира була продана за 14 тис. дол. США.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила визнати недійсною довереність, складену від її імені на відчуження квартири, визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири та перевести на неї права та обов’язки покупця.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.03. 2010 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог.
Зокрема, постановлено про визнання недійсною довіреності від 13.06.2006 р. посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_8.( зареєстрована в реєстрі за № д-556), якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7 представляти її інтереси по всім питанням, пов’язаним з продажем належної їй на праві власності Ѕ частки АДРЕСА_1.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить про скасування рішення в частині відмови та повернення справи в цій частині на новий розгляд, посилаючись на недійсність угоди та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи спір суд виходив з того, що ОСОБА_4 є добросовісним покупцем, у якого квартира не може бути витребувана і за таких обставин, угода за якою вона набула право власності на квартиру не може бути визнана недійсною.
Відмовляючи у переведенні прав та обов’язків покупця Ѕ частки квартири, що особисто належала ОСОБА_7, суд виходив з того, що позивачка давала згоду на відчуження цієї частки та не висловлювала намірів її придбати.
Крім того, суд вважав, що добросовісність покупця унеможливлює зміну суб’єктного складу спірної угоди за правилами ч.4 ст. 362 ЦК України.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно набуте нею за відплатним договором, відчужене особою, яка не мала права його відчужувати.
Таке майно може бути витребуване у добросовісного набувача лише у тому випадку, зокрема, коли майно вибуло з володіння власника проти його волі.
З матеріалів справи вбачається і це вірно встановлено судом першої інстанції, що, відчуження частки позивачки у складі цілої квартири здійснене ОСОБА_7 на підставі підробної довіреності.
Недійсність цієї довіреності встановлена судом на підставі достовірних доказів.
Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і рішення в цій частині не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання угоди купівлі-продажу недійсною суд цих обставин, які є підставою часткової недійсності спірної угоди, не врахував, а доказам, які підтверджують ці обставини, належної юридичної оцінки не дав.
Встановлене є підставою для часткового скасування рішення та ухвалення в цій частині вимог нового рішення, відповідно до положень ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких встановлених фактів та вимог закону.
Згідно з приписами ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі.
Такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсним, якщо в момент його вчинення сторонами недодержано вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка не давала згоди на продаж власної частки ОСОБА_4
При цьому довіреність, в якій виражена така згода, є недійсною з моменту посвідчення.
Встановлене свідчить про часткову недійсність договору купівлі-продажу Ѕ частки спірної квартири та є підставою для поновлення її в праві власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
Що стосується відмови у задоволенні вимог про переведення прав та обов’язків покупця, то в цій частині рішення, на думку колегії суддів, має бути залишене без зміни, виходячи з таких підстав.
Право на позов щодо переведення прав та обов’язків покупця, згідно з приписами ч. 4 ст. 362 ЦПК України, виникає в разі порушення права пільгової покупки та одночасного внесення при подачі позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яка за договором має бути сплачена покупцем.
Зазначених вимог позивачка не виконала, та не довела свого бажання її сплатити.
Адже в матеріалах справи немає доказів того, що в суді відсутній депозитний рахунок та що ця обставина перешкоджала сплаті коштів на депозитний рахунок суду чи іншого судового органу.
До того ж, в позовній заяві позивачка вимагала відстрочення сплати таких коштів, а не надання їй можливості виконати вимоги закону, які породжують право на такий позов.
Крім того, колегія суддів враховує також і той факт, що ОСОБА_7 оголошував про продаж квартири, яка розташована у приміському селищі за 15.000 доларів США, а фактично одержав від покупця 14000 дол. США, про що свідчить об’ява у міській газеті «Позвоните» та пояснення відповідачки в судовому засіданні про те, що нею сплачено за квартиру саме таку суму, а не 3731 грн., як зазначено в договорі з метою зменшення витрат на оформлення купівлі-продажу.
Встановлене свідчить про відсутність права на позов про переведення прав та обов’язків покупця та наявність підстав для відмови у його задоволенні.
Посилання суду на необгрунтованність такого позову з мотивів добросовісності покупця та відсутності факту порушення права пільгової покупки колегія суддів не може визнати належною підставою відмови у задоволенні цього позову, але рішення в цій частині не може бути змінене чи скасоване, оскільки суд визначив правильні правові наслідки вирішення спору цій частині вимог.
Щодо повернення справи на новий розгляд, то колегія суддів не встановила наявності підстав для такої процесуальної дії.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.03. 2010 р. в частині відмови у визнанні договору купівлі-продажу недійсним –скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4, в частині Ѕ частки АДРЕСА_1, посвідчений 19.06.2006 р. приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 581
Визнати за ОСОБА_3 право власності Ѕ частки АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: І.В. Лівінський Н.О.Шаманська