Справа №22 Ц-2278/10                           Суддя I - інстанції:  Тихонова Н.С.

Категорія - 57                                        Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О. І.

                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                                     Іменем України

02   червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого:       Галущенка О.І.

    суддів:                 Лівінського І.В.

                Шаманської Н.О.

                    при секретарі:     Дудник Ю.П.      

                       розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві          апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі – УПФУ) на постанову Ленінського  районного суду м. Миколаєва від 16.11.2009 р. у справі за позовом   ОСОБА_4  до УПФУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                          встановила:

                 17.10.2008 р. ОСОБА_4 звернулась в суд з  позовом до УПФУ  про визнання протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни"    (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. до 01 жовтня 2008 р. та зобов'язати ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Ленінського  районного суду  м. Миколаєва від 16.11.2009 р. позов задоволено частково.

Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.) та провести відповідні виплати.

      В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на невірне застосування   судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову    постанову про відмову у задоволенні позову.

    Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

    Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що     виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада  2004 р. на цей рік зупинено.

    До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18  листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.

    В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

    Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не      відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.

    Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.    

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України  рішення  про їх неконституційність.

    Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з  9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року.

    Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і           допустило протиправну бездіяльність.

    В той же час, суд не врахував, що за 2006 рік правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі, якого вимагає позивачка УПФУ не мало.

    Зазначене свідчить про наявність порушення, яке відповідно до положень ч.1 ст. 309 ЦПК України,  тягне скасування рішення в цій частині вимог та ухвалення нового про відмову у здійсненні перерахунку за 2006 р.

    Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям     війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків  не є предметом цього спору.

     Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання            покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі             заявлених вимог і  тому судом не розглядалися.

    Безпідставними є також посилання відповідача на можливість            нецільового використання коштів УПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

    Разом з тим, постановою суду покладено обов’язок на УПФУ щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення  пенсії  відповідно до ст. 6 Закону від 18.11.2004 р. з обмеженням періоду нарахування по 31.12.2008 р..

    Таке обмеження є помилковим, оскільки Законом не передбачено      обмеження строку перерахунку та підвищення пенсій.

    Із зазначених підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, постанова суду в цій частині підлягає зміні.

    З огляду на  викладене  судова  колегія  вважає  за   необхідне апеляційну скаргу задовольнити  частково,   а  судове  рішення  в  іншій  частині  залишити  без  змін.

                   Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

                            вирішила:

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в              Ленінському   районі   м. Миколаєва – задовольнити частково.

    Постанову    Ленінського районного суду  м. Миколаєва від 16.11.2009 р. в частині покладення обов’язку на  Управління Пенсійного фонду  України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо здійснення перерахунку   пенсії з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р.   – скасувати і постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог .

                   Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2009 р. в частині встановлення обмеження щодо виплати пенсії    –  змінити, виключивши вказівку про обмеження строку перерахунку та виплати пенсії до 31.12.2008р.

    В іншій частині постанову місцевого суду  -   залишити без змін.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його           проголошення, але  може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                                                                           О.І. Галущенко                                                    

Судді:                                                                                                       І.В. Лівінський                                                                                              

                                                                                                Н.О. Шаманська